5. Функції економічної теорії та її місце у с-мі ек наук.

Функції ек теорії: Пізнавальна – реалізується через дослідження сутності ек процесів і явищ. розкриваючи і формулюючи ек категорії і закони, ек теорія збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал суспільства, сприяє науковому передбаченню ек розвитку суспільства. Методологічна – полягає в тому, що ек теорія виступає як методологічна база для цілої с-ми ек наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, закони, принципи, які реалізуються в усіх галузях і сферах д-ті. Практична – зводиться до наукового обґрунтування ек політики держави, розробки рекомендацій щодо застосування принципів і методів раціонального господарювання. Прогностична – виявляється в розробці наукових основ передбачення перспектив соціально-ек розвитку в майбутньому. Розробка довгострокових програм розвитку суспільного вир-ва з урахуванням майбутніх ресурсів та можливих кінцевих результатів. Виховна – полягає у формуванні в громадян ек культури, логіки сучасного ек мислення, які забезпечують цілісне уявлення про функціонування ек на національному і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити грамотну господарську поведінку в умовах ринкової с-ми. Ек теорія є фундаментальною базою для всіх ек наук – галузевих, міжгалузевих, функціональних. Вона досліджує природу, глибинну суть ек явищ, базисні соц.-ек відносини, господарську поведінку людей тощо. Галузеві ек науки ( ек промисловості, с/г, будівництва, торгівлі); міжгалузеві (ек географія, демографія, ек природокористування); функціональні (фінанси, кредит, маркетинг, менеджмент); інформаційно-аналітичні (статистика, інформатика,аналіз господарської д-ті); природничі науки ( математика, фізика, біологія); історико-ек (історія ек вчень, історія ек думки); соціально-політичні (філософія, соціологія, психологія).

15. Альтернативні теорії вартості, їх еволюція та сучасне трактування. Закон вартості, його суть та функції.

Трудова теорія вартості: вартість – це уречевлена в товарі суспільно необхідна праця. Прихильники: Петті, Сміт, Рікардо, Маркс. Обмін товарів у певній пропорції означає, що вони кількісно порівнюються. А кількісне порівняння завжди передбачає наявність чогось якісного, загального, єдиного. Таким загальним знаменником для товарів, що вступають в обмін є праця, яка створила їх. Вартість проявляється при обміні товарів, тому мінова вартість слугує формою вартості, її зовнішнім проявом у сфері обміну. Величина вартості визначається і виміряється суспільно необхідним робочим часом. Теорія граничної корисності – основою обміну за вартістю є користь ( гранична корисність). Прихильники- Джевонс, Маршалл, Пігу, Кларк та ін. гранична корисність – додаткова корисність, яку отримує споживач із додаткової одиниці товару або послуги. Представники вважають, що послідовне збільшення однакових величин запасу блага, що знаходиться в розпорядженні об’єкта, за певною точкою супроводжується прогресуючим зменшенням одиниці корисності блага. Теорія синтезу – вартість товару ввизначається витратами вир-ва і корисністю. Прихильники- Хікс, Хансен, Марщалл. Він поєднав теорію неокласиків політекономії про визначальну роль витрат вир-ва з иеорієй граничної корисності, попиту і пропозиції у фрмуванні і русі цін. Він вважав, що витрати вир-ва, інтенсивність попиту, межа вва і ціна продукту взаємно регулюють одна одну, і кожна з них часткого регулюються іншими. Закон вартості – закон, який передбачає, що вир-во й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто на обмін еквівалентів. Сутність закону вартості виявляється у виконуванні ним функціях: стихійне регулювання товарного вир-ва (забезпечує рег. Простого, капіталістичного в-ва, але не відокремлено, в поєднанні з ін. ек законами: продуктивних сил, зростанню продуктивності праці, закону додаткової вартості тощо); рушійна сила стихійного розвитку продуктивних сил (за товарної форми в-ва товаровиробники постійно змішені вдосконалювати нову техніку, технології, поліпшувати якість продукції тощо. Хто цього не робить може збанкрутувати); основа диференціації товаровиробників ( постійне коливання цін, зміни ринкової кон’юктури призводить до розорення й витіснення з ринку маси дрібних виробників).