33. Державне антициклічне регулювання.

Антикризова політика направлена на регулювання коливань економічної активності в суспільстві в періоди передкризового стану і запобігання розвитку економічних криз.

Двома основними періодами, які повинні знаходитися під особливим контролем у цьому зв'язку, є періоди дересії і буму.

Характерні риси депресії:скорочення виробничих інвестицій; збільшення запасів; скорочення попиту на робочу силу; різке падіння норми чистого прибутку; падіння обсягу продажу;скорочення кількості нових заказів;скорочення попиту на кредитні ресурси.

Характерні риси пожвавлення:перехід до стійкого розширення виробництва; зростання попиту на активні елементи засобів виробництва (устаткування, машини, механізми тощо); зростання попиту на сировину (метал, паливо, енергія і т. ін,);

зростання попиту на робочу силу; зростання заробітної плати і відповідно попиту на товари особистого споживання.

Характерні рису економічного буму:значний приріст виробничих інвестицій; скорочення запасів; різке зростання попиту на робочу силу; значний приріст загального рівня цін.

Найважливіші заходи антикризової політики в періоди бумів:

игрошово-кредитна політика - збільшення облікової ставки;продаж державних цінних паперів на відкритому ринку;

підвищення норми обов'язкових банківських резервів; фіскальна політика - скорочення витрат; збільшення податкових ставок; політика заробітної плати і тарифів - зниження заробітної плати; політика державних інвестицій - скорочення державного будівництва.

Найважливіші заходи антикризової політики в періоди депресії:игрошово-кредитна політика - зниження облікової ставки;

купівля державних цінних паперів на відкритому ринку; зниження норми обов'язкових банківських резервів;

ифіскальна політика - додаткові витрати держбюджету; зменшення податкових ставок;

иполітика заробітної плати і тарифів - зростання заробітної плати;

иполітика державних інвестицій - прискорення виконання інвестиційних програм.

34. Антиінфляційна політика держави.

Інфляція - процес знецінення грошей, котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою, незабезпеченою матеріальними цінностями.

Основні протиінфляційні заходи: стабілізація інфляційних очікувань; грошові обмеження; розв'язання проблем бюджетного дефіциту; реформи оподаткування; структурна перебудова і конверсія військового виробництва; регулювання валютного курсу; підвищення ступеня товарності економіки; приватизація; засоби збільшення норми заощаджень та зменшення їхньої ліквідності.

Взагалі усі методи боротьби з інфляцією умовно можна поділити на дві групи. Застосування методів першої групи дає змогу знизити рівень інфляції упродовж короткого відтинку часу, наприклад року. Друга група заходів, які називають антиінфляційною стратегією, спрямована на недопущення інфляції у тривалій перспективі.

Основним знаряддям першої групи є стримувальна макроекономічна політика, яку називають дезінфляцією. Але її впровадження супроводжується зниженням реального обсягу національного виробництва і зростанням безробіття. Коефіцієнт дезінфляційних витрат показує відсоток річного реального ВВП, який потрібно принести в жертву задля зниження інфляції на 1%.

Для недопущення інфляції уряд країни розробляє антиінфляційну стратегію, основними складовими якої є:

1) ефективна монетарна політика (щорічний приріст грошової маси темпом, який ненадто перевищує темп зростання національного продукту);

2) впорядкування державних фінансів (поступове скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації) і скорочення дефіциту державного бюджету;

3) раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.

У 1993 р. в Україні було здійснено кілька спроб стримати інфляцію через припинення грошової емісії. Проте для проведення послідовної макроекономічної політики уря дові бракувало політичної волі. Застосування у першій половині 1994 р. адміністративних заходів із приборкання інфляції дещо уповільнило темпи зростання цін, але спричинило катастрофічне падіння обсягу національного виробництва в уже лібералізованій економіці. Ефективна політика у цьому напрямі почала здійснюватися лише з приходом до влади у другій половині 1994 р. нового Президента України. Стрижнем програми стабілізації цін було приборкання інфляційних очікувань. Продумана стабілізаційна політика уряду і НБУ дала змогу успішно здійснювати грошову реформу і забезпечити в останні роки прийнятні темпи інфляції.

35. Попит на гроші та фактори, що його визначають.

Попит на гроші - кількість товару (послуги), яку готові купити споживачі за кожного рівня цін та за інших однакових умов упродовж певного проміжку часу Попит на гроші у національній економіці охоплює:

1) попит на гроші для операцій;

2) попит на гроші як активи.

Попит на гроші для операцій, або операційний попит на гроші, пов'язаний з обслуговуванням усіх ділових угод в економіці. Економічні суб'єкти потребують грошей для купівлі товарів, послуг та ресурсів.

Рівняння попиту на гроші: Md=P*Y/V, де Мd - попит на гроші. Отже, попит на гроші для операцій залежить від рівня цін (Р), величини доходу (У) та швидкості обігу грошей (V). Зростання рівня цін і реального обсягу виробництва збільшує попит на гроші. І навпаки, зростання швидкості обігу грошей зменшує попит на гроші для операцій. Загальний попит на гроші для операцій відображає ту кількість грошей, яку економічні суб'єкти хотіли б мати для здійснення ділових операцій. Для поглиблення нашого аналізу запровадимо таке поняття, як функція попиту на гроші, що характеризує величину грошових залишків, якими люди хочуть володіти. Просту функцію попиту на гроші записують у вигляді рівняння: (M/P)d=k*Y, де (М/Р)d - реальні грошові залишки; k = І/У - величина, що обернена до швидкості обігу грошей.

Коефіцієнт k показує кількість грошей, якою люди хочуть володіти на кожну одиницю доходу. Отже, реальні грошові залишки, тобто реальний попит на гроші, перебувають у прямій залежності від ВВП (доходу). Якщо реальний ВВП зростає, то реальний попит на гроші також збільшується. Друга причина, через яку економічні суб'єкти хочуть володіти грішми, випливає з функції грошей як засобу нагромадження. Гроші є одним з активів, за допомогою яких люди намагаються зберегти, примножити і, головне, перемістити своє багатство з поточного періоду в майбутній. Проблема зберігання й переміщення в часі багатства полягає в тому, щоб вибрати правильне співвідношення між активами. Нагромаджуючи гроші, економічні суб'єкти стикаються з альтернативною вартістю, тобто втрачають дохід у вигляді процента. Номінальна процентна ставка є альтернативною вартістю нагромадження грошей. Тому попит на гроші як активи обернено пропорційний до процентної ставки. За низької процентної ставки населення надаватиме перевагу зберіганню великої кількості грошей як активів. Зі зростанням процентної ставки нагромаджувати значні суми грошей стає невигідно. Що вища процентна ставка, то більше потенційного доходу втрачає домогосподарство або фірма, які нагромаджують гроші. Тому зі зміною процентних ставок економічні суб'єкти перерозподіляють портфель активів, змінюють його структуру. Зокрема, з підвищенням процентних ставок зменшуються залишки грошей і збільшуються запаси придбаних облігацій.

36. Економічні наслідки дефіциту державного бюджету.Державний борг. Дефіцит державного бюджету- надлишок видатків держ.бюджету над надходженнями до ньго;звичайно фінансується шляхом позик;ревень дефіцитності бюджету обчислюють як відношення дефіциту до ВВП,виражене у відсотках.

Державний борг-загальна сума заборгованості уряду власникам державних цінних паперів ,що дорівнює сумі його минулих бюдж.дефіцитів мінус бюджетні надлишки.

Розрізняють 2 види бюдж.дефіциту:

Циклічний-дефіцит,який є результатом циклічного падіння виробництва внаслідок кон”юктурних коливань.

Структурний - дефіцит, який є результатом дискреційної політики.

Вплив державного боргу та дефіцитів на економіку: 1)у короткостроковому періоді наслідки бюджетних дефіцитів відомі як проблема”витіснення”. 2)у довгостроковому періоді”тягар боргу”лягає на нагромадження капіталу і споживання майбутніх поколінь.

У короткостроковому періоді витіснення виникає ,коли ефнктивність фіскальної політики внаслідок політики реакції ринку грошей зменшується.Збільшення структурного дефіциту через зниження податків чи збільшення урядових видатків може призвести до підвищення процентних ставок і відповідно до зменшення інвестицій.Тому,ВНП ,можливо,і не зростеа більший структурний дефіцит витіснить інвестиції. Розрізняють:внутрішній держ.борг-означає заборгованість держави своїм власним громадянам.

Зовнішній борг - заборгованість держави громадянам та організаціям інших країн.

Економічні наслідки держ.боргу:1)скорочення споживання населення країни.2)витіснення приватного капіталу ,що обмежує подальше зростання економіки.3)збільшення податків для обслуговування деджавного боргу виступає антистимулом економічної активності.4)перерозподіл доходу на користь власників держ.облігацій.

Починаючи з 50-х років ХХ століття держ.борг у багатьох країнах зростав.Однією з причин цього було зниження податків з мнтою стимулювання розвитку економіеи,без адекватних скорочень держ.витрат.Отже,утримання держ. сектора економіки сприяє держ. боргу і держ. дефіциту.

37. Гіперінфляція та її вплив на інвестиційний комплекс..

Інфляція-процес знєцінення грошей,котрий проявляється як стійке підвищення загального рівня цін у результаті перевантаження сфери обігу грошовою масою,незабезпеченою матеріальними цінностями.Типи інфляції: Інфляція попиту Інфляція пропозиції Види інфляції(за темпом):Помірна-повільне зростання цін(до 10% нарік) Галопуюча(від 10%-200% в рік)Гіперінфляція(до 1000% на рік і більше) Гіперінфляцію часто визначають як інфляцію,темпи якої перевищують 50% на місяць.Цей темп інфляції призводить до дуже значного зростання рівня цін.Темпи інфляції 50% на місяць означають,що ціни зростають більш ніж у 100 разів впродовж року.Гіперінфляція збирає у суспільства високу данину.ЗА небувало високих темпів інфляції втрати від неї внаслідок своїх масштабів стають очевидніші.1)Напр. Значними є витрати “зношених черевиків”за гіп-ї,повязані зі зменшенням величини нагромад. Грошей.Керівництво фірм віддає більшу частину часу та енергіі управлінню готівкою,бо остання швидко втрачає свою вартість.Гіп-я знижує ефективність нац. Економіки.2)Витрати меню за гіп-ї зростають.Фірмам доводиться часто змінювати ціни,що друкування і поширення каталогів із зафіксованими цінами стає неможливим. Відносні ціни під час гіп-ї не відображ. реальної рідкісності ресурсів.Коли ціни часто змінюються на значну величену то споживачам не просто виявити найвигіднішу для них ціну.Зрештою,втрати від гіп-ї стають нестерпними:гроші не можуть виконувати свої фун-ї як засобу нагромадження,міри вартості і засобу обміну.Поширюється бартер і стабільнііші неофіційні гроші-цигарки або дол.США-що витісняють офіційні гроші.Для усунення гіп-ї Центр.банк повинен просто зменшити темпи зрост.грош.маси.Проте ця відповідь не повна,оскільки залишає відкритим питання про те,чому,центральні банки країн ,економіка яких зазнає гіп-ї ,друкують скільки грошей.Припинення гіп-ї майже завжди повязане з реформами у бюджетно-фінансовій сфері.Уряд зрештою проявляє політичну волю,щоб зменшити свої видатки і підвищити податки.Ці фіскальні реформи знижують потребу у сеньйоражі ,що дає змогу сповільнити зростання грош.маси.Отже,хоч інфляція завжди і всюди є явищем грош.сфери,припинення гіп-ї здебільшого зачіпає і бюджетно-податкову сферу.

38. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції за класичою та кейнсіанською моделями. Взаємодія та взаємозвязок між сукупним попитом та сукупною пропозицією здійснюється через систему цін.

P

Q

Точка перетину кривої сукупного попиту AD та сукупної пропозиції AS- точка рівноваги,яка визначає рівноважний рівень цін та рівноважний реальний обсяг національного вироб-ва Сукупний попит- це шкала,яка графічно представлена у вигляді кривої,що показує величину реального обсягу вир-ва – різні кількості товарів і послуг,що їх споживачі бажають купити за кожного можливого рівня цін.Чим вищий рівннь цін,тим менший обсяг реального продукту вони купуватимуть.Крива сукупного попиту AD є спадною внаслідок ефекту багатства,ефекту % ставок та ефекту обмінного курсу.Сукупна пропозиція – шкала,графічно представлена у вигляді кривої AS, що показує рівень реального національного продукту,який буде вироблено за кожного рівня цін.Крива довгострокової сукупної пропозиції переміщується під впливом заходів економічної політики й економічних процесів,що змінюють обсяг вир-ва за даної природної норми безробіття,та заходів і процесів,спрямованих на зміну природної норми безробіття.У макроекономіці існують 2 основні підходи до проблеми макроекономічної рівноваги – класичний і кейнсіанський. Класичний підхід грунтується на закрні Сея,згідно з яким”пропозиція творить свій власний попит”.Прихильники цього підходу вважають,що гнучкі ціни і заробітна плата швидко усувають з ринку будь-який надлишок або нестачу попиту і пропозиції та поновлюють повну зайнятість за повного використання виробничих потужностей,а в нац. економіці відсутні будь- які втрати,пов’язані з недовикористанням ресурсів або з недостатнім сукупним попитом.На їхню думку,макроекономічна політика не може спричинювати реальні макроекономічні зміни. Кейнсіанський підхід базований на тому,що ціни і зарплата негнучкі в короткостроковому періоді.За таких умов обсяг нац. вир-ва позитивно реагує на більший обсяг сукупного попиту,особливо за низьких рівнів нац. продукту.Кейнсіаці вважають,що макроекономічна політика може компенсувати негнучкість цін і зарплати,стимулюючи нац. економіку в роки спаду та уповільнюючи темпи її зростання у фазі буму.

38. Рівновага сукупного попиту та сукупної пропозиції за класичною і кейнсіанською моделлю. (домалюй графіки сам)

Сукупний попит - це кільксть товарів і послуг, яку можуть і згодні придбати макроек. субєкти.

Сукупний попит можна визначити за формулою розрахунку ВНП методом витрат: ВНП=(AD)=C+I+G+NE

Структура сукуп. попиту: C - споживчий попит; I - інвестиційний попит; G - попит держави на товари та послуги; NE - попит закордону.

На обсяг сукупного попиту впливають цінові та нецінові чинники.

Цінові: 1) процентна ставка; 2) реальні касові залишки; 3) імпортні закупівлі.

Цінові чинники визначають траекторію кривої АD, тобто залежність рівнем цін та обсягом реального виробництва.

Нецінові фактори: 1) бюджетно-податкова політика держави; 2) очікування споживачів; 3) зміни у держю закупівлях; 4) зміни у витратах на чистий експорт.

Під дією нецінових факторів крива сукуп попиту переміщується праворуч і вгору,коли попит зростає; ліворуч і вниз,коли попит скорочується. Графічно сукупний попит зображується кривою AD, яка має відємний нахил.

Основною причиною від'ємного нахилу кривої AD є ефект пропозиції грошей: зростання ціни за сталої номінальної пропозиції грошей робить гроші " дорогими" і відповідно низькими сукупні витрати. Крива AD показує величину реальних витрат для кожного рівня цін,коли інші умови не змінюються.

Сукупна пропозиція - величина реального обссягу нац.виробництва,які підприємства готові вироблятм і продавати протягом року за певного рівня цін.В економічній теорії існує декілька підходів до виявлення основних хар-к сукупюпропозиції.

Виділяють 3 складові відрізки кривої сукуп.попиту:

Кейнсіанський (горизонтальний) показує зміни в обсязі виробництва в умовах неповної зайнятості за постійних цін.;

Висхідний - відображ стан економіки при якому економіка наближ до стану повної зайнятості;

Класичний (вертикальний) - показує, що економіка досягла стану повної зайнятості.

Графік 3.5. Короткострокова крива сукупної пропозиції (AS).

Р - рівень цін;

Q - реальний обсяг виробництва;

AS --- крива сукупної пропозиції.

Крива сукуп пропозиції показує обсяг реального національного виробництва за кожного можливого рівня цін при незмінних інших умовах.ЦІНОВІ фактори: 1) процентна ставка; 2)рівень цін; НЕЦІНОВІ ф-ри:1)рівень цін на вироб ресурси;2)прод-ть праці;3)бюджетно податкова політика. Цінові ф-ри форм траекторію кривої AS. Під дією нецінових,крива сук проп переміщується ліворуч і вгору-коли скорочується,праворуч і вниз-зростає.Рівновага сукуп попиту та пропозиції. Взаємодія та звязок між ск попитом та пропозицією здійснюється через систему цін.ГРАФІК 3 (ст.52, 3.8) Точка перетину кривої ск попиту AD,та кривої ск. Пропозиції AS,-точка рівноваги,яка визнач. Рівноважний рівень цін(PA) та рівноважний реальний обсяг нац виробництва(QA).Три варіанти макрорівноваги:иЯкщо ск попит змінюється в межах Кейнсіан.відрізка,то зростання попиту приводить до зрост. Реального обсягу національного виробництва і зайнятості при сталих цінах. иЯкщо ск попит зростає на проміжному відрізку,то це приводить до зрост реального обсягу нац виробництва,рівня цін,зайнятості.иЯкщо ск попит зростає на класич відрізку AS,це призводить до інфляційного зростання цін та номінального ВНП при незмін обсязі реального ВНП.