Переваги та недоліки матричної структури управління

Переваги	Недоліки
Розв’язує конфліктні ситуації. Забезпечує в діяльності підприємства кооперацію, координацію та мобільність. Дає можливість адекватно реагувати на зміни зовнішнього середовища, швидко приймати рішення через розподіл повноважень та відповідальності. Створює умови для обміну досвідом у різних управлінських сферах.	Важка в управлінні. Можливий розвиток бюрократії. Значні витрати часу на узгодження діяльності підрозділів. Вимагає людського потенціалу, а саме висококваліфікованих менеджерів та спеціалістів. Підвищення відповідальності менеджерів нижчого рівня. Великі витрати на інформаційні системи. Можливість виникнення суперечностей між сторонами матриці. Ймовірність тиску однією зі сторін матриці.

Інші адаптивні (органічні) організаційні структури управління (проектні, програмно-цільові, координаційні) створюються тимчасово для розв’язання конкретного завдання або як доповнення до основної організаційної структури для налагодження координації діяльності підприємства.

Саме створення таких підрозділів в організаційних структурах управління дає змогу вирішувати часто унікальні та важко передбачувані завдання. Проте якщо використовувати цю організаційну структуру в умовах високого рівня економічного ризику, то необхідно провести серйозну підготовчу роботу на підприємстві. Вона полягає у здійсненні заходів щодо залучення працівників до вирішення проблем ризик-менеджменту, ліквідації функціональної відокремленості, створенні ефективної інформаційної системи, реорганізації зв’язків із зовнішнім середовищем тощо. Переваги та недоліки використання цієї організаційної структури управління підприємствами з врахуванням фактору ризику наведені в табл. 21.

Конгломератні структури управління використовують підприємства, які хочуть пристосуватись до динамічного зовнішнього середовища. Підприємства використовують цей тип структури на базі високого ступеня концентрації та спеціалізації виробничо-господарських процесів. Використання такої структури є певним відхиленням від традиційної практики, яка передбачає лише одну постійну структуру управління. В цьому випадку організація формується відповідно до конкретної ситуації. Стратегічним плануванням, контролем та координацією діяльності займається вища ланка управління підприємства. Довкола неї скоординовані інші підрозділи підприємства, як правило, юридично самостійні. Кожна з організацій, які входять до складу конгломерату, враховуючи зовнішні та внутрішні фактори, обирає найбільш прийнятну структуру управління. Підзвітні вони центральному керівництву фінансово, всі ж оперативні рішення приймають самостійно.

Таблиця 21

Переваги та недоліки адаптивних організаційних структур управління

Переваги	Недоліки
Дає змогу пристосуватись до динамічності та непередбачуваності середовища. Розробляється та реалізується ефективна програма ризик-менеджменту на основі творчого підходу та кооперації. Вирішення проблем, які виникають перед підприємством, є основою для розподілу праці між працівниками. Готовність до проведення радикальних змін забезпечує гнучкість та мобільність у діяльності організацій.	Виникають проблеми втримання важелів управління над організаційною структурою. Необхідно мати у штаті підприємства відповідних прогресивних працівників. Можливість розвитку корисних та бюрократичних інтересів учасниками груп. За наявності великої кількості груп у складі організаційної структури підприємства виникають проблеми координування та інтеграції їхньої діяльності.

Така структура характеризується відмінною гнучкістю та мобільністю, що проявляється в можливості згорнути діяльність будь-якого підрозділу без особливих наслідків для усього підприємства та розгорнути діяльність підрозділів на інших полях бізнесу. Переваги та недоліки конгломератної структури наведені в табл. 22.

Останнім часом, завдяки досягненням у сфері інформаційних технологій, з’являються нові організаційні структури управління: організації, побудовані за принципом трилистника; спільнота з багатьма учасниками; організації, побудовані за принципом зірки; безмежні організації; амебоподібні організації; віртуальні організації. Такі організаційні структури управління дають змогу значно прискорити процес прийняття управлінських рішень, а отже, своєчасно реагувати на зміни, тим самим знижуючи ймовірність негативних наслідків у діяльності підприємства. Проте для застосування за умов українського ринку вони, на жаль, на сьогоднішній день непридатні через поганий розвиток інформаційних технологій, відсутність культури підприємництва, прогалини в нормативно-законодавчих актах тощо. Також існує думка, що сучасна економіка вступає у такий етап, коли особливої важливості набувають самоорганізації. Однак для вітчизняної економіки, на нашу думку, завдання пошуку ефективних традиційних організаційних структур управління є актуальним.

Таблиця 22