35. Сучасні форми торговельного підприємства. Товарна біржа.

Термін "торговельне підприємство" охоплює будь-яке підприємство, де предмети продаються або де проводяться комерційні операції. Основними формами торгівлі є оптова і роздрібна торгівля. Роздрібна торгівля – реалізація товарів підприємцями безпосередньо кінцевим споживачам одинично або малими партіями ( універсами, супермаркети, ТЦ, спеціалізовані магазини, інтернет-торгівля тощо. Оптова торгівля – (гуртова) це посередницька діяльність купівлі-продажу товарів оптом для перепродажу її роздрібним товарним підприємствам або виробникам. Оптове функціонує на засадах організаційно-правової та господарської самостійності, вільного вибору власної товарної спеціалізації, асортиментного профілю, контингенту Контрагентів тощо. Підприємства оптової торгівлі можна класифікувати за такими ознаками: функціональним рівнем; організаційно-правовою формою; формою власності і належністю; місцем і роллю в товаропросуванні; їх товарною спеціалізацією. Оптова торгівля здійснюється завдяки: ярмаркам (періодичні ринки); ярмаркам-виставкам; товарним біржам; аукціонам. Зараз ярмарки практично не існують по реалізації реальних товарів. Зараз оптова торгівля в основному здійснюється через товарні біржі – це постійно функціонуючі ринки оптової купівлі-продажу масових, якісно однорідних товарів нескладного асортименту: бавовна, метал, нафта, зерно, якість яких попередньо відома. На товарних біржах реальних товарів не має, продаж здійснюється по опису, буклетам та біржа несе відповідальність за продаж. Головна роль бірж – вона є барометром цін на товари у даному часі. Товари технічно складного асортименту продаються на ярмарках-виставках з демонстрацією: танки, зброя, обладнання тощо. Аукціон – оптово-роздрібний публічний продаж товарів в установлений час, з попереднім оглядом товарів (лотом) на основі конкурсу цін. Продаються унікальні, індивідуальні, неповторні товари ( хутра, лошаді, каучук, раритети тощо.

47. Зайнятість. Безробіття: причини, види та шляхи подолання. Закон Оукена.

Зайнятість – забезпечення працездатного населення робочими місцями та його участьу суспільно корисній діяльності, що приносить йому заробіток.

Типи зайнятості:

• Ефективна зайнятість – це максимально можливе використання робочої сили країни шляхом раціонального розміщення робочих місць у відповідності з їх кваліфікацією та професією.

• Фактична зайнятість – це фіксація реально існуючого стану використання робочої сили в країні.

Економічно активне населення – це частина працездатного населення, яка пропонує робочу силу для виробництва товарів та послуг.

Безробіття – це непрацюючі особи, що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу за наймом і готові почати працювати в будь-який момент.

Рівень безробіття визначається процентним відношенням кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості економічно активного населення.

Форми безробіття:

• Фрикційне – добровільне, тимчасове безробіття, коли людина шукає іншу роботу( при зміні місця проживання, висока з/п)

• Структурне – існує під впливом НТП, коли змінюється стара структура вир-ва, коли розповсюджуються нові технології.

• Циклічне – існує коли в період ділової кризи, частина робітників звільняються.

Основними причинами безробіття є: невідповідність попиту і пропозиції на ринку праці; трансформаційний спад; надмірна зайнятість в адміністративно-командній економіці; масштабна структурна трансформація.

Закон Оукена - означає, якщо фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, то економіка втрачає виробництво ВВП на 2,5 % і навпаки.

Оскільки в умовах ринкової економіки не існує й об’єктивно не може існувати механізму, який би забезпечував повну зайнятість і попереджав безробіття, виникає потреба в цілеспрямованому держаному регулюванні ринку праці.