Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
shpori_oet.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
06.09.2019
Размер:
249.86 Кб
Скачать

24. Сутність та основі елементи інфраструктури ринку.

Інфраструктура ринку – комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку. Інфраструктура ринку покликана забезпечувати цивілізовані стосунки між суб’єктами через свої функції. Функції: правове та ек консультування підприємств, захист їхніх інтересів у державних та інших структурах; страховий захист підприємницької д-ті; забезпечення фінансової підтримки і кредитування підприємств; підвищення оперативності, ефективності роботи суб’єктів ринку; створення умов для ділових контактів підприємців; сприяння матеріально-технічному забезпеченню і реалізації товарів та послуг; регулювання руху робочої сили; здійснення маркетингового, інформаційного та рекламного обслуговування; постачання різних ресурсів; купівля-продаж товарів тощо. Ринкова інфраструктура складається з декількох підсистем. Організаційно-технічна: товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торговельно-промислові палати, ярмарки, ріелтерські фірми тощо. Фінансово-кредитна: банки, фондові, валютні біржі, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні фонди тощо. Державно-регулятивна: біржі праці, ліцензування, оподаткування, митна с-ма, державні фонди тощо. Інформаційно-дослідна: науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства, рекламні агентства, юридичні контори тощо.

26. Основні типи ринкових структур досконалої та недосконалої конкуренції.

Досконала конкуренція – така ситуація на ринку, коли чисельні і незалежно діючі виробники продають однорідну продукцію і жоден з них не в змозі контролювати і впливати на ціну товарів. Недосконала – така ситуація на ринку, коли окремі учасники ринку здатні певною мірою впливати на ціни і отримувати тим самим додатковий прибуток. Недосконала конкуренція поділяється на: монополістична – така ситуація на ринку, коли велика кількість виробників пропонують подібну, однотипну але не ідентичну продукцію за різними критеріями, тобто она базується на диференціації продукції; олігополістична – ситуація, коли на ринку існує незначна кількість (2-8) суб’єктів по в-ву, продажу даного виду товарів; абсолютна монополія – означає, що на ринку існує 1 суб’єкт, який виробляє весь обсяг даного виду продукції і у покупців немає вибору купувати товари у інших суь’єктів. Кількісні та якісні ознаки ринків формують комплексні характеристики основних типів ринків. Я пропоную розглянути їх характеристики у вигляді таблиці.

52. Природа та специфіка циклічного розвитку економіки. Короткі, середні та довгі цикли в ек.

Циклічність є однією з основних закономірностей розвитку ек. Будь-яка с-ма розвивається циклічно, проходить у своєму русі пеівні фази і етапи. Циклічність потрібно розглядати як загальну форму руху національного в-ва. Ек розвиток здійснюється циклічно, тобто ек періодично проходить через такі фази: кризу, депресію, пожвавлення, піднесення,а потім знову кризу. Ек цикл – регулярні коливання рівня ділової активності, коли за зростанням активності настає її зниження, яке знову змінюється зростанням. За тривалістю ек цикли поділяються на короткі, середні, довгі. Короткі називають циклами Дж. Кітчина. Він пов’язував їх з коливаннями запасів золота ї визначав їх повторюваність їз періодичністю 3 р і 4 міс. Вона пов’язані з порушенням та встановленням рівноваги на споживчому ринку. Причиною їх є зміни у сфері кредиту, тому вони й проявляються як ризи кредитної сфери. Середні називають циклами К. Жугляра. Він пов’язував їх причину теж зі сферою кредиту і виявив, що вони повторюються з періодичністю 8-10 р. до середніх також відносять будівельні цикли С. Кузнеця, який пов’язував циклічні коливання з періодичним оновленням житла та деяких типів виробничих споруд і визначав їх тривалість у 15-20 р. Довгі цикли пов’язані зі зміною базових технологій, джерел енергії та об’єктів інфраструктури. Сучасна ек теорія визначає дві фази ек циклу: рецесія (включає кризу та депресію) - фаза ек циклу між найвищою (бум) та найнижчою його точками, якій властивий спад в-ва; піднесення (розширення) – фаза між найнижчою і найвищою точками циклу, притаманне пожвавлення в-ва. Цикли означають: по-перше, порушення рівноваги і перерву розвитку по висхідній, внаслідок чого скорочується обсяг національного в-ва; по-друге, позбавлення багатьох з тих,хто бажає працювати, можливості знайти роботу; по-третє, доведення до банкрутства багатьох підприємців, змушуванням їх подекуди суттєво погіршувати свій ек та соц. стан; по-четверте, одночасне існування інфляції і безробіття ще більше підсилює невизначеність та знедоленість широких верств населення, спричиняючи перерозподіл багатства на користь незначною частки населення. Однак циклічність є не тільки злом, а й благом, тому що криза справляє оздоровчий вплив на ек, зумовлюючи ліквідацію тих підприємств, які задовольняли штучно створений попит, стимулює НТП, посилення конкуренції, більш кваліфіковану організацію.

41. Акціонерно-корпоративний капітал. Ринок цінних папері. Фондова біржа.

Із розвитком капіталу утворюються акціонерні товариства, власниками яких не окремі підприємці, а їхні групи. Для всіх акціонерних товариств характерно те, що вони є юридичною особою, відповідальність за фінансові результати діяльності якої не перевищує вартості майна товариства. Акціонерні товариства виникають на основі продажу акцій і облігацій, тобто цінних паперів, що дозволяє залучати в бізнес велику суму фінансових коштів. Акція – ефективна форма володіння власністю. Власники у випадку банкрутства ризикують тільки своїми акціями. Акціонерне товариство утворюється засновниками, які складають і реєструють статут. Після реєстрації засновники мають право випускати і продавати цінні папери. Випускаються як правило кілька видів цінних паперів, основними серед яких є акції.

Акція – цінний папір, без установленого строку обігу, що засвідчує пайову(майнову) участь у статутному фонді акціонерного товариства, членство в ньому дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Слід розрізняти 4 види акцій: іменні, на пред’явника, привілейовані, прості.

Акціонерні товариства також випускають такий вид цінних паперів, як облігації.

Облігація – це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк, з виплатою фіксованого щорічного відсотка.

Вищий орган управління акціонерним товариством – загальні збори акціонерів, які проводяться як правило один раз на рік. Акціонери мають право голосу залежно від кількості акцій.

Контрольний пакет акцій становить 50% акцій +1 акція.

Дохід на акцію називається дивідендом.

Кожна акція має номінальну ціну ( це та ціна, яка позначена на акції). Ціна, за якою акція реально продається і купується, називається курсом акції.

Покупці цінних паперів називаються інвесторами; продавці – емітентами. Купівля-продаж цінних паперів здійснюється на фондовій біржі.

Фондова біржа – акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України, статуту та правил біржі. У США на фондових біржах підраховується індекс Доу-Джонса(індекс – статистичний показник, що відображає приріст якоїсь величини).

39. Кредит, його сутність, форми та функції

Кредит – це форма руху позичкового капіталу і означає надання позичальникові коштів у грошовій або іншій формах на встановлений термін під заставу і визначений відсоток. На основі кредитних ресурсів у нац. ек-ці формується певна кредитна система. Кредитна система – це сис-ма кредитних відносин і форм кредитування та сукупність кредитно-фінансових установ, які створюють, акумулюють і надають грошові засоби суб’єктам на засадах кредитування.

Головною ланкою кредитної системи є банки.

Процес кредитування здійснюється на основі принципів:

*повернення

*строковості

*цільового характеру

*забезпеченості

*платності

У національній ек-ці використовуються різні форми кредиту.

-Комерційний – подається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів в борг. Існує в товарній формі. Мета – прискорити реалізацію товару. Це історично перша і найпростіша форма кредиту.

-Банківський – який видають банки у грошовій формі, в великих сумах, на довгостроковий термін.

-Державний – кредит між державою, а також фізичними та юридичними особами, де держава виступає як позичальник, кредитор, гарант.

-Споживчий – видається банком або торговельним підприємством населенню для купівлі дорого коштовного товару( машини,холодильника)

-Іпотечний – застава під заставу нерухомого майна.

-Міжнародний – дають один одному фізичні, юридичні і державні органи на певний строк і на умовах повернення та платності. У системі міжнародного кредиту вагоме займають міжнародні фінансово-кредитні установи – Міжнародний валютний фонд, Світовий банк..

-Лізинговий – коли банк(лізингодавець) купує у підприємств коштовні товари(устаткування) і передає його в аренду підприємцю з виплатою його вартості або повного викупу.

-Ломбардний – це короткостроковий кредит під залог цінних речей на певний термін, сума якого менше вартості залогової речі.

Функції :-Перезподільча

  • Контролююча

  • Стимулююча

  • Емісійна(електронні гроші заміщують готівку)

40. Банки, їх види та функції. Банківська система в Україні

Банк – це кредитно-фінансова установа, яка акумулює гроші і надає їх у формі кредитів своїм клієнтам, здійснює грошові розрахунки та інші операції з метою отримання прибутку.

Існує дворівнева банківська система:

І-Національний банк

ІІ- комерційні банки

Функції банків реалізуються в їхніх операціях, які поділяються на:

Активні – по розміщенню власних і залучених ресурсів банком(видача кредитів)

Пасивні – це збір, акумуляція грошей банком, по їм він виплачує відсоток суб’єктам.

Національна банківська система – це сукупність різноманітних банківських інститутів, що створюють, акумулюють і надають у позику грошові кошти, а також здійснюють інші грошові операції. Структура національної банківської системи визначається економічними і юридичними чинниками.

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», вітчизняна банківська система є дворівневою і складається з Національного банку України та комерційних банків різних видів і форм власності. В сучасних умовах банківська система має два рівні практично в усіх країнах із розвиненою ринковою економікою. Центральним банком нашої держави, її емісійним центром є Національний банк України(НБУ).

НБУ виконує такі функції:

- емісійна(випуск грошей)

- установлює облікову ставку

- обслуговує державний борг країни

- кредитує уряд

- видає ліцензії на роботу з валютою

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]