9. Метод опитування

Опитування – це метод збирання первинної інформації який ґрунтується на безпосередній (бесіда, інтерв’ю) чи опосередкованій (анкета) соціально-психологічній взаємодії дослідника та опитуваного (респондента). Залежно від особливостей процедури проведення розрізняють: групове (одночасне опитування всієї групи) і індивідуальне (опитування кожного респондента окремо); очне (за умов особистого контакту з респондентом) та заочне (без особистого контакту); усне (інформація фіксується дослідником) та письмове ( респондент сам заповнює анкету чи опитувальник). Сфера застосування в соціальній психології - досить широка.

10. Анкетування як метод соціально-психологічного дослідження

Анкетування – метод письмового опитування, яке здійснюється за допомогою структурно – організованих опитувальників (анкет). Переваги: дослідник має змогу одночасно опитати будь-яку кількість осіб, порівняно легка статистична обробка зібраного матеріалу. Особливість – складання анкети це процес досить складний і вимагає певного рівня професійної підготовки. Запитання вважається закритим, якщо у його формулюванні міститься перебіг можливих варіантів відповідей або дихотомічна форма відповіді (так – ні). Відкриті запитання передбачають, що відповіді даватимуться респондентом у довільній формі.

11. Соціометричний метод дослідження

Призначена для оцінювання міжособистісних стосунків неформального типу: симпатії, антипатії і привабливості. Методика полягає в тому, що членам групи пропонують перелічити в порядку переваги тих товаришів по групі, з якими вони хотіли б разом працювати, відпочивати, тощо. Запитання про бажання людини з кимось брати участь у певній діяльності називається «критеріями вибору». Складається таблиця результатів і робиться висновок про рівень згуртованості групи. Соціограма – графічне зображення результатів, одержаних за допомогою соціометричної методики при дослідження міжособистісних відносин.

12. Поняття про спілкування. Функції спілкування

Спілкування це та сторона людської діяльності, що вказує на зв'язок, взаємодію та взаємовплив людей у процесі матеріального та духовного виробництва, спосіб реалізації соціальних відносин, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які особистості та групи вступають у процесі їхньої життєдіяльності.

Функції спілкування – ті ролі або завдання які виконує спілкування у процесі соціального буття людини. Контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, функція розуміння, емотивна, функція встановлення відносин, функція здійснення впливу.

13. Розвиток спілкування в онтогенезі

1-й рівень розвитку потреби в спілкуванні. Дитині потрібна увага дорослого щоб забезпечити потреби в їжі (до 6 місяців). Дитина сприймає тільки інтонацію.

2-й рівень: від 6 місяців до 2-2,5 років. Потреба в співробітництві з дорослим. З’являється «криза одного року», коли дитина прагне ходити і прагне говорити. Дорослий переходить на другий план, предмети на перший. Дитина починає засвоювати дії з предметами, і дорослий виступає як засіб досягнення бажання. Вихід із кризи: перші предметні слова.

3-й рівень: потреба у повазі (2,5-5 років). Криза трьох років. Хоче жити життям дорослої людини: приймати рішення, бути самостійною (негативізм, впертість, строптивість). Вихід із кризи: починає гратися, починає жити життям дорослих, але в грі. Гіперактивний.

4-й рівень (5-7 років). Потреба в розумінні людей, які її оточують. Дитина пізнає соціальні ролі, перші уявлення про батьків, вчителів і т.д.