55. Позиція як інтегральна система вибіркових відносин особистості

Особистість стає суб’єктом відносин лише будучи об’єктом спілкування для інших людей. Поняття позиція особистості запропоноване відомим австрійським психологом А. Адлером, засновником індивідуальної психології. Сам він називає своє вчення позиційною психологією.

Соціальна позиція – це ставлення до соціальних явищ, зумовлене рівнем соціолізованості особистості, диспозиція особистості щодо соціальних умов свого буття, ієрархічна організація базових цінностей особистості, яка визначає стратегію її поведінки, підґрунтя морального вибору особистості.

Через сферу міжособистісного спілкування виявляється ставлення особистості і до суспільства, і до самої себе, а це значною мірою визначає ставлення і до інших людей.

56. Установка як центральний елемент позиції

Соціальна установка (атитюд (від фр. поза))– стійке, фіксоване, регідне утворення особистості, що надає стабільності та спрямованості її діяльності, поведінці, уявленням про світ і саму себе.

Головні функції соціальної установки – регулятивна і випереджувальна. Інші функції атитюду (за Г. М. Андрєєвою): пристосувальна (утилітарна, адаптивна) – спрямовує суб’єкта до тих об’єктів, які слугують досягненню мети; функція знання – атитюд дає спрощені вказівки відносно способу поведінки щодо конкретного об’єкта; функція вираження (цінності, самореалізації) – атитюд виступає засобом звільнення суб’єкта від внутрішньої напруженості; функція захисту – атитюд сприяє розв’язанню внутрішніх конфліктів особистості.

Важливими ознаками установки є інтенсивність позитивного чи негативного афекту, тобто ставлення до якогось психологічного об’єкта, та її латентність, або недоступність для прямого спостереження.

57. Роль як реалізація статусу і позиції особистості

Вперше поняття соціальної ролі було запропоноване американськими соціологами Р. Лінтоном і Д. Мідом незалежно один від одного. Р. Лінтон трактував соціальну роль як одиницю суспільної структури, яку можна описати у вигляді заданої людині системі норм. За Д. Мідом, особливе значення в соціальній взаємодії відводиться свідомості, яка має насамперед інструментальну пр. ироду, тобто є засобом пристосування індивіда до середовища. Поняття соціальної ролі було пов’язане з різноманітністю функцій, які людина виконує і здатна виконувати в соціумі. Незважаючи на різні підходи, Р. Лінтон і Д. Мід розглядали соціальну роль як особливе явище, в якому поєднуються індивід і суспільство, а індивідуальна поведінка перетворюється на суспільну. При сьомому індивідуальні прояви людини зіставляються з суспільними нормами.

Сучасні інтерпретації ролі. За першого підходу в понятті роль підкреслюються вимоги й очікування щодо поведінки особистості, яка діє в певній ситуації і посідає певне місце в системі суспільних і групових відносин. В такому розумінні роль виступає як динамічний аспект статусу. Згідно з І. С. Коном, соціальна роль – це функція, нормативно заданий образ поведінки, очікуваний від кожного, хто займає дану позицію.

Суб’єктивний зріз поведінки, який показує, що особистість не автоматично сприймає рольові вимоги і очікування, а визначає вибір своєї поведінки через власне «Я», характеризує другий підхід до визначення ролі.

Існує третій підхід до розуміння ролі. Оскільки реальна поведінка особистості завжди детермінована соціальними і психологічними, об’єктивними і суб’єктивними чинниками, то саме вони повинні становити головний зміст ролі, тобто особистість розглядається з точки зору її рольової поведінки. Це дає можливість класифікувати різні ролі, які відіграє особистість, вичленити рівні розгляду ролі й виявити її структуру.

Соціальна роль – це соціальна функція особистості, відповідний прийнятий норма спосіб поведінки людей залежно від їхнього статусу або позиції в суспільстві, в системі міжособистісних стосунків.

Соціальна роль є ланкою зв’язку між статусом особистості та її позицією, це практична реалізація статусу і позиції в міжособистісному спілкуванні. Зміст ролі людина засвоює через спілкування з іншими. Саме експекції і вимоги оточуючих людей дають особистості перші зразки виконання ролей і багато в чому визначають її власне ставлення до них. Таким чином, роль стає найважливішим засобом соціалізації та регуляції соціальної поведінки.

КНУ ім. Т. Шевченка Сторінка 27