Переваги та недоліки конгломератної структури управління

Переваги	Недоліки
Пристосування до зовнішніх умов. Гнучкість у діяльності підприємства. Мобільність та оперативність у прийнятті й реалізації управлінських рішень. Можливість переключення з одних видів діяльності на інші без великих додаткових витрат. Менша пов’язаність керівників та працівників підрозділів з нормами й правилами, що дає змогу розробляти нестандартні підходи до розв’язання проблем.	Для застосування необхідні додаткові ресурси. Можливість дублювання організаціями, які входять до складу підприємства, певних функцій, вирішення однакових завдань тощо, що вимагає додаткових витрат та спричиняє проблеми контролю, координації діяльності незалежних підрозділів. Дроблення фундаментальних цілей підприємства на багато часткових, більшість з яких стають недосяжними.

Проаналізувавши організаційні структури, доходимо висновку, що не існує ідеальної структури для застосування. Відсутня також розроблена універсальна схема побудови організаційної структури управління. Кожна із організаційних структур управління має свої сильні та слабкі сторони. Організаційна структура не є самоціллю, а інструментом, за допомогою якого можна підвищити продуктивність спільної праці працівників, а для такої ролі придатна будь-яка структура за певних умов і в певний час.

Детальний аналіз організаційних структур управління за умов швидкої зміни зовнішнього середовища та об’єктивного існування економічного ризику показує, що адаптивні структури управління ефективніші за інші. Підтверджують правильність цього висновку статистичні дані, наведені в табл. 17, які свідчать про поступову заміну в діяльності іноземних підприємств функціональних організаційних структур управління на адаптивні. Керівникам вітчизняних підприємств слід скористатись цими висновками, оскільки наявні організаційні структури управління не дають змоги врахувати динамічність зовнішнього середовища, а, отже, гальмують розвиток підприємства.

Взагалі, для того, щоб структура ефективно працювала, необхідно вибрати базову структуру та модифікувати до виявлених особливостей оточення та середовища і, що важливо, доповнити усіма необхідними механізмами координації та комунікації для виконання поставлених завдань.

6.4. Розробка тактики та політики

Для ефективної реалізації стратегії необхідною умовою є формування тактики. Тактика є одним із найваживіших кроків донесення сутності стратегії до безпосередніх виконавців.

Тактика характеризується наступними компонентами¹²⁵:

1. Тактику розробляють на основі стратегії.

1. Якщо стратегія розробляється на вищому рівні підпри­ємства, то тактика формується середньою ланкою.

2. Тактика розрахована на більш короткий відрізок часу, ніж стратегія.

3. Якщо результати прийнятої стратегії будуть відомі через кілька років, то тактичні результати виявляються дуже швидко і легко співвідносяться з конкретними діями.

Під політикою розуміють загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують реалізацію стратегії та досягнення цілей. Політика розробляється вищим керівництвом організації.

Своєю чергою процедура є діями, які слід приймати в конкретній ситуації. Правило відрізняється від процедури тим, що розраховане на ситуацію, у якій має місце послідовність пов’язаних між собою дій.