5. Визначення поняття «інформацыйна журналістика»

Епоха уніфікації та масовості торкнулася журналістику в першу чергу: раніше сильно диференційована радянська журналістика пройшла через пертурбації свободи на початку дев`яностих і інтегрувалася у світовий інформаційний простір. Інтернет зробив тексти та відео-, аудіофайли доступними всім і змусив традиційну журналістику істотно змінитися. Так з`явилася інформаційна журналістика - нова мова масової інформації та комунікації: химерна суміш форумної фамільярності, простоти і діловитої вишуканості.

 У «золоті роки» преси - у революційних дев`яностих - читали всі, журналісти були вершителями доль і політики, газети розхапувалися вліт. Потім прийшла стабільність, аполітичність і копірайтинг. Хтось переключився на політику і бізнес, інші пішли з професії зовсім, а більшість звернулися до замовлень. Замовні статті стали джерелом доходу для вчорашніх журналістів, які почали вже працювати в мережевій журналістиці. Новий вид діяльності отримав західне прізвисько - копірайтинг, зараз в масовій комунікації з`явилися підвиди копірайтингу в залежності від мети та специфіки написання текстів.

Автор вважає за доцільне використовувати термін «інформаційна журналістика» стосовно позначення роботи з написання текстів на замовлення, тому що слово «копірайтинг» не всім знайоме і не відображає суті діяльності. Отже, інформаційна журналістика - діяльність по збору інформації та її логічного викладу в найбільш органічному стилі, так як написання текстів на замовлення передбачає віртуозне володіння мовою та вміння «з кожним розмовляти його мовою». Як казав один викладач журналістської майстерності: «Журналіст - це професійний дилетант, здатний пояснити все, що завгодно простими словами».

Масово-інформаційна природа журналістики уніфікувала мову, якою користуються журналісти в мережі. Як правило, це мова ділової прози, тобто суміш ділового стилю з деякими елементами публіцистики і навіть розмовної мови. Вона являє собою найбільш універсальну мову масової комунікації, однаково добре зрозумілу основній аудиторії інтернету - молодим фахівцям обох статей, активним та інтелектуальним. До речі, саме ці люди є основними покупцями послуг і товарів в глобальній мережі, тобто найзатребуванішими читачами комерційних сайтів.

Сучасна інформаційна журналістика - це комерційна діяльність по створенню текстів. Вона дозволяє кожному сайту отримати грамотний, легкий у читанні контент для просування і залучення потенційної аудиторії. Також, поза сумнівом, що саме цей жанр журналістики є основним типом масової комунікації на даний момент і активно розвивається в мережі, зокрема, на комерційних сайтах і в блогосфері.

6.Особливості вітчизняного ринку виробництва новин

Ринок інформації - економічні відносини з приводу збирання, оброблення, систематизації, купівлі-продажу інформації (інформаційних товарів, послуг)

Сучасний інформаційний ринок поєднує в собі такі складові:

а) інформація - сукупність відомостей, які сприймаються з навколишнього середовища (вхідна інформація), видаються у навколишнє середовище (вихідна інформація) або зберігаються у певній системі. Формами її існування є тексти, рисунки, креслення, звукові і світлові сигнали та ін.;

б) електронні угоди - дії щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків із використанням технічних і програмних можливостей електронних мереж. У сфері послуг такі угоди стосуються резервування місць і квитків у готелях, замовлень, продажу і обміну товарів і послуг, здійснення банківських та розрахункових операцій;

в) електронні комунікації - різноманітні засоби зв'язку і спілкування (мережа передавання даних, електронна пошта, телеконференції, електронні дошки оголошень і бюлетені).

Однак у сфері інформатизації українського суспільства існують такі негативні фактори:

- незадовільне забезпечення державних органів достовірною економічною інформацією, що перешкоджає прийняттю ефективних управлінських рішень;

- неузгодженість багатьох законодавчих норм, які регулюють діяльність у сфері інформатизації;

- відсутність механізму включення інформаційних ресурсів у господарський обіг, що спричиняє економічні втрати, зниження конкурентоспроможності суб'єктів інформаційного ринку;

- відставання вітчизняних інформаційних технологій, орієнтація на закупівлю незахищеної імпортної техніки, що уможливлює несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів, підвищує залежність вітчизняних споживачів від закордонних виробників комп'ютерної і телекомунікаційної техніки.

Світовий інформаційний ринок є складною системою, яка поєднує в собі такі основні структурні елементи

В Україні є всі умови для формування та регулювання національного інформаційного (новинного) ринку. Спираючись на існуючі ринкові механізми, світовий досвід та рекомендації, можна визначити організаційні й економічні аспекти створення вітчизняного ринку ІПП, виявити його труднощі і проблеми. До організаційних аспектів належить розв'язання питань нормативно-законодавчої бази, правового захисту, структуризації за формами власності, підпорядкованістю та виробничими проектами інформаційних структур, розбудови інфраструктури. Економічні аспекти формування ринку ІПП розкриваються через закони попиту й пропозиції, які, у свою чергу, визначають життєвий цикл ІПП. їхні ціни, джерела фінансування.

Інформаційний попит зумовлює сукупність характеристик ІПП (кількість, якість, обсяг, вид тощо), які необхідні споживачеві у певний час, у певному суспільному оточенні для вирішення поставлених завдань.

Інформаційна потреба дістає свій прояв у прагненні використовувати інформацію не тільки як відтворюваний продукт праці, але й як відбиття об'єктивної реальності навколишнього середовища для підтримки і розвитку матеріальних та духовних основ суспільства. Потреби визначають зміст, обсяг, структуру, динаміку попиту, тому потреба є первинною відносно попиту і підлягає вивченню в першу чергу. Найкраще сутність інформаційної потреби розкривається через отримання відповідей на систему запитань:

що? - змістова спрямованість і характер інформаційної потреби (інформації);

хто? - структура споживачів;

скільки? - обсяги, якість, інші характеристики інформації;

навіщо? - сфера використання інформації;

як? - шлях і вид отримання та передачі інформації.

Залежно від часу запиту і критеріїв охоплення всі види інформації можна класифікувати таким чином:

- ретроспективні, поточні і перспективні, тобто йдеться про потребу в раніше опрацьованих даних (об'єктах застосування) для аналізу досягнутого, для актуалізації проблем, над якими працює споживач, і використання розробок у майбутньому;

- нормативні, фактичні, додаткові (потрібні для планування, техніко-економічного обгрунтування тощо);

- тематичні, галузеві, бібліографічні, картографічні, аналітичні, довідкові, концептуальні тощо.