37. Фінансова система: сутність, структура та функції в ринковій економіці.

Фінанси – с-ма ек відносин між державою, юридичними та фізичними особами з приводу формування та використання фондів грошових засобів на основі розподілу та перерозподілу ВВП і національного доходу. Фінансами слід вважати тільки ті гроші, які створюють фонди для бізнесової та соц. д-ті, а не для особистого споживання. Фінанси виникли як реакція на реальні потреби суб’єктів суспільного життя. Завдяки акумуляції грошових ресурсів і розподілу їх здійснюється стабілізаційний вплив на ек стан членів сім’ї, ек і соц. клімат підприємств, відбувається ек та соц. вирівнювання в суспільстві. С-ма фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему. Структура фінансової с-ми: державні фінанси – особлива ф-ма розподільчих відносин, пов’язана з первинним і вторинним розподілом та використанням ВВП з метою здійснення державою її функцій (загальнодержавні, муніципальні, регіональні тощо); громадських об’єднань (спілок, політичних партій, благодійних фондів…); домогосподарств – грошові відносини щодо формування та використання членами сім’ї спільного грошового фонду; приватні (приватних підприємств, корпорацій, комерційних установ …); позабюджетні пільгові фонди (пенсійні, соціального страхування …). Функції: стимулююча: уряд здійснює обмежувальну політику, впливаючи на циклічні коливання ек, зміни структури завдяки використання пільг, тарифів, змінюючи ставку оподаткування; контролююча: у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє ек пропорції, відхилення від рівноваги тощо; фіскальна: вилучення за допомогою податків та інших джерел частини доходів громадян, підприємств, організацій для утримання державного апарату, в-ва суспільних благ тощо; розподільча: акумульовані в державному бюджеті гроші уряд використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток виробничої та соц. Інфраструктури, інвестування в капіталомісткі галузі, прискорення НТП, зростання життєвого рівня населення тощо.

23. Закон попиту та пропозиції. Його сутність та механізм дії. Еластичність попиту та пропозиції.

Попит – це та кількість товарів і послуг, яку споживачі спроможні придбати за певною ціною за певний період часу. Закон попиту – означає, що обсяг попиту знаходиться у зворотній залежності від динаміки цін. Формами прояву закону попиту є доходу та заміщення. Ефект доходу зниження ціни товару збільшує купівельну спроможність грошового доходу споживача. Ефект заміщення – переміщення попиту на дешевий товар-замінник. Залежність між ринковою ціною товару та величиною попиту можна зобразити графічно кривою АD, яку називають кривою попиту. Ця крива відображає ек інтерес споживачів (покупців). Крива має від’ємний нахил та відображає закон попиту. Зміна величини попиту на графіку виглядає як рух повдовж лінії попиту, при цьому функція попиту залишається незмінною. Нецінові фактори попиту: зміна грошових доходів населення; збільшення грошових доходів призводить до збільшення попиту на звичайні товари; кількість споживачів (природний приріст населення, міграція, зміни в структурі населення); сподівання споживачів( сподівання про збільшення ціни призводить до збільшення попиту); зміна смаків споживачів. Пропозиція – обсяг товарів та послуг, який виробники хочуть та можуть поставити на ринок за певною ціною у певний період часу. Закон пропозиції – означає, що обсяг пропозиції знаходить у прямій залежності від динаміки ціни. Крива пропозиція AS відображає залежність між двома змінними – ринковою ціною товару і його кількістю або обсягом для продажу на ринку. Обсяг ринкової пропозиції може також змінюватися під впливом нецінових чинників. Нецінові фактори: зміна цін на виробничі ресурси; зменшення витрат на ресурси призводить до збільшення пропозиції та навпаки; зміна технологій в в-ві – довершеність технологій сприяє економії ресурсів, зменшенню витрат та збільшенню пропозиції; степінь конкуренції на ринку – велика кількість підприємців на ринку сприяє збільшенню пропозиції; війни, природні та техногенні катастрофи призводять зменшення пропозиції; розмір податків та субсидій: збільшення податків – зменшення пропозиції, пільгове оподаткування – збільшення пропозиції. Крива пропозиції має позитивний нахил та відображає закон пропозиції (зі збільшенням ціни величина пропозиції збільшується, якщо ціна знижується, то величина пропозиції також зменшується). Еластичність попиту та пропозиції – ступінь відносної їх змінюваності під впливом відносної зміни ринкової ціни. Цінова еластичність попиту характеризує степінь реакції покупців на зміни ціни і розраховується за формулою К = дельта Q(відсоткова зміна попиту) / дельта P(відсоткова зміна ціни). Фактори, які впливають на еластичність: наявність товарів-субститутів, часовий проміжок, вагомість товару, питома вага товару в доході споживача. Цінова еластичність пропозиції характеризує степінь реакції виробників на зміну ціни і розраховується за формулою: К = дельтаQ(відсоткова зміна пропозиції) / дельтаP(відсоткова зміна ціни). Фактори, які впливають: час (миттєвий, короткостроковий, довгостроковий); рівень витрати в ціні товару; вид витрати в собівартості товару.