Позитивні результати Негативні результати

Рис. 26. Матриця коефіцієнтів доплати та матриця коефіцієнтів стягнення

Матриця 1 розроблена для знаходження коефіцієнтів доплати при прийнятті ризикованих рішень результати яких знаходяться в площині II на рис. 22. Найбільший коефіцієнт в матриці f_1g, оскільки в результаті прийняття рішення з високим ступенем економічного ризику, отримані максимальні позитивні результати. Найнижчий відповідно f_h1, оскільки за мінімального рівня економічного ризику отримані незначні позитивні результати. Матриця 2 розроблена для знаходження коефіцієнтів доплати при прийнятті ризикованих рішень результати яких знаходяться в площині I на рис. 22. Дані коефіцієнти можуть знижувати заробітну плату або мінімально збільшувати її (з метою заохочення в майбутньому приймати ризик), оскільки в результаті прийняття управлінського рішення отримано негативні результати (збитки).

Недоліком матриць є те, що певний рівень суб’єктивності при визначені конкретної доплати працівникові за прийняття управлінських рішень з ступенем ризику. Тому краще скористатись кривими зростання. Оскільки криві зростання адекватно описують різні тенденції економічних явищ, процесів тощо. В нашому випадку доцільно знайти параметри двох кривих зростання. Перша буде відображати залежність між негативними результатами та санкціями, друга крива відображатиме залежність між позитивним результатами прийняття ризикових рішень та доплатами.

Параметри кривих зростання можна розрахувати простими методами, не використовуючи нелінійних методів. До числа спрощених методів належить, наприклад, метод трьох точок. Метод трьох точок є зручною та достатньою процедурою. Знаходячи параметри першої експоненційної модифікованої кривої візьмемо до уваги, що ми знаємо максимальний розмір стягнення у випадку отримання негативних результатів (рівна -40% за рішенням експертної комісії), відсутність стягнення у випадку реалізації ризикованих рішень та отримання нульового результату (відсутність збитків та прибутків). Для другої експоненційної модифікованої кривої знаємо максимальну величину доплати (становить 30% за рішенням експертної комісії), а також відсутність доплати у випадку реалізації ризикованих рішень та отримання нульового результату (відсутність збитків та прибутків).

Припустимо, що функція має вигляд експоненційної модифікованої кривої:

. (2)

Експоненційна модифікована крива, або, як її частіше називають, модифікована експонента, використовується для опису економічних процесів, які обмежені знизу.

Алгоритм методу трьох точок складається з певних етапів. На першому етапі необхідно розділити дані на 3 підмножини I, II, III, однакові за кількістю елементів. Значення кута А (рис. 25) коливається від 0⁰ до 90⁰ для першої кривої зростання, та від 90⁰ до 180⁰ для другої кривої, тому легко поділити на три підмножини. Для кривої зростання, що описує зв’язок між стягненнями та негативними результатами, в першу підмножина які досягають значень від 0⁰ до 30⁰, в другу елементи із значеннями від 31⁰ до 60⁰, до третьої підмножини елементи із значеннями від 61⁰ до 90⁰. Так само знаходимо і для другої кривої зростання. Як можна зауважити перша підмножина є найбільшою, що не суперечить алгоритму методу трьох точок.

На другому етапі необхідно обчислити значення медіан у трьох підмножинах. Однак нас цікавлять також крайні точки кривої. Тому в кривих візьмемо відомі нам крайні точки та медіану для другої підмножини.

Крива зростання I: Точка в першій підмножині має значення - при А=0⁰ рівень стягнення становитиме w=40%, для другої підмножини А=45⁰, і на думку експертів адекватний рівень стягнення рівний w=30%. В третій підмножині A=90⁰, ставка доплати за результати прийняття ризикованих рішень, як уже зазначали, w=0% оскільки в цій точці будуть відсутні як прибутки так і збитки

Крива зростання II: Крайня точка, яка входить в першу підмножину А=90⁰, рівень доплати становитиме f=0%, оскільки в цій точці будуть відсутні як прибутки так і збитки; для другої підмножини А=135⁰, і на думку експертів за такого рівня ризику та отриманих результатів адекватний рівень доплати рівний f=10%. В третій підмножині A=190⁰, максимальний рівень доплати за результати прийняття ризикованих рішень становитиме f=30%.

Позначимо знайдені значення відповідно: y_I, y_II, y_III.

На третьому етапі необхідно розв’язати систему 3-х нерівностей (нелінійних) з трьома невідомими:

(3)

(4)

(5)

В результаті математичних перетворень наведених в працях отримаємо:

, (6)

. (7)

Підставивши відповідні значення отримаємо, що = 1,024714. Визначивши визначаємо за формулами наведеними в праці. Так . Отже функція набуде вигляду (рис. 27):

y = -5*1,024714^X + 45. (8)

Рис. 27. Залежність між значенням кута А та коефіцієнтом стягнення

Для другої кривої зростання отримаємо такі значення: = 1,015523, . А функція набуде вигляду (рис. 28):

y = 0,125*1,015523^X + 89,875. (28)

Отримана нами модифікована експоненти спочатку повільно, а потім швидко зростатиме, оскільки >1. Ці криві обмежені знизу прямою .

Рис. 28. Залежність між значенням кута А та коефіцієнтом доплати

Наведений механізм розробки системи оплати праці з урахуванням преміювання за прийняття рішень із різним ступенем ризику та одержаними результатами дозволить об’єктивно будувати систему матеріального стимулювання в організаціях. Дослідження та опитування, які проводились на теренах України свідчать, що система оплати праці на підприємствах є недосконалою (53 % опитаних повідомили, що оплата праці в їхніх компаніях здійснюється суб’єктивно).

Застосування пропонованої теорії мотивації дасть можливість інтегрувати інтереси менеджменту працівників та акціонерів. Оскільки рівень задоволення потреб та оплата праці залежить від результатів діяльності всього підприємства. Як відомо між менеджером і підприємцем є відмінності. Головна із них полягає в тому що підприємець схильний до ризику, що проявляється в постійному пошуку нових ідей, можливостей тощо. Розроблена мотиваційна теорія дасть можливість за характерними особливостями менеджерів схильних до ризику наблизити до підприємців. Тобто менеджер такого підприємства відзначатиметься прагматизмом та раціональністю управлінця та володітиме підприємницьким запалом та інтуїцією.

R-теорію можна використовувати самостійно, однак для комплексної оцінки потреб працівника її слід поєднувати з використанням уже відомих теорій мотивацій.

Особистість є складною з багатьма потребами та цілями, а отже доцільно застосовувати в сьогоднішніх умовах комплексно теорії мотивації. І саме R–теорію доцільно використовувати у комбінації з іншими теоріями. Особливо відбираючи працівників в окремі галузі, на деякі підприємства, підрозділи, посади. Значної актуальності набуває R–теорія за умов змін в організації з метою зниження ступеня опору. Оскільки як зазначає Ансофф І. зміни породжують ризики, а отже для їхнього проведення слід чітко виявити працівників, які підтримують зміни, а які стануть на перепоні¹⁴⁶. Формування команди з працівників схильних до ризику та адекватна мотивація стане основою успішної реалізації проектів пов’язаних із змінами.

Особливо актуальною є дана теорія при створені в організацію управління підприємницькими підрозділами. Як зазначає Віссема такий тип управлінських структур базується на формуванні нової корпоративної культури. Саме менеджери новостворених підрозділів повинні бути з числа схильних до ризику, мати менталітет підприємця. Тому на керівні посади в нових підрозділів головними претендентами будуть менеджери схильні до ризику.

Практичне застосування цієї теорії дозволить правильно виявляти потреби працівників, ефективно мотивувати та регулювати процеси мотивації відповідно до змін внутрішнього та зовнішнього середовищ.