63. Класифікація методів навчання на основі:

Ступеня пізнавальної активності – пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі. Дидактичної мети – які треба вирішувати на конкретному етапі навчання: метод оволодіння знаннями, формування умінь та навичок, застосування отриманих знань та умінь і навичок.

Це система методів обґрунтована у 60-70 роки Лайнером і Сказкіним. Репродуктивні методи: пояснювально-ілюстративний або інформаційно-рецептивний і репродуктивний; Продуктивні або проблемно пошукові методи: проблемного викладу, евристичний (частково-пошуковий), дослідницький. Пояснювально-ілюстративний – розповідь, репродуктивна бесіда, традиційна лекція, ілюстрація, демонстрація. Репродуктивний – спостереження за даним планом, репродуктивна робота з книгою або наочним посібником, підготовчі, пробні, тренувальні вправи, лабораторні і практичні роботи за інструкцією.Проблемний–виклад матеріалу – проблемна лекція або розповідь. Частково-пошуковий метод – евристична бесіда, дискусія, ввідні вправи, робота з літературою. Дослідницький – творча робота з книгою чи наочним посібником, творчі вправи, лабораторні і практичні роботи творчого характеру.

65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.

У школах давнього світу – панувала система індивідуального навчання, вчитель вчив кожного окремо. У середньовіччі – була індивідуально-групова система навчання, в одній групі були учні різної підготовки, заняття без розкладу і дітей приймали впродовж року. Братські школи 16-17ст. в україні та Білорусі мали форму організації, яка містила елементи класно-урочної системи: вчитель працював з всім класом, на уроках використовувались певні методи, був розклад, домашнє завдання тощо. У 20ст. в Америці і країнах Зх. Європи впроваджували дальтон-план – мали готувати активних, ініціативних та енергійних функціонерів для держави. Передбачали скасування уроків, класи ставали предметними лабораторіями, учні працювали самостійно виконуючи певні завдання, а вчителі були консультантами і контролерами.

У другій половині 20ст. була спроба ввести дальтон-план у радянську систему освіти у дещо зміненому вигляді – впроваджувалось лабораторно-бригадну організацію навчання. Замість класів були лабораторії, учні ділились на невеликі групи, вчились за спец підручниками, виконували вчителем плани з кожного навчального предмета. Класно-урочна система переважає серед різних типів форм навчання, особливо у вітчизняній школі. У країнах Європи та Америки вони також представлені але у суміші з елементами белл-ланкастерської системі та дальтон-плану.

66. Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.

Форми навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учня, що здійснюється у встановленому порядку і в певному режимі. Особливості організації форми навчання : вияв зовнішніх функцій учителя та учня відповідно до розпорядку (пояснення, прослуховування, завдання вчителя тощо); діяльність учня та учителя здійснюється у певних часових межах – урок 45-30 хв, може бути спареним; склад учнів буває постійним чи змінним; в організаційній формі навчання є певний порядок спілкування учителя з учнем;організаційна форма безпосердньо не повязана з характеристикою процесу навчання, його головними закономірностями.

Урок – форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу, одного віу та рівня підготовки впродовж певного часу (45хв.) і відповідно до розкладу (річний навчальний план). Урок має особливості: є завершеним та обмежиним в часі; всі уроки включені в розклад і обмежені за обсягом матеріалу; є постійною формою засвоєння матеріалу; відвідування уроку є обовязкове для всіх; дозволяє використовувати різні методи навчання тощо. Класифікція: 1)За способом проведення; 2)За етапами навчальної діяльності; 3)За дидактичною метою та місцем в загальній системі уроків. Нові види уроків: уроки-ігри, змагання, конференції, круглі столи тощо. Окремо виділяють: міжпредметні уроки, театралізовані уроки, сугестичні(спираються на навіювання та самонавіювання), з різновіковим складом учнів. Загальна структура уроку: вступна частина, перевірка домашнього завдання, вивчення нового метеріалу, закріплення нового матеріалу, повідомлення домашнього завдання.

Урок – це цілісний, логічно закінчений, обмежений у часі регламентований об’ємом навчального матеріалу. Основний елемент педагогічного процесу, який забезпечує активну і планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки, спрямовану на розв’язання поставлених навчально-виховних завдань.Урок акумулює в собі цілі і завдання, зміст і методи навчання. Вчитель повинен мати продуманий план проведення уроку, забезпечити його організаційну чіткість, оптимальний темп, раціональне застосування засобів навчання. Вимоги до уроку: 1)дидактичні (чітке визначення освітніх завдань, змісту уроку, вибір найраціональніших методів, предметів, форм навчання, дійсн. принципів навчання, між предметних зв’язків, 2)виховні (визначення виховних завдань уроку, формування світогляду, моральних якостей, естетичних смаків, забезпечення пізнавальної активності учнів, поєднання вимог до учнів з педагогічним тактом вчителя; 3)психологічні (врахування психологічних особливостей учнів, формування позитивних мотивів учнів, вміння вчителем управляти своїм психічним станом, процесом спілкування, створення сприятливого емоційного клімату; 4)організаційні (наявність плану, організаційна чіткість проведення уроку, поєднання індивідуальних, групових і фронтальних форм, підготовка і раціональне використання засобів); 5)гігієнічні (дотримання температурного режиму, норм освітленості, чистоти повітря і підлоги, попередження перевтомлення учнів( Урок засвоєння нових знань. 1)Перевірка д/з, відтворення і корекція опорних знань (7-8 хв.) (постановка запитань, фронтальне опитування, короткочасна письмова перевірка, тести). 2)Повідомлення теми, мети, завдань уроку, мотивація навчальної діяльності (2-3 хв) (Постановка проблемної задачі, показ практичного значення матеріалу). 3)Сприймання і первинне розуміння нового матеріалу, осмислення зв’язків і відношень об’єктів вивчення (усний виклад і з застосуванням наочностей евристичного питання). 4)Запам’ятовування навчального матеріалу (усне відтворення знань). 5)Узагальнення і систематизація. 6)Підсумок, д/з.