50. Стилі лідерства і керівництва

Стиль лідерства (керівництва) (від гр. stelos - паличка для письма) - спосіб, прийом, метод роботи, характерна манера поведінки. Типова для лідера система способів та прийомів впливу на підлеглих. Стилі: авторитарний (директивний, вольовий, жорстокий, одноосібний, адміністративний) – відзначається високою мірою влади керівника.

Демократичний (колегіальний, партнерський, колективістський) – здійснюється за пр. инципом поділу влади і участі підлеглих у керівництві, відповідальність не концентрується, а розподіляється.

Ліберальний (анархічний, номінальний, вільний, потуральний, безвладний) – мінімальна участь керівника у груповій діяльності, група має повну владу приймати власні рішення.

Лідерство – це процес за допомогою якого певні члени групи мотивують і ведуть за собою групу.

51. Поняття «індивід», «особистість», «індивідуальність»

Індивід (від лат. individuum неподільне) – людина як одинична природна істота, представник homo sapiens, продукт філогенетичного та онтогенетичного розвитку, єдності вродженого і набутого, носій індивідуально своєрідних рис. Характеристиками індивіда є цілісність психофізіологічної організації, стійкість у взаємодії з навколишнім світом, активність.

Особистість – стійка система соціально значущих рис людини, зумовлених її включеністю до системи суспільних відносин і сформованих у процесі спільної діяльності та спілкування з іншими людьми.

Індивідуальність – неповторність поєднання природних та соціальних якостей індивіда, що втілюються у проявах його темпераменту, здібностей, специфіці потреб та інтересів, стилю діяльності.

52. Проблема соціалізації індивіда

Соціалізація як поняття нерозривно пов’язане з уявленнями про особистість та про характер її зв’язків їз суспільством і має більш як столітню історію існування. Незважаючи на це воно не має однозначного тлумачення серед різних представників психологічної науки. У даний час існують два провідні напрямки, що займаються даною проблемою – американський і французький. Американці – схильні звужувати смисл даного поняття: соціалізація – це процес навчання, шлях прийняття групових норм, адаптація. Французи розглядають соціалізацію ширше – як весь комплекс взаємовідносин між людиною та суспільством.

У самому широкому значенні поняття соціалізації тлумачиться як процес і результат соціального розвитку людини. Соціалізація – процес тривалий, характеризується індивідуальним аспектом і пов'язаний з певними циклами у сфері фізичного, анатомо-фізіологічного,сенсорного, емоційного, пізнавального і соціального розвитку особистості.

В останні два десятиліття в соц. психології з’явився термін ресоціалізація – процес вторинного входження індивіда у соціальне середовище. Ресоціалізація звільнених з місць позбавлення волі, або внаслідок зміни соціокультурного оточення (ресоціалізація мігрантів). В наш час цей термін розглядається ширше - як усвідомлена зміна поведінки людини в ситуації очевидного соціального неуспіху.

Зміст соціалізації включає три сфери: діяльність, спілкування, самосвідомість.

Соціальні інститути – системи спеціально створених або таких, що природно склалися установ і органів, функціонування яких спрямоване на розвиток індивідів шляхом освіти і виховання. Групи способів соціалізації:

1. Традиційний – через сім’ю, найближче оточення.

2. Інституційний – через певні інститути: дит. садок, школа, засоби масової інформації.

3. Міжособистісний – у процесі спілкування з суб’єктивно значущими особами.

4. Рефлексивний – спосіб, який розуміється як внутрішній діалог, в якому людина розглядає, оцінює, приймає або не приймає ті чи інші цінності, включаючи їх до своєї поведінки як результат перетворення суспільних відносин.

5. Стилізований – діє в рамках певної субкультури.

Кожен зі способів соціалізації має власний механізм реалізації – це соціально-психологічні впливи середовища, що безпосередньо сприяють інтеріоризації зовнішніх групових норм і цінностей.

Стадії соціалізації:до трудова, трудова, після трудова.