Органи державної влади

Органи державної влади впливають на організацію через чинні нормативно-правові акти. Основні цілі органів державної влади - дотримання підприємством стратегії сталого розвитку, сплата податків, створення додаткових робочих місць, дотримання нормативно-законодавчих актів, які покликані регулювати взаємовідносини підприємства із іншими суб’єктами ринку. Відомо, що уряди економічно розвинутих країн підтримують і надають в першу чергу перевагу тим підприємствам, які спрямовують свою діяльність відповідно до цілей державної політики⁵⁹.

Навіть з конкурентами можна знайти точки для співпраці. Оскільки поєднавши зусилля можна досягнути більших результатів. Тобто система менеджменту повинна віднайти такі цілі організації, які враховували інтереси зацікавлених груп і працювати у зоні толерантності (рис. 4).

Рис. 4. Цілі корпорації: зона дисбалансу і толерантності ⁶⁰.

У таблиці 3 виділені основні інтереси, цілі та потреби зацікавлених груп.

Таблиця 3

Інтереси та цілі зацікавлених груп

Зацікавлені групи	Інтереси та цілі
Акціонери	Дивіденди та зростання акціонерного капіталу
Менеджери	Заробітна плата, влада, визнання, соціальні програми
Споживачі	Якість, ціна та цінність товару/послуги, обслуговування
Працівники	Заробітна плата, соціальна захищеність
Кредитори та постачальники	Проценти за кредитами, регулярні платежі та гарантії платежів
Громадськість	Робочі місця, збереження навколишнього середовища, добродійність
Органи державної влади	Податки, зайнятість, сталий розвиток підприємства, дотримання законодавчо-правових норм

Наведені в таблиці 1 інтереси, цілі та потреби, менеджмент повинен враховувати при формуванні місії, стратегій та системи цілей підприємства. Всі розглянуті групи зацікавлені у такій роботі системи менеджменту організації, яка б приносила їм всім у різноманітній формі якнайвищі доходи, за наявності протилежних інтересів та цілей. Приватні інтереси кожної із зацікавлених груп повинні бути підпорядкованими загальноорганізаційними інтересам та цілям. Своєю чергою менеджмент організацій повинен зрозуміти та постаратись задовольнити глибинну сутність цілей зацікавлених сторін та намагатися якнайкраще узгодити їхні інтереси. В традиційній китайській філософії «інь» і «ян» ніколи не асоціювалися з моральними категоріями. Добро не є «інь» чи «ян», але динамічним балансом між ними. Зло чи шкода є дисбалансом. В конфуціанстві вважається, що таку рівновагу між «інь» і «ян» в суспільстві забезпечить добрий керівник. В таоцизмі твердять, що така рівновага визначається силами природи.

Деякі основі ідеї конфуціанства та таоцизму знаходимо в сьогоднішніх підходах із балансування інтересів зацікавлених сторін у діяльності організації. Як зазначено в науковій праці⁶¹, для врахування інтересів всіх зацікавлених груп поширеними у практиці є три основні способи: 1) збалансування представництва зацікавлених груп у менеджменті організації; 2) врахування при формуванні місії організації; 3) врахування при формуванні завдань та показників діяльності підприємства. Наприклад, в Японії створені кейрецу для того щоб уникнути захвату організації однією із зацікавлених груп. Ідеї збалансованого управління були закладені в Японії ще у 16-17 ст. С.Судзукі, який зокрема підкреслював, що купець (підприємець того часу) досягне успіху в тому випадку, коли плануватиме та здійснюватиме діяльність виходячи із інтересів та потреб споживачів та держави⁶². Крупні західні організації, як Ford, IBM, Nokia, переймаючи досвід створюють власні структури подібного типу⁶³.

У Німеччині, Швейцарії та деяких інших європейських країнах функціонують наглядові ради, які формуються із представників різних зацікавлених груп (акціонери, менеджери, профспілкові представники, кредитори тощо) контролюючи роботу підприємства на засадах узгодженості стратегії підприємства та цілей усіх зацікавлених груп⁶⁴. У країнах Європейського Союзу представникам трудового колективу дозволено входити до складу різних комітетів які створюються спостережними радами чи радами директорів. Збалансованість управління через представлення різних зацікавлених груп в органах управління дозволяє досягти кращих результатів діяльності за рахунок полегшення та стимулювання обміну нематеріальними активами типу “ноу-хау”, прискорення реалізації спільних програм розвитку продуктів і уможливлення управління “точно своєчасно”, що істотно знижує премію за ризик для позичальника при наданні кредитів⁶⁵.