
- •60.Проблема визначення предмету філософії.
- •61.Основні функції філософії.
- •62.Система філософії та її структурні складові.
- •63.Світогляд. Історичні типи світогляду.
- •64.Картина світу. Філософська картина світу.
- •65.Поняття "наука" (класифікація наук)
- •66.Форми наукового пізнання (ідея, факт, проблема, гіпотеза, теорія)
- •67.Сцієнтизм і антисцієнтизм.
- •68.Етичні проблеми науки.
- •69.Принцип плюралізму в історії філософії.
- •70.Буття та його основні форми
- •71.Матерія та її основні форми руху.
- •72.Простір і час (основні характеристики).
- •74.Проблема матеріальної єдності світу.
- •75Основні принципи та категорії діалектики.
- •76.Закон переходу кількісних змін у якісні.
- •77.Закон єдності та боротьби протилежностей.
- •78.Діалектичний закон заперечення заперечення.
- •79..Альтернативи діалектики.
- •81.Основні принципи гносеології.
- •82.Суб'єкт і об’єкт в процесі пізнання.
- •83.Чуттєве пізнання та його форми.
- •84.Раціональне пізнання та його форми.
- •87.Емпіричні методи пізнання.
- •88.Теоретичні методи пізнання.
- •89.Інтуіція у процесі пізнання.
- •90.Істина як процес.
- •91.Критерії істини.
- •92.Філософська герменевтика.
- •93.Філософська антропологія.
- •94.Сутність людини та сенс її життя.
- •95.Людина індивід,індивідуальність,особистість.
- •96. Проблема людської свободи та відповідальності.
- •97.Потреби й інтереси у структурі особистості.
- •98.Ціннісні орієнтації особистості.
- •99.Проблема свідомості у філософії.
- •100.Індивідуальна та суспільна свідомість.
- •101.Суспільна свідомість та її структура.
- •102.Політична свідомість.
- •103.Естетична свідомість.
- •104.Правова та моральна свідомість.
- •Види правової свідомості
- •105.Особистість і суспільство.
- •Взаємодія природи та суспільства.
- •107.Поняття цінностей та їх роль у суспільстві.
- •108.Мораль і політика.
- •109.Роль матеріального виробництва у житті суспільства.
- •112.Проблема історичного прогресу.
- •110.Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •113.Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу.
- •114.Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.
- •115.Поняття соціально-історичної практики.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
- •116Соціальне прогнозування: види,типи,методи.
- •117.Філософія культури.
79..Альтернативи діалектики.
Діалектика як певна філософська концепція філософська методологія має багато визначень, котрі дають уявлення про різні її сторони, зміст.: про діалектику як теорію розвитку, як логіку і теорію пізнання. Почнемо з метафізики – антиподу діалектики як теорії розвитку.. Метафізика – це вчення про надчуттєві, недоступні досвідові принципи і начала буття (існування світу).» термін «метафізика» запровадив Гегель. З розвитком науки метафізика виявила свою недостатність і поступилась діалектиці як більш сучасному методу пізнання, усвідомлення дійсності. Метафізика і діалектика є протилежними за рядом важливих, фундаментальних начал, а саме: джерелом розвитку, руху та змін; розумінням зв’язку старого і нового; за стилем мислення. Альтернативами діалектики є також софістика і електика. Софістика за багатьма своїми ознаками наближається до метафізики. Софістика ґрунтується на неправильному виборі вихідних положень, на абсолютизації того чи іншого визначення, на змішувані суттєвого з несуттєвим, на хибних доведеннях, на використанні різних значень одного і того ж слова. Еклектика – це алогічна концепція, що ґрунтується на свавільному виборі координат; на випадковому поєднанні різних сторін речей; на ігноруванні їхніх суттєвих відмінностей. Еклектика – це, образно кажучи, «мішанина», тому вона не є ні теорією розвитку, ні теорією пізнання, ні методом, ні світоглядом. До альтернатив діалектики відносять також догматизм і релятивізм. Догматизм – антиісторичний, абстрактний спосіб розгляду теоретичних і практичних проблем, коли при вирішенні їх не враховуються ні обставини місця, ні обставини часу. Релятивізм – теоретико-пізнавальна концепція, котра виходить з однобічного з’ясування суті істини, перебільшення моменту її відносності, тобто інтерпретації результатів процесу пізнання.
80.Методології загальнонаукового рівня (системний аналіз, синергетика, тощо).
Методологія не є суспільною наукою і має прошарків характер. Найбільш загальний характер має філософська методологія. Її альтернативні підходи – діалектика та метафізика. Для загальнонаукових методів виділяють: індукція, дедукція, системний аналіз, синергетика тощо.
СИНЕРГЕТИКА створений професором Штутгартського університету Германом Хакеном міждисциплінарний напрям, який займається вивченням систем, що складаються з багатьох підсистем різної природи (електронів, атомів, молекул, кліток, нейронів, механічних елементів, органів тварин, людей, транспортних засобів і т.д.), і виявленням того, яким чином взаємодія таких підсистем приводить до виникнення просторових, тимчасових або просторово-часових структур в макроскопічному масштабі.
Виникнення синергетики було неоднозначно сприйнято науковим співтовариством. Одні говорили про нову парадигму в природознавстві, соціальних і діалектика і метафізика. Загальнонаукова методологія, яка включає у себе елементи діалектики й метафізики. Ця методологія об’єднує такі методи, як гуманітарних науках на базі кооперації фундаментальних наук і їх методів; інші не бачили в синергетиці нічого нового в порівнянні з сучасною теорією нелінійних коливань і хвиль; треті схилялися до думки, що синергетика всього лише об'єднуюче гасло і нічого більш, і висловлювали подив з приводу хворого, на їх думку, ажіотажу, викликаного новим напрямом. Системний аналіз, сукупність методологічних засобів, використовуваних для підготовки і обґрунтування рішень з складних проблем політичного, військового, соціального, економічного, наукового і технічного характеру. Спирається на системний підхід, а також на ряд математичних дисциплін і сучасних методів управління. Основна процедура - побудова узагальненої моделі, що відображає взаємозв'язки реальної ситуації; технічна основа системного аналізу - обчислювальні машини і інформаційні системи. З 1950-х рр. застосовується в економіці, сфері управління, при рішенні проблем освоєння космосу і ін. Термін системний аналіз іноді уживається як синонім системного підхоу.