51.Необхідні умови забезпечення конвертованості національної валюти.

Грошова одиниця кожної країни є її валютою.

Розрізняють валюти:

а) вільно конвертовані;

б) частково конвертовані;

в) неконвертовані (замкнені).

Вільно конвертовані валюти без обмеження обмінюються на будь-які інші іноземні валюти — грошові одиниці інших країн. До цієї групи валют належать долар США, марка Німеччини, єна Японії, фунт стерлінгів Великої Британії та деякі інші. Практично це валюти розвинутих дер­жав.

Частково конвертованими є валюти держав, які вводять певні ва­лютні обмеження, наприклад заборону оплати імпорту деяких това­рів іноземною валютою, концентрацію в руках держави іноземної валюти тощо. Валютні обмеження з боку держави можуть охоплюва­ти багато заходів. Частково конвертованими є валюти менш розви­нутих країн та країн із перехідною економікою (наприклад гривня України, злотий Польщі та ін.).

Неконвертованими (замкненими) є валюти країн, які не обміню­ють їх на грошові одиниці інших країн. До цієї групи належать валюти країн із командною економікою, в яких уряд забороняє фірмам чи громадянам валютні операції.

Використання нац.валюти для придбання чи продажу іноземної валюти пов’язане з її конвертованістю ,тобто здатністю обмінюватись на іноземні валюти. Конвертація національної валюти у іноземну відбувається на валютних біржах, у банках, спеціальних обмінних лавках та ін. фін-кред. закладах. Вона передбачає відкритість економіки, лібералізацію зовнішньої торгівлі, вільну міграцію капіталів.

Умови конвертованості:

• високорозвинена грошова і банківська система

• чітко налагоджений механізм

• нагромадження певних золотовалютних резервів

• свобода експортно-імпортних відносин.

Основними критеріями конвертованості національної валюти є:

• наявність високорозвиненого і динамічно зростаючого внутрішнього ринку на основі конкурентних цін.

• достатньо розвинений і диверсифікований рівень національного господарства у поєднанні з регулярними імпортними закупівлями.

• розширення виробничого потенціалу має не лише повязуватися з потребами власного ринку ,а й узгоджуватися з можливостями зовнішньго ринку.

• наявність валютних резервів ,які потрібні для підтримання стабільності міжнародних розрахунків на час можливих відхилень рівноваги платіжного балансу. Покриваючи розриви у платежах країна створює необхідні умови для покращання ситуації без девальвації.

Для забезпечення конвертованості нац. валюти необхідні певні умови:

• реальний та єдиний курс валюти

• свобода доступу до чужоземної валюти

• офіційний або вільний валютний ринок

• зняття обмежень на використання нац. грош. одиниці в зовнішньоекономічній діяльності

• виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей у внутрішньому товарно-грошовому обороті.

52. Модель міжнародного руху капіталів. Модель Манделла -Флемінга.

Вивіз капіталу- вилучення частини капіталу з процесу національного обігу і включення у виробничий процес або в обіг у різних формах в інших країнах з метою отримання прибутку.

Мета вивозу капіталу- отримати більш високу норму прибутку за рахунок переваг,пов’язаних з використанням інтернаціональн фактора виробництва порівняно з національними умовами господарювання.

Модель міжнародного руху капіталів.

M(i+1)=M/e0(1+iz)e1

Із рівняння випливає:

1.якщо і- iz=е^,то інвестору однаково вигідно вкладати гроші як в національну економіку,так і за кордоном.

2.Якщо і>iz-e^,то капітал ввозиться в країну.

3.Якщо і<iz-e^,то капітал вивозиться із країни.

Модель Манделла –Флемінга допомагає оцінити вплив грошово-кредитної та бюджетно-податкової, у тому числі торгової,політики на сукупний дохід у відкритій економіці.Ця модель описує функціонування економіки у короткостроковому періоді та є модифікацією моделі IS-LM.

Тому у моделі М.-Ф. зберігаються вихідні передумови моделі

IS-LM.,тобто заданість рівня цін, рівність номінальної та реальної ставок відсотка.Але до моделі включено нові змінні:чистий експорт, світову ставку процента та курс національної валюти.Модель розраховано на малу відкриту економіку.(економіка,що не здатна суттєво впливати на світову процентну ставку).

Ф ормалізовано модель можна записати таким чином:

Y=Y(i,e,m*) (1)

M/P=Md(Y,i) LM(2)

S(Y)+Z(Y,m*)=I(i)+E(i*,e) IS(3)

i=i* (4)

де Y- дохід

e- курс національної валюти

m*- гранична схильність до імпорту

Z-імпорт

E-експорт

i*- світова ставка процента(екзогенна вел-на)

I- інвестиції

S-заощадженя

Md(Y,i)-попит на гроші.

Економічний зміст зсуву лінії IS за цією моделлю:

• коли світова ставка процента(i*)менша за вітчизняну,тобто

i*< I,то іноземні інвестори зацікавлені у вкладанні інвестицій в економіку країни,це призводить до зростання попиту на вітчизняну валюту і відповідно до зростання її курсу(e)

• від ставки процента і курсу валюти одночасно залежить лише крива IS,тому саме вона зсувається на графіку.

`1

Макроекономічна політика за плаваючого валютного курсу Припустімо, що уряд проводить стимулювальну фіскальну політику шляхом зниження по­датків або збільшення державних видатків.

У малій відкритій економіці

Стимулювальна фіскальна політика спричиняє інші наслідки порівняно із закритою.Річ у тім,

що у малій відкритій економіці з підвищенням

процентної ставки понад світову внаслідок стимулювальної фіскальної політики відбу­вається приплив капіталу з-за кордону. Це означає розширення пропозиції іноземної валюти та збільшення попиту на валюту країни. Курс валюти країни зростає, що здорожчує вітчизняні вироби і зменшує чистий експорт. Як наслідок, зменшення чистого експорту

нейтралізує вплив стимулювальної фіскальної політики на дохід, тобто на обсяг національного виробництва.

Тепер проаналізуємо наслідки монетарної політики у відкритій економіці. Припустімо, що центральний банк хоче стимулювати еко­номічне зростання, зменшуючи норму резервування. Якщо рівень цін незмінний у короткостроковому періоді, то збільшення пропо­зиції грошей збільшує реальні грошові залишки у національній економіці. Це означає, що крива LМ переміщується вправо.

Зростання пропозиції грошей збільшує дохід. Монетарна політи­ка у відкритій економіці впливає на обсяг національного виробниц­тва у тому самому напрямі, що й у закритій, але механізм цього впливу інший. У малій відкритій економіці за абсолютної мобільності капіталу внутрішня процентна ставка дорів­нює світовій. Зі збільшенням пропозиції грошей внутрішня про­центна ставка дещо знизиться, що спричиняє не стільки зростання обсягу інвестицій, скільки відплив капіталу за кордон, де він може здобути дещо вищий дохід. Водночас відплив капіталу за кор­дон збільшує пропозицію національної валюти на міжнародних ринках, тому її обмінний курс знижується, що стимулює експорт та стримує імпорт.Отже, у малій відкритій економіці монетарна політика впливає надохід через зміну валютного курсу, а не процентної ставки

Макроекономічна політика за фіксованого валютного курсу. Оскільки модель Мандела—Флемінга описує короткостроковий період, в якому ціни незмінні, то запровадження номінального об­мінного курсу рівнозначне встановленню фіксованого обмінного курсу. Тепер можна з'ясувати, як макроекономічна політика впли­ває на малу відкриту економіку за фіксованого обмінного курсу.

Фіскальна політика. Припустімо, що уряд намагається стимулю­вати економічне зростання через зниження податків та збільшення державних видатків. Отже, стимулювальна фіскаль­на політика за фіксованого валютного курсу збільшує сукупний дохід, а нова рівновага на товарних і грошових ринках встановлюється за попе­редніх рівнів фіксованого обмінного курсу та процентної ставки.

Монетарна політика. В умовах фіксованого валютного курсу практично неможливо проводити національну монетарну політику. Для прикладу припустімо, що у малій відкритій економіці централь­ний банк намагається використати важелі монетарної політики для стимулювання зростання обсягу національного виробництва. Наприклад, він знижує норму резервування І купує державні облігації в економічних суб'єктів, що збільшує пропозицію грошей. Зі зниженням ринкового курсу національної валюти спекулянти продаватимуть її центральному банкові, який обмінює національну валюту на іноземну за фіксованим курсом. Пропозиція грошей у малій відкритій економіці зменшується, крива ІМ* повертається до свого попереднього положення. У результаті обсяг національного виробництва і валютний курс не змінюються.

Отже, у системі фіксованих валютних курсів монетарна політика у своєму звичному розумінні не дає результатів.

Монетарна політика впливає на ділову активність лише за зміни офіційного рівня валютного курсу шляхом девальвації або ревальва­ції. Зниження рівня фіксованого обмінного курсу національної валюти, як нам уже відомо, називають девальвацією, а підвищення обмінного курсу — ревальвацією.