7. Метод спостереження

Спостереження – метод, який передбачає за попередньо розробленим планом цілеспрямоване фіксування тих явищ, які цікавлять дослідника, з метою їх наступного аналізу і використання для потреб практичної діяльності. Від житейського наукове спостереження відрізняється цілеспрямованістю, чіткою схемою проведення спостереження і заданістю одиниць спостереження.

Предметом спостереження є вербальні та невербальні акти поведінки окремої людини, групи, або кількох груп у певному соціальному середовищі.

Об’єктами спостереження залежно від мети та завдання дослідження є окремі особи в різних ситуаціях спілкування, великі чи малі групи, спільното, тощо.

Завданнями спостереження можуть бути: попереднє вивчення об’єкта, висунення гіпотези, її перевірка, уточнення результатів, одержаних за допомогою інших методів.

Одиниці спостереження: кількість звернень до колеги за допомогою, сміх, аплодисменти, вихід із залу, тощо.

Види спостереження: включене і невключене. Відкрите і приховане. Природне і лабораторне. Систематичне і несистематичне. Повздовжні і поперечні зрізи (за тривалістю).

Переваги: дає змогу фіксувати подію в момент її перебігу, а також одержувати інформацію про дії індивідів незалежно від їхніх установок на бажану поведінку.

Недоліки: вплив суб’єктивного чинника на фіксування подій, попередній досвід та емоційний стан дослідника. На результатах спостереження позначається і факт знання досліджуваними того, що за ними спостерігають, а це веде до змін у її поведінці. Низька надійність (тривале включене спостереження призводить до адаптації дослідника до групи, внаслідок чого знижується об’єктивність спостереження). Обмеженість сфери застосування(не всі соціально-психологічні явища можна вивчати за допомогою цього методу). Значні витрати часу.

8. Метод соціально-психологічного експерименту

Експеримент – організована дослідником взаємодія між досліджуваним або групою досліджуваних і експериментальною ситуацією з метою встановлення закономірностей цієї взаємодії та змінних від яких вона залежить. Експеримент як метод соціально-психологічного дослідження має 4 етапи:

- теоретичний етап (постановка проблеми). Визначається проблема та тема дослідження, обирається предмет і об’єкт дослідження, формулюється експериментальне завдання і гіпотеза дослідження.

- методичний етап дослідження. Здійснюється розробка методики експерименту та експериментального плану. Методика експерименту повинна відтворювати предмет дослідження у вигляді змінних експериментальної ситуації. В експерименті відокремлюють два види змінних – незалежні та залежні. Розробка експериментального плану передбачає складання програми експерименту ( робочий план і процедура ), а також математичне планування обробки експериментальних даних.

- експериментальний етап. Здійснюється безпосереднє створення експериментальної ситуації, керування ходом експерименту, та вимірювання реакції досліджуваних.

- аналітичний етап. Здійснюються кількісний аналіз результатів (математична обробка), наукова інтерпретація фактів, формулювання нових наукових гіпотез і практичних рекомендацій.

Види експерименту: природний і лабораторний.

Загальною вимогою під час проведення експерименту є виокремлення експериментальної та контрольної груп щоб результати дослідження можна було порівняти з певним еталоном.