- •1. Предмет соціальної психології
- •2. Виникнення та становлення соціальної психології
- •3. Експериментально – прикладний етап розвитку соціальної психології
- •4. Експериментальний етап розвитку соціальної психології
- •5. Розвиток соціальної психології в Радянському Союзі та на Україні
- •6. Методи соціальної психології
- •7. Метод спостереження
- •8. Метод соціально-психологічного експерименту
- •9. Метод опитування
- •10. Анкетування як метод соціально-психологічного дослідження
- •11. Соціометричний метод дослідження
- •12. Поняття про спілкування. Функції спілкування
- •13. Розвиток спілкування в онтогенезі
- •14. Спілкування як обмін інформацією
- •15. Засоби комунікації
- •16. Бар’єри спілкування
- •17. Поняття про соціальну перцепцію
- •18. Механізми взаєморозуміння (казуальна атрибуція, формування першого враження, ідентифікація, рефлексія, атракція).
- •19. Вплив установки на процес сприймання іншої людини
- •20. Поняття про каузальну атрибуцію
- •21. Формування першого враження
- •23. Спілкування як взаємодія
- •24. Види взаємодії
- •25.Спілкування та діяльність.
- •26.Трансактивний аналіз спілкування
- •27.Зараження та паніка як способи впливу
- •28. Навіювання та наслідування як способи впливу
- •31. Поняття про групи
- •32. Класифікація груп
- •33. Головні характеристики великих соціальних груп.
- •34. Психологічні особливості великих неорганізованих груп, або натовп
- •35. Особливості психології соціальних класів
- •36. Психологічні особливості етнічних груп
- •42. Поняття про групову динаміку та її процеси
- •43. Утворення та розвиток малої групи
- •44. Групові норми та нормоутворення. Поняття соціального контролю
- •45. Феномен групового тиску. Конформізм та конформність
- •46. Вплив меншості на групу
- •47. Проблеми згуртованості групи. Міжособистісна сумісність
- •48. Поняття про конфлікт. Способи реагування на конфлікт
- •49. Поняття про лідерство і керівництво
- •50. Стилі лідерства і керівництва
- •51. Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність»
- •52. Проблема соціалізації індивіда
- •53. Соціально-психологічна структура особистості
- •55. Позиція як інтегральна система вибіркових відносин особистості
- •56. Установка як центральний елемент позиції
- •57. Роль як реалізація статусу і позиції особистості
50. Стилі лідерства і керівництва
Стиль лідерства (керівництва) (від гр. stelos - паличка для письма) - спосіб, прийом, метод роботи, характерна манера поведінки. Типова для лідера система способів та прийомів впливу на підлеглих. Стилі: авторитарний (директивний, вольовий, жорстокий, одноосібний, адміністративний) – відзначається високою мірою влади керівника.
Демократичний (колегіальний, партнерський, колективістський) – здійснюється за пр. инципом поділу влади і участі підлеглих у керівництві, відповідальність не концентрується, а розподіляється.
Ліберальний (анархічний, номінальний, вільний, потуральний, безвладний) – мінімальна участь керівника у груповій діяльності, група має повну владу приймати власні рішення.
Лідерство – це процес за допомогою якого певні члени групи мотивують і ведуть за собою групу.
51. Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність»
Індивід (від лат. individuum неподільне) – людина як одинична природна істота, представник homo sapiens, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис. Характеристиками індивіда є цілісність психофізіологічної організації, стійкість у взаємодії з навколишнім світом, активність.
Особистість – стійка система соціально значущих рис людини, зумовлених її включеністю до системи суспільних відносин і сформованих у процесі спільної діяльності та спілкування з іншими людьми.
Індивідуальність – неповторність поєднання природних та соціальних якостей індивіда, що втілюються у проявах його темпераменту, здібностей, специфіці потреб та інтересів, стилю діяльності.
52. Проблема соціалізації індивіда
Соціалізація як поняття нерозривно пов’язане з уявленнями про особистість та про характер її зв’язків їз суспільством і має більш як столітню історію існування. Незважаючи на це воно не має однозначного тлумачення серед різних представників психологічної науки. У даний час існують два провідні напрямки, що займаються даною проблемою – американський і французький. Американці – схильні звужувати смисл даного поняття: соціалізація – це процес навчання, шлях прийняття групових норм, адаптація. Французи розглядають соціалізацію ширше – як весь комплекс взаємовідносин між людиною та суспільством.
У самому широкому значенні поняття соціалізації тлумачиться як процес і результат соціального розвитку людини. Соціалізація – процес тривалий, характеризується індивідуальним аспектом і пов'язаний з певними циклами у сфері фізичного, анатомо-фізіологічного,сенсорного, емоційного, пізнавального і соціального розвитку особистості.
В останні два десятиліття в соц. психології з’явився термін ресоціалізація – процес вторинного входження індивіда у соціальне середовище. Ресоціалізація звільнених з місць позбавлення волі, або внаслідок зміни соціокультурного оточення (ресоціалізація мігрантів). В наш час цей термін розглядається ширше - як усвідомлена зміна поведінки людини в ситуації очевидного соціального неуспіху.
Зміст соціалізації включає три сфери: діяльність, спілкування, самосвідомість.
Соціальні інститути – системи спеціально створених або таких, що природно склалися установ і органів, функціонування яких спрямоване на розвиток індивідів шляхом освіти і виховання. Групи способів соціалізації:
Традиційний – через сім’ю, найближче оточення.
Інституційний – через певні інститути: дит. садок, школа, засоби масової інформації.
Міжособистісний – у процесі спілкування з суб’єктивно значущими особами.
Рефлексивний – спосіб, який розуміється як внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або не приймає ті чи інші цінності, включаючи їх до своєї поведінки як результат перетворення суспільних відносин.
Стилізований – діє в рамках певної субкультури.
Кожен зі способів соціалізації має власний механізм реалізації – це соціально-психологічні впливи середовища, що безпосередньо сприяють інтеріоризації зовнішніх групових норм і цінностей.
Стадії соціалізації:до трудова, трудова, після трудова.