1. Зародження та основні етапи розвитку економічної теорії як науки.

Економічна наука – сфера розумової д-ті людини, функцією якої є пізнання та систематизація об’єктивних знань про закони і принципи розвитку реальної економічної дійсності. Ек. Наука як с-ма знань почала складатися лише у 16-17 ст., коли ринкове господарство почало набувати загального хар-ру. Розвиток ек. Науки: Мерканилізм (16-17 ст) Представники - Монкретьєн, Манн. Вважали основним джерелом багатства сферу обігу, торгівлю, а саме багатство ототожнювали з накопиченням грошей (золотих і срібних). Фізіократи – (17-18 ст) кене, Тюрго, Мірабо. Досліджували природу і виробництво. Але джерелом багатства вважали тільки працю у с/г вир-ві. Класична політична економія – 18-19 ст, Петі, Сміт, Рікардо. Зосереджують увагу на аналізі ек. Явищ і закономірностей розвитку всіх сфер в-ва. Основним регулятором ек. Процесів вважають ринковий механізм, заперечують втручання держави в ек. Започатковують трудову теорію вартості. Марксизм 19-20 ст. – Маркс, Енгельс досліджують с-му законів капіталістичного суспільства з позицій робітничого класу. Запропонували концепції додаткової вартості, грошей, продуктивності праці та ін. Однак положення про заперечення приватної власності і ринку, посилення експлуатації, по єдиний фактор формування вартості, неминучість краху капіталізму не мали належної наукової обґрунтованості і не знайшли практичного підтвердження. Маржиналізм 19 ст. Менгер, Джевонс, Вальрас пояснюють ек. Процеси та явища виходячи з універсальної концепції використання граничних величин, використовують кількісний аналіз, ек-математичні методи і моделі. Неокласицизм – Засновники – Маршал, Пігу, послідовники- Хайєк, Фрідмен, Лаффер та ін. заперечують необхідність втручання держави в ек., розглядать ринок як саморегульовану ек. С-му. Охоплює багато різних концепцій та шкіл: монетаризм, теорію суспільного вибору, раціональних очікувань та ін. Кейнсіанство- Кейнс. Обґрунтовує необхідність активного втручання держави в регулювання ринкової ек. Шляхом стимулювання попиту й інвестицій через проведення певної кредитно-бюджетної політики. Послідовники – Робінсон, Сраффа ( за перерозподіл доходів, збільшення соц. Витрат та ін.) Інституціоналізм – Веблен, Коммонс, Мітчел, Гілбрейт та ін. вплив на ек. крім ринкових важелів здійснюють інститути, під якими вони розуміють державу, корпорації, профспілки, звичаї, культуру тощо. Неокласичний синтез – Хікс, Самуельсон. Обгрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання ек. Процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної ек.

3. Методи ек. Теорії.

Метод ек теорії – сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку ек с-м. ек теорія використовує загальнонаукові та специфічні методи. Діалектика – загальний метод для всіх наук, основан на основах філософії Гегеля, сутність яких полягає у пізнанні ек явищ у їхньому зв’язку, у стані безперервного розвитку, у розумінні, що накопичення кількісних змін зумовлює зміни якісного стану. Наукова абстракція – поглиблення пізнання реальних ек процесів шляхом виокремлення основних, найсуттєвіших ознак сторін певного явища, очищених від всього випадкового, неістотного. Аналіз і синтез: при аналізі об’єкт дослідження розглядається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо, при синтезі відбувається об’єднання різних елементів в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Індукція і дедукція. Індукція – це метод пізнання від окремого до загального, Дедукція – навпаки, від загального до одиничного. Історичний метод вивчає процеси у тій історичній послідовності, в якій вони виникали, розвивалися і змінювалися. Логічний метод досліджує окремі ек процеси у їхній логічній послідовності, прямуючи від простого до складного, звільняючись від історичних випадковостей. Економічне моделювання – формалізований опис ек процесів і явищ за допомогою математики й економетрики, структура якого абстрактно відтворює реальну картину життя. Економічний експеримент – штучне відтворення ек процесів та явищ з метою вивчення їх за оптимально сприятливих умов та подальшого практичного впровадження.