Менеджмент підприємства

Основні цілі менеджменту - висока заробітна плата, влада (кар’єрне зростання), самовираження, соціальна захищеність, рівність можливостей, захист здоров’я на робочому місці, невтручання в особисте життя тощо. Саме такі матеріальні стимули та соціальний статус забезпечується стабільністю і розвитком підприємства. За останні десятиліття, як стверджують науковці, заробітна плата у менеджерів зростає швидшими темпами ніж величина акціонерного капіталу⁵³, що свідчить про значний вплив цілей та потреб менеджерів на розвиток підприємства. Однак, стрімко збільшується розрив між доходами працівників, з одного боку, і доходами підприємств і капіталу з іншого боку. Так, на початку 60-х років топ-менеджери в США заробляли приблизно в 40 разів більше, ніж працівники, 2002-2003 рр. – у 531 раз більше⁵⁴.

Менеджмент розробляє методи які включають норми поведінки персоналу, оплати посадових осіб, укладання майнових угод інші аспекти виробничо-господарського процесу. Такі норми оформлюються у вигляді внутрішньо корпоративних документах і мають правову чинність на рівні організації, якщо не суперечать законодавчо визначеним нормам.

Щоб створити добру управлінську команду, необхідні роки, а погане управління менеджментом здатне знищити її протягом декількох днів⁵⁵. Часто на різних рівнях менеджменту є різні цілі. Такі цілі мають різні вектори спрямування і буває суперечать одне одному. Можливо тому, застосування принципів децентралізації сучасним менеджментом є способом вирішення проблем узгодженості цілей управління підприємства.

Працівники

Основні потреби працівників це - адекватна заробітна плата, нормальні умови праці, соціальна захищеність, недискримінаційне ставлення до будь-кого з членів колективу, особливо, членів меншин, які не входять у склад впливових неформальних груп, надання та створення можливостей для навчання та розвитку, кар’єри тощо. Права працівників захищені Конституцією України та законодавством. Працівники відносяться до керованої системи, а отже найменш суттєво впливають на ефективність менеджменту підприємства. Тільки відмова у задоволенні їхніх мінімальних очікувань може призвести до відмові від виконання власних обов’язків. Профспілкові організації покликані захищати права працівників та умови дотримання контрактів з боку адміністрації підприємства. Однак лише з прийняттям Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” від 15.09.1999 р. профспілки стали організацією, яка дійсно має змогу захистити трудові та соціально-економічні права та інтереси працівників. Тобто цілі профспілкових організацій в більшості збігаються із цілями працівників. У економічно розвинутих країнах профспілки своїми діями здатні обмежити здатність менеджменту управляти або повністю захопити контроль над підприємством та ситуацією, що склалась. Водночас в Україні рішення, які прийнятті профспілками носять рекомендаційний характер тобто не є обов’язковими до виконання роботодавцями. Особливість розвитку вітчизняних профспілок полягає у виборі незалежності від державних органів влади, і співпраці з політичними партіями та рухами за програмами соціально-економічного характеру, об’єднанні зусиль з останніми шляхом формування передвиборчих блоків та парламентських фракцій. Слід відмітити, що крім функції захисту прав та інтересів працівників профспілки повинні виконувати виховну та навчальну функції серед працівників з метою гармонізації інтересів зацікавлених груп. Менеджери кожної організації, де діють профспілкові організації, повинні формувати чіткі довгострокові цілі, на основі яких розвивати взаємовідносини з профспілковими організаціями ⁵⁶.