18.Соціальні гарантії та соціальний захист населення.

З метою підтримання певного життєвого рівня людей, внаслідок втрати роботи, працездатності та та виникнення ін. несприятливих подій держава застосовує певну систему соціального страхування і соціального захисту населення. Ця система включає:

Основні елементи системи:

1) встановлення допустимих параметрів життя (розміру прожиткового фізіологічного i соціального мінімуму, мінімального пенсії, соціальної допомоги);

2) захист населення від зростання цін i товарного дефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;

3) вирішення проблеми безробіття i забезечення ефективної зайнятості, перепідготовка кадрів;

4) пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів, сімей, що втратили годувальника);

5) утримання дитячих будинків інтернатів, будинків для людей похилого віку тощо;

6) соціальні трансферти;

7) соціальне обслуговування (надання соціальних послуг окремим категоріям громадян );

8) надання необхідної медичної допомоги тощо.

Гаранії з боку держави щодо соціального захисту населення: економічні,правові,соціальні.

Рівень витрат на соціальний захист обумовлюється рівнем розвитку економіки. У більшості європейських країн побудовано потужну систему соціального захисту населення. У багатьох країнах фінансування витрат на здійснення соціального захисту фінансується на тристоронній основі:1. Державою 2. Роботодавцями 3. Самими працівниками.

У країнах західної Європи (США, Канаді) рівень виплат з безробіття та ін. соціальних платежів є дуже високими й іноді незначною мірою відрізняється від розміру середньої зарплати в економіці. Чимало країн Європи перебувають на порозі суттєвих перетворень у системі соціального захисту(підвищення віку виходу на пенсію, обмежень терміну виплат з безробіття та ін.)

Соцгальний захист — це:

— державна підтримка верств населення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпечення вищого i нижчого життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової фінансової, матеріальної допомоги окремим громадянам , а також створення соіальних гарантій економічно активні частини населення;

— комплекс законодавчо закріплених гарантій, що протидіють і стабілізуючим життевим факторам (інфляція, спад виробництва, економічна криза, безробіття тощо).

19. Грошовий мультиплікатор та пропозиція грошей.

Темп збiльшення кiлькостi банкiвських грошей тісно пов'язаний з нормою резервування. щоб глиб­ше зрозумiти цей зв'язок, повернiмося до на­шого прикладу. Позначимо норму резервуван­ня через rr, яка становить 0,2, а початкову суму вкладу в Перший банк - через D. Пропозицiя грошей дорiвнюва­тиме: Сума початкового вкладу + Позuка, надана Першuм банком + Позuка, надана Другим банком + Позика надана Tpeтiм банком (Пропозицiя грошей = D * [1 + (1 - rr) + (1 - rr)^2 + (1 – rr)^3 + …)

Вираз у дужках є нескiнченною геометричною прогресiєю, суму членiв якої знаходимо за вiдомою нам формулою. Отож ця сума ста­новитиме 1 / rr. Знайдену велечину назuваюmь простим мультuплiка­тором банкiвськux грошей, або простим депозитним мультuплiка­тором. Простий депозитний мулътиплiкатор є оберненою величиною до норми резервування: µм = 1/ rr = 1/ норма резервування, де µм - простий депозитний мультиплiкатор.Що вища норма резервування, то менший розмiр мультиплiкатора пропозицii грошей. Для визначення максимальної кiлькостi грошей, яку може створити банкiвська система на основі будь-якої величини надлишкових резервiв, необхiдно перемножити надлишковi резерви на грошовий мультиплiкатор. Депозитний мультиплiкатор дiє в обох напрямах. Вилучення пе­вної суми вкладiв iз банкiвської системи призведе до значно бiльшо­го скорочення пропозицiї грошей. Крім вилучення частини грошей як обов'язкових резервiв, мо­жливi ще два iншii витiкання грошей, що зменшує здатнicть банкiв­ської системи до ix створення. цi витiкання пов'язанi з поведiнкою домогосподарств та комерцiйнuх банкiв. Позичальник може забажати, щоб частину позики або її цiлком йому було надано готiвкою. Це зменшує обсяг надлишкових резер­вiв i - вiдiювiдно - кредитний потенцiал банкiвської системи. Як­що грошi у виглядi готiвки перебувають поза банками, то процес ба­гаторазового збiльшення депозитiв припиняється. Kpiм того, досi припускалося, що комерцiйнi банки повнiстю використовyють над­лишковi резерви для надання кредитiв. Насправдi ж вони, виконав­ши чиннi резервнi вимоги (обов'язковi резерви), можуть зберiгати ще наднормативнi резервu. Для визначення пропозицii грршей у нацiональнiй економiцi з урахуванням полiтики центрального банку та поведiнки домогоспо­дарств i комерцiйних банкiв запровадимо такi понятгя, як :Грошова база (В) складаеться з грошей, якi перебувають у виглядiготiвки на руках у населення (С) та банкiвських резервiв (R), що збе­рiгаються у центральному банку. Отже, грошова база є сумою готiвкита резервiв: В = С + R.Коефiцiент депонування грошей сr вiдбuвае розподiл домогоспо­дарствами грошей мiж готiвкою С та поточними чековими депозита­ми D. Отже, коефiцiент депонування сr - це вiдношення готiвки до поточних чековux депозuтiв D, тобто cr = С/D..

Коефiцiент фактичного резервування депозитiв rr -це вiдсоток депозuтiв, який банки зберiгають як резервu. Вони охоплюють обо­в'язковi та наднормативнi резерви. Коефiцiєнт фактичного резерву­вання залежить вiд норми резервування та вiд величини наднорма­тивних резервiв. Taкi ре­зерви не приносять банкам доходу у виглядi процента, а нaдaнi по­зики - приносять. Тому можна записати: rr = R/ D. Визначимо пропозицiю грошей М i грошову базу В:М = С + D; В = С + R .Отже, пропозицiя грошей є сумою готiвки та чекових депозитiв, а грошова база - сумою готiвки та обов'язкових резервiв. Щоб знайти, якi змiннi впливають на пропозиuiю грошей у наuiональнiй eкoнoмiцi, подiлимо перше рiвняння на друге:М /В= (С+D )/ (С + R). Тепер знайдемо пропозицiю грошей М: М/В =( С + D /С+R)*B.Вiдношення пропозuцii грошей (С+D) до грошової базu назuвають мультиплiкатором грошової бази або повним грошовим мультиплiка­тором:  = C+D / C+R, де- повний. грошовий мультиплiкатор. Звiдси пропозиuiю грошей можна записати: M = * B.Отже, пропозицiя грошей перебуває у прямiй залежностi вiд грошової бази та грошового мультиплiкатора.Тепер подiлимо праву частину рiвняння грошового мультиплiка­тора на D:  = (C/D +1)/ (C/D+R/D).

Зауажимо, що C/D - це коефiцieнт депонування сr, а R/D ­норма резервування rr. Отож значення грошового мультuплiкатораможна запuсати так: = cr + 1 / cr + rr. В Україні грошовий мультиплікатор невисокий-менший 1,5.Тому пропозиція грошей може змінюватись через додаткову емісію.

20. Макроекономічні показники життєвого рівна населення України. Показники національних рахунків розглядаються міжнародними статистичними організаціями як стандарти і умови для порівняльного аналізу динаміки економіки різних країн. Основними показниками національних рахунків є: 1)Національний дохід – це сукупний дохід, який заробляють власники факторів виробництва: власники праці(зарплата найманих працівників), власники капіталу(прибуток і процент), власники землі(земельна рента).2) валовий національний продукт – це вироблений протягом року сукупний обсяг кінцевих товарів і послуг, виражений в грошах. 3)Чистий внутрішній продукт – різниця між вартістю ВВП та величиною амортизаційних витрат.4)Чистий національний продукт – різниця між ВНП та амортизацією, тобто тією частиною вартості яка іде на відшкодування зношених факторів виробництва.5)Дохід кінцевого використання – характеризує величину доходів домашніх господарств, яка може використовуватись на споживання та заощадження.6)Особистий дохід – це дохід отриманий приватними особами. Він розподіляється на споживання, заощадження та виплати податків. Крім того до складу макроекономічних показників входять: рівень цін, процентна ставка, рівень зайнятості. Рівень цін як макроекономічний показник характеризується індексом цін. Індекс цін – відображає відносну зміна середнього рівня цін за певний період часу. При його визначені ціни базового року приймаються за 100%. Рівень відсоткової ставки характеризує витрати які несуть макроекономічні суб’єкти при використанні грошових позик у розрахунку на одну позичену грошову одиницю за рік. Рівень безробіття вимірюється часткою офіційно зареєстрованих безробітних у чисельності економічно активного населення.