24. Види взаємодії

Традиційно в соціальній психології всі різновиди взаємодій поділяють на 2 групи: до першої відносять дії, які сприяють організації спільної діяльності, забезпечують її інтеграцію, узгодженість, ефективність. Такими формами взаємодії є: кооперація, згода, пристосування, співробітництво.

До другої: конкуренцію, конфлікт, опозицію, тобто дії, що призводять до неузгодженості спільної діяльності, зниження її ефективності.

25.Спілкування та діяльність.

Спільна групова діяльність передбачає розподіл і координацію функцій між індивідами, які належать до групи, систему взаємин і взаємодій між ними, між конкретною людиною та групою як сукупним суб’єктом. Специфіка спільної діяльності порівняно з індивідуальною насамперед полягає у появі сукупного групового суб’єкту, поява якого спричиняє низку специфічних ознак: необхідність мати однакову для учасників спільної діяльності мету та спільний мотив. Спільна діяльність завжди структурована та спеціалізована. Спеціалізація виникає не стихійно, а під впливом управління, координації індивідуальних дій. Це свідчить про те що спільна діяльність завжди передбачає спілкування, їхній вплив один на одного у процесі розв’язання якогось єдиного для всіх завдання.

Головні ознаки міжособистісної взаємодії: предметність (наявність спільної конкретної мети, що зумовлює спільність дій у ході їх досягнень), ситуативність (або її регламентованість конкретними обставинами)-взаємодія змінються в залежності від умов, складу учасників, структурованості групи; рефлективність – можливість для взаємодії бути виявом як суб’єктивних намірів, так і наслідком спільної участі в колективній діяльності; експлікованість – можливість спостереження, реєстрації конкретних дій індивідів, суб’єктів взаємодії.

26.Трансактивний аналіз спілкування

Трансакція, або стан его – відносно незалежні або уособлені у внутрішньому світі людини сукупності емоцій, установок та схем поведінки, які є дискретними, та можуть виявлятися в поведінці окремо.

Трансакція – взаємодія у спілкуванні, яка розуміється як взаємодія певних позицій. Виділять 3 типи трансакцій – додаткові (партнери адекватно сприймають позиції один одного), перетину (неправильна взаємодія, яка породжує більшість труднощів у спілкуванні), прихована (взаємодія, яка включає в себе одночасно 2 рівні: явний, висловлений, соціальний; прихований, який передбачається; психологічний.

27.Зараження та паніка як способи впливу

Зараження – неусвідомлювана, мимовільна схильність індивіда до певних психічних станів. Вона здійснюється не через пасивне споглядання і більш менш усвідомлене прийняття очевидних зразків поведінки (як у наслідуванні), а через передачу психічного настрою який має великий емоційний заряд, через загострення почуттів і пристрастей. Зараження має інтегративну та експресивну функцію. Інтегративна використовується для підсилення монолітності групи. Експресивна пов’язана зі зняттям психічного напруження і яскраво виявляється на видовищних заходах (стадіон). Механізм зараження переважно зводиться до ефекту багаторазового взаємного підсилення емоційного впливу партнерів по спілкуванню.

Паніка – це певний емоційний стан, різновид поведінки натовпу внаслідок дефіциту або надлишку інформації. Сам термін походить від грецького бога Пана, покровителя пастухів, пасовищ і стад, котрий викликав своїм гнівом шаленство стад, які під його впливом кидалися у вогонь чи прірву. Безпосереднім приводом для паніки стає поява певної ситуації, шокую чого стимулу, що перериває звичні форми поведінки. Аби паніка виникла, цей стимул повинен бути або дуже інтенсивним, або зовсім невідомим раніше, тобто таким, щоб викликати зосередженість уваги на собі.

Паніка класифікується за різними критеріями: за масштабами (індивідуальна, групова та масова), за глибиною охоплення (легка, середня і повна), за тривалістю (короткочасна (від кількох секунд до кількох хвилин), досить тривала (від 10 хв. до кількох днів) і пролонговану (від кількох днів до кількох тижнів), неперервна паніка (Моляко про ЧС).

Особливість поведінки під час паніки: неадекватність оцінки ситуації, підвищена метушливість, зниження дисципліни, пошук заспокійливих засобів, прагнення одержати інформацію.

Динаміка виникнення паніки. По-перше необхідний стимул. По-друге паніка починається з реакції окремих індивідів що складають натовп. Це, як правило тривожні люди, не впорядковані рухи яких активізують початок страху, відчаю. Далі панічний стан під впливом зараження охоплює все більшу кількість людей – всі починають панічний рух. Кульмінація настає в момент психічного перенапруження у людей.