19.Способи і форми міжгосподарських безготівкових розрахунків

Залежно від форми грошей грошові розрахунки поділяють на: *готівкові; *безготівкові. Організаційно безготівкові розрахунки поділяються на: *міжгосподарські; *міжбанківські. Виокремлюють кілька принципів безготівкових міжгосподарських розрахунків: 1) підприємства всіх форм власності зобов’язані зберігати свої грошові кошти в установах банків, за винятком невеликих за розміром залишків коштів у касі; 2) підприємства мають право вибору банку для розрахунково-касового обслуговування; 3)підприємства самостійно розпоряджаються коштами, які знаходяться на їх рахунках. Без згоди власника рахунку стягнення коштів з рахунку можливе тільки за рішенням суду та в інших випадках, встановлених законодавством; 4) суб’єкти господарювання самостійно обирають форму розрахунків, виходячи з чинних нормативних актів.

Фінансові документи бувають розрахунковими та платіжними. Розрахунковий документ містить доручення або вимогу до банку про перерахування чи зарахування зазначеної суми коштів. Прикладом розрахункових документів є платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, чек, акредитивна заява. Платіжний документ містить зобов’язання або наказ певній особі виплатити зазначену суму пред’явнику документа (наприклад, вексель).

Безготівкові розрахунки можуть здійснюватись з використанням кількох форм: Розрахунки платіжними дорученнями, Розрахунки вимогами-дорученнями, Розрахунки чеками, Розрахунки з використанням акредитивів, Розрахунки в порядку планових платежів, Розрахунки, основані на заліку взаємних вимог, Розрахунки векселями.

20.Економічна характеристика розрахунків платіжними дорученнями

Платіжне доручення — це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача (рис. 3.3). Розрахунки платіжними дорученнями — це одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов’язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов’язаннями перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

Приймаючи платіжне доручення від клієнта, працівник банку повинен звернути особливу увагу на такі моменти:

— чи заповнені всі реквізити;

— чи відповідають назва платника назві в реєстраційних документах, а підписи осіб — зразкам підписів у картці;

— чи правильно вказано призначення платежу та посилання на документ — підставу для платежу.

Якщо платник та одержувач коштів є учасниками системи електронних міжбанківських розрахунків, то платіжні документи між їхніми банками пересилаються каналами електронної пошти; якщо ж вони не є учасниками цієї системи, то платіжні документи між їхніми банками доставляються кур’єрською поштою. Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня, то він зобов’язаний їх обробити і відправити в банк одержувача електронною чи кур’єрською поштою в день надходження. Якщо документи надійшли після операційного дня — то наступного дня.

При застосуванні цієї форми розрахунків платник та одержувач коштів певною мірою ризикують.

Ризики платника (покупця) пов’язані переважно з попередньою оплатою товарних операцій. У цьому разі у платника нема гарантії того, що продукція, послуги, роботи будуть поставлені (надані) своєчасно і належної якості, передбаченої договором. Крім того, він може зазнати втрат у зв’язку з тривалим відволіканням з обороту грошових коштів та наданням постачальнику безпроцентної позички.

Одержувач грошей (продавець, кредитор) несе два види ризику. Перший із них пов’язаний із затриманням виписки платником платіжного доручення, з відсутністю коштів на поточному рахунку, з неможливістю одержання позички в банку, з суб’єктивними причинами тощо. Уникнути цього ризику можна передбаченням відповідних санкцій при укладенні договору. Другий вид ризику пов’язаний із затриманням перерахування коштів за платіжним дорученням відповідними банками чи розрахунковими структурами (розрахунковими палатами, РКЦ).