27.Основні інститути адміністративного права та їх загальна характеристика

Правовий інститут - це сукупність правових норм, що регулюють однотипові відносини в межах конкретної галузі права (наприклад інститут державної служби або адміністративної відповідальності) Кожен правовий інститут може включати до себе одночасно норми з Загальної та Особливої частин. Зміст Загальної та Особливої частин адміністративного права взаємопов'язані і складають єдине ціле.

Використовуючи як критерій правову природу норм, в адміністративному праві виділяють правові інститути: державної служби, адміністративної відповідальності, місцевого самоврядування, адміністративного процесу, ліцензування та ін.

Інститут Державної служби – новий закон [Набрання чинності] відбудеться 01.01.2013.

Оже, поки це питання регулюється ЗУ «Про державну службу» (1993), що складається з 8 розділів та 38 статей. Цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. У І розділі “ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ” визначаються такі поняття як державна служба і державні службовці, посада і посадова особа, а також основні принципи держ. служби. Р. II “ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ” визначаються основні напрями державної політики у сфері державної служби, зазначається орган управління державною службою та його функції, а також координаційна рада з питань державної служби метою визначення шляхів, засобів і форм реалізації основних напрямів державної політики у сфері державної служби.

Р. III “ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ АПАРАТУ”: - особливості правового регулювання статусу державних службовців державних органів та їх апарату; - основні обов'язки державних службовців; - основні права державних службовців; - обмеження, пов'язані з прийняттям на державну службу; - декларування доходів державних службовців; - особливості дисциплінарної відповідальності державних службовців. Р. IV “ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В ДЕРЖАВНИХ ОРГАНАХ ТА ЇХ АПАРАТІ”: - прийняття на державну службу; - обмеження, пов'язані з проходженням державної служби; - присяга державних службовців; - випробування при прийнятті на державну службу; - стажування державних службовців; - робочий час держ. службовців; - службові відрядження; - відсторонення від виконання повноважень за посадою; - граничний вік перебування на державній службі.

Р. V “СЛУЖБОВА КАР'ЄРА”: - проходження служби; - класифікація посад; - ранги державних службовців; - просування по службі; - кадровий резерв державної служби; - навчання і підвищення кваліфікації державних службовців. Р. VI “ПРИПИНЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ”: - підстави припинення державної служби; - підставка державного службовця; - оскарження рішення про припинення державної служби. Р. VII ”МАТЕРІАЛЬНЕ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОБУТОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕН-НЯ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ”: - оплата праці; - заохочення за сумлінну працю; - щорічні та додаткові відпустки державних службовців; - соціально-побутове забезпечення державних службовців; - пенсійне забезпечення і грошова допомога державним службовцям. Розділ VIII “ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВ-СТВА ПРО ДЕРЖАВНУ СЛУЖБУ”:

Розглянемо інші базові інститути українського адміністративного права та їх належність до певної групи:

а) правовий статус державних та муніципальних службовців – це структурно-організаційне право;

б) форми і методи управлінської діяльності – це частково структурно-організаційне, а частково – загальне процедурне право;

в) адміністративна відповідальність – це комплексний інститут, який поєднує норми, що відносяться як до матеріального, так і процесуального права;

г) адміністративний (управлінський) процес – це процедурне право;

д) адміністративна юстиція – це процесуальне право.