- •2. Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями.
- •3. Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників.
- •4. Визначник n-го порядку. Теорема Лапласа.
- •5. Визначники. Властивості визначників.
- •6. Мінори та алгебраїчні доповнення елементів.
- •7. Обернена матриця. Алгоритм оберненої матриці.
- •8. Ранг матриці. Властивості рангу матриці. Елементарні перетворення матриці.
- •9. Основні поняття система n лінійних алгебраїчних рівнянь з n змінними. Правило Крамера.
- •10. Матричний метод розв’язування слар. Алгоритм розв’язування системи матричним методом.
- •11.Теорема Кронекера-Капеллі. Алгоритм розв’язання слар.
- •12.Основні поняття системи m лінійних рівнянь з n змінними. Розв’язок слар методом Гаусса.
- •13.Метод Жордана-Гаусса.Алгоритм кроку перетворення Жордано-Гаусса.
- •14. Основні положення слар
- •15.Скалярний векторний добуток. Властивості векторного добутку.
- •16.Визначення мішаного добутку, його геометричний зміст.
- •17. Векторний простір, його розмірність і базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів.
- •18. Рівняння лінії на площині. Вивести канонічне та параметричне рівняння прямої.
- •19. Вивести рівняння прямої, що проходить через дві точки, і рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Вивести векторне рівняння прямої та загальне рівняння прямої та його випадки.
- •21. Вивести нормальне рівняння прямої та рівняння пучка прямих.
- •26. Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями.
- •27.Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників.
- •28. Визначник n-ого порядку. Теорема Лапласа.
- •29.Визначники.Властивості визначників.
- •30.Мінори та алгебраїчні доповнення елементів.
- •31. Рівняння площини у просторі: за трьома точками, у відрізках на осях, нормальне.
- •32. Рівняння площини, що проходить через задану точку перпендикулярно до заданого вектора.
- •33. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин. Відстань від точки до площини.
- •34. Різновиди рівняння в просторі: канонічне, параметричні, за двома точками. Пряма як перетин двох площин.
- •35. Кут між прямими в просторі. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і перпендикулярності прямої і площини. Знаходження точки перетину прямої і площини.
- •36. Поняття кривих ліній другого порядку. Дослідження рівняння другого порядку. Коло.
- •37. Еліпс: означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси, ексцентриситет, директриси.
- •38. Гіпербола: означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола, вершини, осі, фокуси, ексцентриситет, асимптоти, директриси.
- •39. Парабола: означення, рівняння, графік,вершина, фокус, ексцентриситет, директриса. Різновиди розміщення параболи на площині та її рівняння.
- •40. Поняття числової послідовності, формула n-го члена, зростаюча, спадна, обмежена послідовність. Поняття границі числової послідовності.
- •45. Теорема про зв'язок між нескінченно малими та нескінченно великими функціями. Теорема про зв'язок між нескінченно малими функціями та границею функції.
- •123.Необхідна ознака збіжності ряду.
- •148. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
- •149.Лінійні неоднорідні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
- •46. Еквівалентні нескінчені малі величини. Ланцюжок еквівалентних нескінченно малих величин. Теорема про застосування еквівалентних нескінченно малих величин про обчислення границь функцій.
- •47. Властивості функцій, які мають границю в точці: єдність границі, граничний перехід у нерівності, границя проміжної фукції, обмеженість функції в точці.
- •48. Властивості границь функції: границя сталої, суми, добутку, частки функцій, границя степеневої функції.
- •49. Розкриття невизначеностей, при застосуванні ірраціональних функцій та многочленів під час обчислення границь функцій.
- •50. Перша і друга важливі границі та наслідки з них.
- •51. Неперервність функції в точці: означення Коші та означення в термінах приростів функцій та аргументу. Застосування поняття неперервності при обчисленні границь функцій.
- •52. Властивості функцій, неперервних у точці. Теорема про неперервність елементарних функцій.
- •53. Властивості функцій, неперервних на відрізку. Геометрична інтерпретація цих властивостей.
- •55. Задачі, які приводять до поняття похідної: задача про продуктивність праці, задача про кутовий коефіцієнт дотичної.
- •56. Означеня похідної. Диференційованість і неперервність функції в точці і на проміжку.
- •57. Правила диференціювання сталої, суми, добутку, частки функцій та наслідки з них.
- •59. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної. Поняття нормалі до графіка функції та її рівняння. Економічний зміст похідної.
- •60. Похідна складної та оберненої функцій.
- •61. Диференціювання параметрично заданих функцій.
- •63. Похідна степенево-показникових функцій.
- •64. Похідні вищих порядків.
- •70.Екстремум функції, необхідня та достатня умови існування екстремуму.
- •71. Опуклість та вгнутість графіка функції. Необхідна і достатня умови опуклості (вгнутості) графіка функції.
- •72.Точки перегину графіка функції. Неохідна і достаня умови існування точок перегину.
- •73. Асимптоти графіка функції.
- •74.Функції кількох змінних. Основні поняття.
- •75. Функції двох змінних. Область визначення.
- •76.Лінії рівня функції двох змінних.
- •77. Частинний приріст і частинні похідні I-го порядку.
- •79. Використання повного диференціала до наближених значень.
- •80.Похідна за напрямом.
- •82.Частинні похідні вищих порядків. Теорема про рівність мішених похідних.
- •88. Частинний приріст і частинні похідні I-го порядку.
- •90. Частинні похідні вищих порядків. Теорема про рівність мішених похідних.
- •93.Обчислення наближеного значення в точці за допомогою повного диференціала.
- •94.Знаходження екстремуму ф-ції кількох змінних.
- •95. Знаходження умовного екстремуму.
- •97. Первісна для заданої функції,її осн. Властивості.
- •98. Невизначений інтеграл та його властивості.
- •99. Метод безпосереднього інтегрування невизначених інтегралів.
- •100.Знаходження невизначеного інтеграла методом заміни змінної.
- •101. Знаходження невизначеного інтеграла методом інтегрування частинами
- •104. Метод невизначених коефіцієнтів.
- •106. Інтегрування тригонометричних функцій.
- •109. Визначений інтеграл та його властивості.
- •110. Задача, що приводить до поняття визначеного інтеграла.
- •111. Формула Ньютона-Лейбніца для обчислення визначених інтегралів.
- •121. Поняття ряду. Збіжність ряду та його сума.
- •122. Властивості збіжних рядів.
- •123. Необхідна ознака збіжності ряду.
- •124. Еталонні ряди.
- •128.Радикальна ознака Коші.
- •129. Інтегральна ознака Коші.
- •130. Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца.
- •134. Радіус, інтервал, область збіжності ряду.
- •135. Ряд Тейлора.
- •136.Ряд Маклорена.
- •138. Використання рядів до наближених обчислень функцій.
- •139. Диференціальні рівняння. Основні поняття та означення.
- •140. Диф. Рівняння і порядку. Основіні поняття.
- •141. Диф.Рівняння з відокремлюваними змінними.
- •142.Задача Коші
- •143.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку .
- •145. Диференціальні рівняння другого порядку. Основні поняття.
- •146. Диференціальні рівняння другого порядку, що допускають пониження порядку.
70.Екстремум функції, необхідня та достатня умови існування екстремуму.
Функція f(x) має в точці максимум(мінімум), якщо існує окіл цієї точки в якому для всіх х виконується нерівність f(x)<f( ) ( f(x)>f( )).
Значення f( ) наз. Максимумом (мінімумом) або локальним максимумом(мінімумом) функції f(x) в точці і позначається max f(x)= f( )( min f(x)=f( ))
Точки максимуму і мінімуму функції наз. точками екстремуму функції на проміжку (а;b), а максимум і мінімум функції називаються екстремумами функції.
Точки в яких f’(x) 0, наз. Стаціонарними, а точки в яких f’(x)=0 або не існує наз. Критичними або підозрілими на екстремум.
Необхідна умова існування екстремуму:
Для того, щоб точка була точкою екстремуму функції, визначеної в околі цієї точки, необхідно, щоб похідна функції в цій точці була рівна нулю (f’( )=0) або не існувала в точці ( ).
Достатня умова існування екстремуму
Нехай f(x) диференційовна в околі критичної точки , за винятком самої точки , в якій функція f(x) є неперервною тоді:
Якщо при переході через точку похідна f’(х) змінює знак з плюса на мінус, то в точці функція має максимум;
Якщо при переході через точку похідна f’(х) змінює знак з мінуса на плюс, то в точці функція має мінімум;
Якщо при переході через точку похідна f’(х) не змінює знак, то точка не є точкою екстремума функції.
71. Опуклість та вгнутість графіка функції. Необхідна і достатня умови опуклості (вгнутості) графіка функції.
Крива у= f(x) наз. Опуклою (вгнутою) на проміжку,якщо всі точки кривої лежать нижче(вище)дотичної на цьому проміжку.
Необхідні умови опуклості (вгнутості) кривої у=f(x).
Якщо на відрізку [a;b] крива у=f(x) є опуклою(вгнутою),то f”(x) для всіх точок є [a;b].
Достатні умови опуклості (вгнутості) кривої у=f(x).
Якщо f”(x) на відрізку [a;b], то крива у=f(x) є опуклою(вгнутою) на цьому відрізку.
72.Точки перегину графіка функції. Неохідна і достаня умови існування точок перегину.
Точка яка відокремлює опуклу частину від вгнутої називається точкою перегину.
Необхідна умова існування точок перегину кривої y=f(x)
Якщо - точка перегину кривої у=f(x), то f”( =0 або f”( не існує.
Достатні умови існування точок перегину кривої y=f(x)
Нехай критична точка другого роду,тобто f”( =0 або f”( не існує, і є D(y).
Якщо при переході через точку f”( змінила знак,то точка - точка перегину кривої у=f(x).
73. Асимптоти графіка функції.
Пряма до якої нескінченно близько наближаються точки графіка функції у=f(x) при необмеженому віддаленні їх від початку координат, наз асимптотою кривої у=f(x).
Пряма x=a наз. Вертикальною асимпототою кривої у=f(x), якщо хоча б одна з односторонній границь функції f(a-0) або f(a+0) дорівнює нескінченності.
Пряма у=b, де b= наз. Горизонтальною асимптотою кривої.
Пряма y=kx+b, де k= наз. Похилою асимпототою кривої.
74.Функції кількох змінних. Основні поняття.
Якщо змінна величина U залежить від n незалежних змінних ,… , то її називаю функцією кількох змінних і позначають: U=f( ,… або U=f(M), M( ,… ) є .
Сукупність усіх числових значень, які можуть приймати аргументи ,… і при яких функція U=f( ,… приймає певні дійсні значення, наз. Областю визначення функції.
Точки, в яких функція кількох змінних не визначена, наз. Розривами цієї функції.
Околом радіуса r точки ) наз. Сукупність усіх точок М( ,… простору , відстань від яких до точки менша або дорівнює r, тобто
Число А наз. Границею функції U=f( ,… точці ), якщо для будь-якого знайдеться таке число r, що для всіх точок з околу радіусом r точки виконується нерівність < .
Функція U=f( ,… називаєть неперервною в точці ), якщо вона визначена в цій точці.
Функція непервна в кожній точці деякої області, називається неперервною в цій області. Якщо функція неперервна в області D та на її межі, то вона неперервна в замкненій області.