31. Форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком.

Під формою забезпечення повернення банківської позички слід розуміти конкретне джерело погашення боргу, юридичне оформлення права кредитора на його використання, організацію контролю банку за достатністю даного джерела.

В Україні згідно з чинним законодавством банки можуть використовувати такі форми забезпечення позичок: застава; гарантія;

перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи;іпотека;

страхова угода (поліс).

Застава — це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором.

Гарантія (поручительство) — це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.

Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10—15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.

Іпотека — це різновид застави нерухомого майна (головним чином землі і будівель) з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виручки від реалізованого майна.

Банк може самостійно застрахувати позичку, що надається шляхом укладання зі страховою установою угоди про добровільне страхування кредитного ризику. У цьому разі сума страхових внесків додається до плати за користування позичкою. Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені і штрафів. Однією з форм страхування кредитного ризику є створення банком резервів для покриття можливих втрат від кредитних операцій.

36. Методи банківського кредитування

Комерційні банки, виходячи з пріоритетів грошово-кредитної політики, власних інтересів та потреб позичальників, можуть застосовувати різні методи кредитування, які визначають форму позичкового рахунка, порядок видачі та погашення, методи контролю за цільовим використанням позики та засоби регулювання заборгованості. У світовій банківській практиці найбільш поширеними методами кредитування є кредитна лінія, автоматично поновлюваний (револьверний) кредит, контокорент, овердрафт.

Кредитна лінія - форма кредитування, у якій в межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту декількома частинами (траншами), в найбільш зручному режимі для ведення бізнесу позичальника. У разі часткового або повного погашення кредиту, позичальник може повторно отримати кредит в межах встановленого ліміту і терміну дії кредитного договору.

Відкриття кредитної лінії здійснюється Банком на підставі аналізу фінансового стану клієнта, техніко-економічного обґрунтування використання і повернення кредиту, а також оцінки заставного майна. Працівники Банку розробляють оптимальний графік погашення кредиту і схему його використання, враховуючи грошові потоки клієнта і вплив зовнішніх і внутрішніх чинників.

Цільове призначення і терміни кредитування: -короткострокові кредитні лінії (до 1 року) та довгострокові кредитні лінії (понад 1 рік)

Переваги:

можливість для клієнта самостійно управляти своїми фінансовими потоками;

можливість багато разів вибирати і погашати позикові засоби впродовж терміну дії кредитного договору, в межах встановленого ліміту кредитування;

кредитна лінія надається у будь-який час;

при активному користуванні кредитною лінією (погашення за наявності вільних засобів) загальна вартість може бути дешевше за кредит;

Найпоширеніші сезонна та поновлювана кредитні лінії.

Овердрафт - короткостроковий кредит для покриття тимчасового браку оборотних коштів на поточному рахунку, який надається платоспроможному клієнтові Банку шляхом оплати його розрахункових документів з поточного рахунку понад фактичного (кредитового) залишку на ньому в межах заздалегідь обумовленої суми (ліміту овердрафту).

Види овердрафту:

забезпечений заставою/іпотекою

бланковий (без забезпечення, лише під умовне забезпечення у вигляді регулярних надходжень виручки на поточний рахунок клієнта в Банку).

Коротка характеристика:

Кредит надається в національній валюті

Цільове призначення: фінансування поточної діяльності

Термін кредитування: від 1 місяця до 1 року

Надання кредиту здійснюється шляхом оплати платіжних документів понад залишок на поточному рахунку клієнта в межах затвердженого ліміту овердрафтного кредитування

Ліміт овердрафту встановлюється для кожного позичальника індивідуально залежно від об'єму середньомісячних «чистих» надходжень на поточний рахунок позичальника.

Контокорентний кредит надається клієнтам, що знаходяться у комерційних стосунках з великим колом своїх партнерів, що призводить до виникнення значної кількості як вимог так і грошових зобов'язань за поточним рахунком, які як правило, не співпадають як у часі, так і у розмірі. З метою раціоналізації платіжного обороту даних клієнтів банк може взяти на себе здійснення розрахунків за поточними зобов'язаннями таких клієнтів. Для цього клієнту відкривається контокорентний рахунок (поточний рахунок з овердрафтом).

Контокорентний рахунок - це єдиний рахунок клієнта в банку за яким на підставі дії договору здійснюються як кредитні так і розрахункові операції. На контокорентному рахунку періодично може виникати як дебетове, так і кредитове сальдо. Дебетове сальдо (овердрафт) свідчить про нестачу власних коштів на рахунку клієнта, що означає надання банком контокорентного кредиту. Кредитове сальдо означає, що клієнт має на контокорентному (поточному) рахунку певну суму власних коштів.

Контокорентний кредит надається на підставі письмової кредитної угоди між банком та клієнтом як у національній, так і в іноземній валюті. Основними умовами контокорентного кредитування, що відображаються у договорі є:

- максимальна сума кредитування, тобто дебетового залишку по контокорентному рахунку (овердрафту);

- максимальний термін наявності за контокорентним рахунком дебетового сальдо;

- величина процентної ставки за користування контокорентним кредитом та комісійних платежів (оборотної комісії);

- забезпечення контокорентного кредиту.

Контокорентний кредит видається на фінансування поточного виробництва і обігу, і не спрямовується на фінансування інвестицій.

Револьверний, або автоматично поновлюваний, кредит — різновид банківського кредиту, який надається банком чи ін. кред. установою позичальнику та автоматично поновлюється ними протягом визначеного кредитним договором проміжку часу в межах встановленого ліміту кредитування. Згідно з умовами Р. к. позичальник має право будь-коли протягом часу його дії отримати від банку у строкове платне користування грош. кошти в сумі, яка не перевищує різниці між встановленим лімітом кредитування і поточ. непогашеною заборгованістю позичальника.

Механізм функціонування Р. к. своїм змістом схожий з кредитною лінією. Проте на відміну від неї Р. к. є зобов'язанням банку не тільки надати кредит позичальнику в чітко визнач, розмірі протягом передбаченого кред. договором строку, а й відновити право позичальника на отримання кред. коштів у межах ліміту кредитування у міру часткового чи повного погашення раніше отриманих кред. коштів згідно з умовами Р. к. Це дає можливість позичальнику одержати позику в сукуп. розмірі, який перевищуватиме встановлений ліміт кредитування. Тобто Р. к. може розглядатися як багаторазово поповнювана кред. лінія, з якої позичальник має право вибирати кред. кошти без укладення дод. угод за умови, що на будь-який момент протягом строку дії Р. к. заборгованість позичальника перед банком не перевищуватиме ліміту заг. кредитування. Р. к. використовується на нац. та світових ринках позичкових капіталів. Сторонами договору про револьверне кредитування можуть бути уряди, міжнар. фін. організації, банки, об'єднання банків та ін. кред. установи, а також будь-які юрид. та фіз. особи — позичальники. Р. к. може бути забезпеченим і незабезпеченим. Останній, як правило, надається позичальникам, котрі є пост, клієнтами банку з безперервним рухом коштів по банк, рахунку і мають потребу в регуляр. поповненні обіг, коштів. Р. к. є ефективним інструментом кредитування у випадках, якщо клієнт банку не може передбачити свої грош. надходження або необхідність у використанні кред. ресурсів у майбутньому; він дає змогу такому клієнту забезпечити можливість отримання кред. коштів в обумовленому обсязі з виникненням потреби.