- •2. Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями.
- •3. Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників.
- •4. Визначник n-го порядку. Теорема Лапласа.
- •5. Визначники. Властивості визначників.
- •6. Мінори та алгебраїчні доповнення елементів.
- •7. Обернена матриця. Алгоритм оберненої матриці.
- •8. Ранг матриці. Властивості рангу матриці. Елементарні перетворення матриці.
- •9. Основні поняття система n лінійних алгебраїчних рівнянь з n змінними. Правило Крамера.
- •10. Матричний метод розв’язування слар. Алгоритм розв’язування системи матричним методом.
- •11.Теорема Кронекера-Капеллі. Алгоритм розв’язання слар.
- •12.Основні поняття системи m лінійних рівнянь з n змінними. Розв’язок слар методом Гаусса.
- •13.Метод Жордана-Гаусса.Алгоритм кроку перетворення Жордано-Гаусса.
- •14. Основні положення слар
- •15.Скалярний векторний добуток. Властивості векторного добутку.
- •16.Визначення мішаного добутку, його геометричний зміст.
- •17. Векторний простір, його розмірність і базис. Розклад вектора за базисом. Лінійно залежні і лінійно незалежні системи векторів.
- •18. Рівняння лінії на площині. Вивести канонічне та параметричне рівняння прямої.
- •19. Вивести рівняння прямої, що проходить через дві точки, і рівняння прямої у відрізках на осях.
- •20. Вивести векторне рівняння прямої та загальне рівняння прямої та його випадки.
- •21. Вивести нормальне рівняння прямої та рівняння пучка прямих.
- •26. Дії над матрицями. Властивості дій над матрицями.
- •27.Визначники квадратних матриць. Способи обчислення визначників.
- •28. Визначник n-ого порядку. Теорема Лапласа.
- •29.Визначники.Властивості визначників.
- •30.Мінори та алгебраїчні доповнення елементів.
- •31. Рівняння площини у просторі: за трьома точками, у відрізках на осях, нормальне.
- •32. Рівняння площини, що проходить через задану точку перпендикулярно до заданого вектора.
- •33. Кут між площинами. Умови паралельності і перпендикулярності двох площин. Відстань від точки до площини.
- •34. Різновиди рівняння в просторі: канонічне, параметричні, за двома точками. Пряма як перетин двох площин.
- •35. Кут між прямими в просторі. Кут між прямою і площиною. Умови паралельності і перпендикулярності прямої і площини. Знаходження точки перетину прямої і площини.
- •36. Поняття кривих ліній другого порядку. Дослідження рівняння другого порядку. Коло.
- •37. Еліпс: означення, рівняння, графік, вершини, півосі, фокуси, ексцентриситет, директриси.
- •38. Гіпербола: означення, рівняння, графік, спряжена гіпербола, вершини, осі, фокуси, ексцентриситет, асимптоти, директриси.
- •39. Парабола: означення, рівняння, графік,вершина, фокус, ексцентриситет, директриса. Різновиди розміщення параболи на площині та її рівняння.
- •40. Поняття числової послідовності, формула n-го члена, зростаюча, спадна, обмежена послідовність. Поняття границі числової послідовності.
- •45. Теорема про зв'язок між нескінченно малими та нескінченно великими функціями. Теорема про зв'язок між нескінченно малими функціями та границею функції.
- •123.Необхідна ознака збіжності ряду.
- •148. Лінійні однорідні диференціальні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
- •149.Лінійні неоднорідні рівняння другого порядку зі сталими коефіцієнтами.
- •46. Еквівалентні нескінчені малі величини. Ланцюжок еквівалентних нескінченно малих величин. Теорема про застосування еквівалентних нескінченно малих величин про обчислення границь функцій.
- •47. Властивості функцій, які мають границю в точці: єдність границі, граничний перехід у нерівності, границя проміжної фукції, обмеженість функції в точці.
- •48. Властивості границь функції: границя сталої, суми, добутку, частки функцій, границя степеневої функції.
- •49. Розкриття невизначеностей, при застосуванні ірраціональних функцій та многочленів під час обчислення границь функцій.
- •50. Перша і друга важливі границі та наслідки з них.
- •51. Неперервність функції в точці: означення Коші та означення в термінах приростів функцій та аргументу. Застосування поняття неперервності при обчисленні границь функцій.
- •52. Властивості функцій, неперервних у точці. Теорема про неперервність елементарних функцій.
- •53. Властивості функцій, неперервних на відрізку. Геометрична інтерпретація цих властивостей.
- •55. Задачі, які приводять до поняття похідної: задача про продуктивність праці, задача про кутовий коефіцієнт дотичної.
- •56. Означеня похідної. Диференційованість і неперервність функції в точці і на проміжку.
- •57. Правила диференціювання сталої, суми, добутку, частки функцій та наслідки з них.
- •59. Геометричний зміст похідної. Рівняння дотичної. Поняття нормалі до графіка функції та її рівняння. Економічний зміст похідної.
- •60. Похідна складної та оберненої функцій.
- •61. Диференціювання параметрично заданих функцій.
- •63. Похідна степенево-показникових функцій.
- •64. Похідні вищих порядків.
- •70.Екстремум функції, необхідня та достатня умови існування екстремуму.
- •71. Опуклість та вгнутість графіка функції. Необхідна і достатня умови опуклості (вгнутості) графіка функції.
- •72.Точки перегину графіка функції. Неохідна і достаня умови існування точок перегину.
- •73. Асимптоти графіка функції.
- •74.Функції кількох змінних. Основні поняття.
- •75. Функції двох змінних. Область визначення.
- •76.Лінії рівня функції двох змінних.
- •77. Частинний приріст і частинні похідні I-го порядку.
- •79. Використання повного диференціала до наближених значень.
- •80.Похідна за напрямом.
- •82.Частинні похідні вищих порядків. Теорема про рівність мішених похідних.
- •88. Частинний приріст і частинні похідні I-го порядку.
- •90. Частинні похідні вищих порядків. Теорема про рівність мішених похідних.
- •93.Обчислення наближеного значення в точці за допомогою повного диференціала.
- •94.Знаходження екстремуму ф-ції кількох змінних.
- •95. Знаходження умовного екстремуму.
- •97. Первісна для заданої функції,її осн. Властивості.
- •98. Невизначений інтеграл та його властивості.
- •99. Метод безпосереднього інтегрування невизначених інтегралів.
- •100.Знаходження невизначеного інтеграла методом заміни змінної.
- •101. Знаходження невизначеного інтеграла методом інтегрування частинами
- •104. Метод невизначених коефіцієнтів.
- •106. Інтегрування тригонометричних функцій.
- •109. Визначений інтеграл та його властивості.
- •110. Задача, що приводить до поняття визначеного інтеграла.
- •111. Формула Ньютона-Лейбніца для обчислення визначених інтегралів.
- •121. Поняття ряду. Збіжність ряду та його сума.
- •122. Властивості збіжних рядів.
- •123. Необхідна ознака збіжності ряду.
- •124. Еталонні ряди.
- •128.Радикальна ознака Коші.
- •129. Інтегральна ознака Коші.
- •130. Знакозмінні ряди. Ознака Лейбніца.
- •134. Радіус, інтервал, область збіжності ряду.
- •135. Ряд Тейлора.
- •136.Ряд Маклорена.
- •138. Використання рядів до наближених обчислень функцій.
- •139. Диференціальні рівняння. Основні поняття та означення.
- •140. Диф. Рівняння і порядку. Основіні поняття.
- •141. Диф.Рівняння з відокремлюваними змінними.
- •142.Задача Коші
- •143.Однорідні диференціальні рівняння першого порядку .
- •145. Диференціальні рівняння другого порядку. Основні поняття.
- •146. Диференціальні рівняння другого порядку, що допускають пониження порядку.
94.Знаходження екстремуму ф-ції кількох змінних.
Точки максимуму і мінімуму функції назив. Точками екстремуму ф-ції на проміжку
(a;b), а максимум і мінімум ф-ції назив. Екстремумами ф-ції.
Достатня умова екстремуму функції двох змінних.
Теорема. Нехай в околі критичної точки ф-ція z=f(x,y) має неперервні похідні до другого порядку включно Розглянемо вираз:
тоді: якщо D(x0,y0)>0 то в т. (x0,y0) ф-ція f(x,y) має естремум максимум, якщо і мінімум, якщо ,
якщо D(x0,y0)<0 то в точці (x0,y0) ф-ція f(x,y) екстремуму не має.
У випадку , коли D(x0,y0)=0 екстремум в т. (x0,y0 може бути , може і не бути
95. Знаходження умовного екстремуму.
Розглянемо ф-цію z=f(x,y). Екстремум цієї ф-ції при умові, що змінні х, у пов’язані умовою φ(х,у)=0, називається умовним. Геометрично це означає, що точка М(х,у) лежить на лінії,визначеній рівнянням φ(х,у)=0. Дл знаходження умовного екстремуму можна діяти наступним чином.
Введему ф-цію Лагранжа F(x,y)=f(x,y)+λ φ(х,у) і запишемо систему
Розвязавши сит. рівнянь отримуємо критичні точки ф-ції F(X,y) Питання про існування екстремуму в критичних точках вирішується окремо,зокрема,з фіз.. або геометр. міркувань. Для ф-ції u=f(x,,y,z) з двома рівняннями зв’язку і ф-ція Лагранжа має вигляд F=f+λ1 φ1+ λ2 φ2, а сист. записується так:
Розвязавши сит. рівнянь отримуємо критичні точки ф-ції F(X,y) Питання про існування екстремуму в критичних точках вирішується окремо,зокрема,з фіз.. або геометр. міркувань. Для ф-ції u=f(x,,y,z) з двома рівняннями зв’язку і ф-ція Лагранжа має вигляд F=f+λ1 φ1+ λ2 φ2
96.Знаходжння найб. Та найм. Значення в області D.Щоб знайти найбільше (найменше) значення неперервної функції на відрізку, треба знайти максимуми і мінімуми і порівняти їх із значеннями функції, яких вона набуває на кінцях відрізка. Найбільше (найменше) число серед утвореної множини і буде найбільшим (найменшим) значениям ф-ції, заданої на відрізку . При розв’язуванні практичних заач доводиться шукати найб. найм. значення ф-ції у деякій обмеженій області D. Якщо ця функція неперервна в замкненій обл. D, то за теоремою Вейєрштрасса вона приймає в D свої найб. і найм. значення. Для їх знаходження треба виявити критичні точки ф-ції в обл.. D, а потім дослідити ф-цію на екстремум на контурі(на границі)обл.. D і серед одержаних значень ф-ції вибрати найбільше і найменше.
97. Первісна для заданої функції,її осн. Властивості.
Первісною ф-ції для заданої функції f(x),називають таку ф-цію F(x), похідна якої дорівнює f(x)dx,тобто: F’(x)=f(x); dF(x)= f(x)dx.Будь-які первісні для заданої ф-ції f(x), відрізняються лише на сталий доданок С.Доведення: Нехай F1(x) i F2(x)- первісні для ф-ції f(x). Доведемо,що F1(x)= F2(x)+С. Оскільки F1(x) i F2(x) первісні для ф-ції f(x),то за означенням первісної маємо F1’(x) = f(x) i F2’(x)=f(x),тому F1’(x) = F2’(x)=f’(x), а це означає, що F1’(x)-F2’(x)=0,оскільки [F1(x)-F2(x)]=0,(C’)=0,тому F1’(x)-F2’(x)=С, тобто F1’(x) = F2’(x)+С,що й треба було довести. Наслідок : щоб знайти усю нескінченну множину первісних для заданої ф-ції, достатньо знайти лише одну первісну ф-цію, а усі інші одержати додаванням до неї сталої С.