41. Діяльність банків на фондовому ринку

Банки — активні інституційні учасники ринку цінних паперів. Вони здійснюють операції з різними видами цінних паперів — пайовими, борговими, похідними (фінансовими інструментами) і в різних сегментах ринку — первинному і вторинному, біржовому і позабіржовому, ринку державних і корпоративних цінних паперів, внутрішньому, міжнародному і глобальному.    Діяльність банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами. Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків.

Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок. Метою інвестиційної діяльності є передусім отримання прибутку. Банки, як правило, — активні інвестори на ринку державних цінних паперів, що стосується ролі банків на ринку корпоративних цінних паперів, то є істотні розбіжності в законодавстві різних країн. Залежно від ролі банків на цьому ринку умовно можна виділити три моделі організації ринку цінних паперів: банківську, небанківську і змішану. Важливим моментом у діяльності банків на ринку цінних паперів є контроль (зовнішній і внутрішній) за використанням конфіденційної інформації співробітниками банків. З метою гарантування безпеки банку і додержання інтересів клієнтів, необхідно дотримуватися “концепції китайської стіни”, суть якої полягає у розмежуванні потоків конфіденційної інформації всередині банку, в організаційному відособленні окремих підрозділів, що забезпечують діяльність банків на фінансовому ринку.    Діяльність банків на ринку цінних паперів передбачає вироблення відповідної політики як важливої складової загальної політики банку з управління активами і пасивами.

41. Діяльність банків у сфері андерайтингу

Відповідно до вітчизняного законодавства андерайтинг – це купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладення договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний або частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем чи про накладання на покупця обов'язку продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані. Можна сказати, що однією із причин зацікавленості банків в проведенні андерайтингових операцій є не тільки отримання доходу від таких операцій, а можливість придбання корпоративних цінних паперів (насамперед облігацій) для формування власного інвестиційного портфеля. Адже в умовах нерозвинутого фондового ринку корпоративні облігації є найліквіднішим та інформаційно найпрозорішим фінансовим інструментом. Загалом ринок андерайтингових послуг щодо випуску корпоративних облігацій розподілений практично між кількома банками. Це пояснюється тим, що обсяги випуску цінних паперів можуть становити від кількох мільйонів до кількох мільярдів гривень, то здійснити таку операцію під силу тільки найбільшим банкам. Однак навіть одному велику банку буває досить складно або навіть неможливо розмістити весь обсяг емісії, тому у розміщенні випуску цінних паперів беруть участь кілька банків, створюючи з цією метою консорціум або синдикат андерайтерів.