50. Суспільне відтворення, його сутність, види. Основні макропоказники та методи їх обчислення.

Процес суспільного відтворення – постійне й безперервне відновлення результату суспільного в-ва – продукту а також робочої сили, засобів в-ва, природних ресурсів, інформації, форм та методів організації праці. Найважливішим у відтворенні всіх ел-тів ек с-ми є постійне відтворення робочої сили з високим рівнем освіти, кваліфікації, інтелекту тощо. Відтворення робочої сили полягає у безперервному відновленні та підтриманні фізичних сил і розумових здібностей людини. Відтворення виробничих відносин полягає в їхньому вдосконаленні, що проявляється як розширення товарно-грошових відносин на основі розвитку різноманітних форм власності, удосконалення ек методів управління. Відтворення природних ресурсів передбачає відновлення природних умов ек зростання, збереження довкілля тощо. Особлива роль в сучасних умовах належить відтворенню інформації на основі використання найновіших досягнень НТП. Суспільне відтворення поділяється на: просте (відновлення національного продукту в незмінних обсягах та якості); звужене (зменшення обсягів національного в-ва з кожним наступним періодом); розширене (зростання обсягів національного в-ва з кожним наступним періодом). Результати суспільного відтворення відображає ціла низка показників. ВВП – загальна ринкова вартість усіх кінцевих товарів і послуг, створених на території певної країни протягом визначеного періоду. Методи обчислення ВВП: виробничий (при цьому методі підсумовується додана вартість, створена всіма галузями ек); метод обчислення витрат (полягає в додаванні витрат усіх ек суб’єктів, які здійснюють експортно-імпортні операції і має такий вигляд: ВВП = С + І + G + NE, де С-витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів, І – валові приватні інвестиції, G-витрати держави на утримання державного апарату, NE-чистий експорт; метод обчислення доходів (передбачає додавання всіх доходів ек суб’єктів країни. ВВП = А + W + P + i + r + T(h), де А-амортизаційні відрахування, W- заробітна плата з усіма додатковими виплатами до неї, P-прибуток підприємств усіх форм власності та господарювання, і-процент, що отримають домашні господарства від розміщення заощаджень у фінансових установах, r-рентні доходи власників різноманітного майна від передачі його в аренду, T(h)-непрямі податки, що входять у ціну товару.

9.Місце і роль людини в економічній системі

Людина- надзвичайно складна істота,вона поєднує в собі біологічне і соціальне.

Біосоціальні риси людини:

Людина як біологічна істота-унікальний продукт природи, мисляча істота, наділена сукупністю фізичних, розумових здібностей, здатністю взаємодіяти природи з природою і жити за її законами.

Людина як соціальна істота- частка суспільства,яка включається у зв'язок з іншими людьми у процесі спільної трудової діяльності.

Людина економічна-головний творчий субєкт ринкової ек-ки, який володіє свободою вибору і приймає економічно раціональні та оптимальні рішення з урахуванням усіх наявних можливостей і умов, відповідно до своїх особистих інтересів, мети і пріоритетів.

В ек-ній системі людина є виробником (будучи рушійною силою всіх факторів в-ва, виступає як головний творець матеріального і духовного багатства) , субєктом ек-них відносин,споживачем (людина організує в-во матеріальних і нематеріальних благ і послуг відповідно до своїх потреб, тобто забезпечує цілеспрямоване функціонування всієї с-ми продуктивних сил) та носієм кінцевої мети суспільного виробництва