4. Етапи соціальної роботи з військовозобов'язаною молоддю.

Перший етап соціально-психологічне вивчення особистості при­зовника, він є важливою частиною підготовки призовника до військової служби і передбачає оцінку моральних якостей і суспільної активності

військовослужбовця, мотивів його поведінки і діяльності, військово-про­фесійної спрямованості, особливостей спілкування і поведінки в колек­тиві та інших індивідуально-психологічних якостей, формування яких обумовлене, головним чином, процесом виховання і виконання визначе­них видів діяльності в суспільстві.

Соціально-психологічне вивчення особистості військовослужбовця проводиться спеціалістами ЦССМ, які працюють при військкоматах і призовних пунктах, і полягає у вивченні певних якостей особистості:

— морально-вольові якості (почуття громадського обов'язку, відпо­відальність, чесність, мужність, самовладання і витримка, дисципліно­ваність та інші);

— військово-професійної спрямованості (головні мотиви діяльності, професійні інтереси, схильності й захоплення);

— особливості спілкування і поведінки в колективі (колективізм, товариськість, лідерські схильності, організаторські та педагогічні здібності, скромність і доброзичливість, ступінь конфліктності та інше).

Робота по вивченню особистості військовослужбовця передбачає ви­рішення кількох важливих питань. З цією метою використовуються різні методи.

1. Аналіз документів особової справи дозволяє отримати інформа­цію про біографічні дані, моральні та індивідуально-психологічні якості, військово-професійну спрямованість і загальноосвітню підготовленість військовослужбовця. Аналіз документів дозволяє визначити головні на­прямки подальшого, більш ретельного виявлення індивідуальних особли­востей військовослужбовця за допомогою інших методів соціально-пси-хологічного вивчення і психофізіологічного обстеження.

2. Застосування методу спостереження — це один із найбільш об­'єктивних та надійних методів психології. Він дозволяє здійснювати цілес­прямоване і систематичне вивчення дій, вчинків, поведінки особистості в цілому, ставлення до служби і до різноманітних явищ навколишкьої дійсності з метою викриття, реєстрації та аналізу тих фактів, які можуть характеризувати спрямованість, характер, здібності та інші індивідуаль-но-исихологічні якості молодої людини. Усі дані спостереження повинні записуватися, систематизуватися, оброблятися з урахуванням інформації, отриманої за допомогою інших методів.

3. З метою більш чіткого визначення основних проблем, з якими стикається допризовна молодь, її ставлення до служби в армії, аналізу напрямів патріотично-військового виховання молоді проводиться анкетування молоді допризовного віку. Питання в основному стосуються професійної спрямованості (мотивів, інтересів, захоплень), моральних і психологічних якостей особистості, стилю спілкування і поведінки та характерологічних особливостей.

4. Біографічний метод. Головними джерелами біографічного мето­ду є: офіційні біографічні документи (характеристики, автобіографії тощо); практичні результати діяльності; автобіографічні дані.

Основними компонентами інтерпретації (обробки) біографічного ма­теріалу є:

— виявлення факторів розвитку даної людини (середовище розвит­ку власної діяльності людини та ін.);

— виявлення індивідуальних фаз життєвого шляху;

— аналіз структури факторів у кожній фазі;

— виявлення зв'язку між фазами індивідуального розвитку людини.

5. Орієнтовна анкета — опитування, орієнтоване на визначення основних видів спрямованості людини:

— особистої, тобто спрямованості на себе, коли має місце перевага мотивів особистого благополуччя, прагнення до лідерства, престижу;

— колективістської, тобто спрямованості людини на взаємні дії, коли вчинки людини визначаються потребою в спілкуванні, прагненням підтри­мувати гарні відносини з товаришами по роботі;

— ділової, тобто спрямованості на завдання, відображає перевагу мотивів, породжених самою діяльністю, захопленням процесом діяль­ності, безкорисливе прагнення до знань, до оволодіння новими навичка­ми і вміннями.

6. Психодіагностичні методики, спрямовані на визначення основ­них властивостей особистості людини:

— вивчення рівня самоконтролю;

— визначення ціннісних орієнтацій особистості;

— оцінки комунікативних і організаторських схильностей (КОС-КОР);

— визначення типу поведінки особистості в конфліктній ситуації;

— визначення тенденцій поведінки особистості в групі.

7. Індивідуальна співбесіда. Це один з найбільш діючих методів вивчення особистості і, як правило, він є заключним етапом соціально-психологічного вивчення, військовослужбовця. Бесіда є цілеспрямова­ним засобами вивчення військовослужбовців і потребує певних умов і відповідної методики проведення. Однією з перших умов високої ефек­тивності бесіди полягає у ретельній підготовці до її проведення. Бесіда

дає більше користі, якщо до її початку відомі: сімейний стан молодої людини, деякі особливості поведінки, схильності й захоплення, найбільш виражені здібності.

Робота з допризовною молоддю.

Окрім роботи консультаційних пунктів при військкоматах, спеціалісти ЦССМ проводять ро­боту з допризовною молоддю і призовниками в школах, професійно-технічних училищах, техн­ікумах, па збірних пунктах. Напрями та форми такої роботи такі:

— правова освіта молоді (лекції "Військові обов'язки", "Закон і служба вЗбройиих силах", "Права військовослужбовців у військовому статуті" тощо);

— підвищення ефективності військово-патріотичного виховання доп­ризовної молоді (зустрічі юнаків з ветеранами Великої Вітчизняної війни, учасниками бойових дій тощо);

— активізація особистісних інтересів (організація ігор КВК між ко­мандами шкіл і військових частин);

— висвітлення питань роботи з призовниками та військовослужбов­цями у молодіжних радіопередачах пресі тощо.

Адаптація до військової служби. Протягом служби військовослуж­бовець неодноразово переживає критичні періоди, сутність яких зале­жать від зміни потреб і спонукань, що рухають поведінкою людини і визначають її ставлення до нового соціуму. Відбувається переоцінка цінно­стей особистості. Такі періоди є цілком закономірні. Командуючому складу військових частин необхідний аналіз того, наскільки адекватно військо­вослужбовці переживають і усвідомлюють критичні моменти і наскільки активно індивід пристосовується до умов соціального середовища.

Одним із методів вивчення рівня адаптації різних категорій військо­вослужбовців до умов армійського життя, що використовується спеціал­істами ЦССМ, є анонімне опитування цільових груп. Опитування може проводитись у формі самозаповнення анкет [ 1 ]:

— для новобранців "Проблема адаптації молодого поповнення" (АМП - 1.95);

— для військовослужбовців І і II періодів служби (МП-2);

— для солдатів та сержантів (БП-1.95);

— для солдатів та сержантів "Стан моральио-психологічної підго­товки солдатів і сержантів строкової служби у з'єднанні (частині)";

— для членів сімей військовослужбовців "Соціально-правова захи­щеність військовослужбовців та членів їхніх сімей у з'єднанні (частин) та заходи щодо її посилення".

Обробка результатів опитування дозволяє визначити основні про­блеми та негаразди, які турбують військовослужбовців, а саме: прояви нестатутних взаємин, рівень військової підготовки, ставлення офіцерів до виконання своїх обов'язків, рівень задоволення умовами життя і відпочинку тощо. Результати опитування доводяться до керівництва військовою частиною, що має сприяти поліпшенню умов проходження військової служби молоді, усуненню негативних явищ у колективі.

Діяльність щодо адаптації військовослужбовців до умов проходжен­ня військової служби є досить довготривалим процесом (від 2 до 7 місяців). Перший її етап передбачає проведення загальної діагностики особистості солдата на визначення готовності до проходження ним стро­кової служби та контролю за процесом адаптації до неї, а саме: особистісних якостей, емоційно-вольової сфери, пізнавальних властивостей.

Водночас за отриманими результатами з числа військовослужбовців визначаються групи ризику, з якою в подальшому проводиться індивіду­альна робота, та формуються групи для корекційної роботи з метою налагодження спілкування в колективі, зняття психологічної напруги, сприяння згуртованості команди, сприяння особистісному росту тощо.

Одним із напрямів роботи з військовослужбовцями є надання соу-іально-психологічної підтримки в адаптації до військової служби. Опти­мально ця робота може здійснюватися під час проведення соціально-психологічних тренінгових занять, що сприяє розвитку рефлексії і кон­струювання процесу спілкування у військовослужбовців строкової служби на етапі адаптації.

Тренінгові програми щодо адаптації молодого поповнення до військової служби мають вміщувати такі моменти:

— адаптація нового поповнення до військової служби;

— навички конструктивного спілкування;

— згуртування військового колективу.

Визначення соціально-психологічного клімату в колективі. Соц-іально-психологічпий клімат — стійкий психічний настрій, що вияв­ляється у ставленні людей один до одного, до спільної справи [2]. До показників соціально-психологічного клімату відносять також самопо­чуття особистості в колективі, ставлення до самого себе як до члена колективу.

В умовах військового колективу формування соціально-психологічного клімату окремих груп і військової частини в цілому має важливе значення, оскільки цей чинник безпосередньо впливає на самопочуття і рівень бойової підготовки військовослужбовців. Вирішальним чинником формування стосунків у колективі є позиція командира стосовно підлег­лих, рівень вміння командного складу впливати на формування стосунків у військовому колективі.

Враховуючи специфіку військових взаємин: певна ізольованість від суспільства, підпорядкованість підлеглих керівництву, чітка регламента­ція стосунків тощо, визначення рівня задоволеності людини від належ­ності даному колективу — це можна розглядати як основний критерій успішної адаптації молодої людини до військового колективу, формуван­ня доброзичливих стосунків між військовослужбовцями.

Діяльність спеціалістів ЦССМ щодо вивчення соціально-психологіч­ного клімату військового колективу стосується двох напрямів діагности­ки: а) взаємин військовослужбовців між собою, б) командирів і підлег­лих різного рівня. Саме на визначення цих двох позицій спрямовані психодіагностичні методики, що використовуються в практичній роботі з військовослужбовцями [3]:

— вивчення міри задоволення людини від приналежності даному колективу;

— вивчення соціально-психологічного клімату в колективі;

— оцінка морально-психологічного клімату взводу або роти (МКП). Аналіз причин грубих порушень у підрозділі, частині. Умови життя

і спілкування у військових частинах мають специфічний характер. Моло­да людина, потрапляючи у військо, півтора року перебуває в ізоляції від зовнішнього, звичного оточення, підпадає під вплив внутрішпьовійсько-вих, нерідко негативних або неприйнятних для неї чинників. Це все супроводжується великими фізичними та моральними навантаженнями.

Важкий психологічний стан, в якому опиняється військовослужбо­вець строкової служби, врешті-решт може призвести до непередбачених наслідків: формування позастатутних відносин, суїцидальних вчинків, втечі з військових частин.

Діагностика причин, які спонукають військовослужбовців до пору­шення військової дисципліни, що базується на результатах опитування різних категорій військовослужбовців, спрямована саме на виявлення негативних чинників, які провокують таку поведінки військовослужбовців, Що дозволяє провести корекцію умов армійського життя з метою змен­шення ризику порушень у подальшому:— анкета для виявлення військовослужбовців, потенційно спромож­них залишити частину (СЗЧ-4);

— анкета для всіх солдатів і сержантів (СЗЧ-1);

— анкета для тих, хто вже самовільно залишав частину (СЗЧ-2);

— анкета для військовослужбовців, які відбувають покарання у дис­циплінарному батальйоні за ухилення від військової служби (СЗЧ-3);

— анкета для військових, що припустилися нестатутиих взаємосто­сунків (НУВ-2.95);

— анкета з проблем викорінювання нестатутиих взаємин в армії (НВО - К-1).

Результати опитування дозволяють визначити основні причини пору­шень у військових частинах і спроектувати соціальну роботу у військовій частині на усунення причин.

Профілактика суїцидальних проявів. Проблема самогубств існує в Збройних силах вже давно. У військовому середовищі існує багато подій, які можуть ініціювати суїцидальні роздуми і навіть спроби суїциду. Це можуть бути учбові тривоги, марші, навчання, інші учбово-бойові зав­дання, пов'язані з раптовою напругою фізичних і духовних сил. Деякі військовослужбовці в таких випадках особливо гостро відчувають свою професійну непідготовленість, слабкість, безвихідь. Вони ретельно при­ховують свої почуття від товаришів по службі, соромляться попрохати в них підтримки, замикаються в собі, шукають спроби відволікатися від своїх думок і переживань. Але стрес не проходить, а, навпаки, поси­люється, службові обов'язки виконуються все гірше і гірше, помилки і прорахунки стають більш серйозними і тяжкими. З цією метою пропо­нується структура програми профілактики суїцидальних проявів:

— виявлення групи суїцидального ризику

— орієнтація командування підрозділу у вирішенні проблеми проф­ілактики суїциду;

— оптимізація позитивної спрямованості, емоційних факторів сере­довища та життєдіяльності;

— формування переконаності у вищій цінності людського житті,у принциповому подоланні перешкод;

— проведення психологічних та психопрофілактичних заходів;

— виявлення і вирішення суїцидогенних ситуацій;

— індивідуальна бесіда з військовослужбовцями, включеними до суї­цидогенних ситуацій;

— допомога у подоланні перешкод, вирішення суперечностей.

Кваліфіковану допомогу щодо більш глибокого вивчення клієнта можуть дати медичні працівники. Проводячи амбулаторні прийоми, пост­ійно спілкуючись з усім особовим складом, військовий лікар має мож­ливість систематично спостерігати за поведінкою солдатів і матросів стро­кової служби, відзначати їхні особливості і виявляти причини тих або інших відхилень в їхній поведінці.

Багато потрібних даних можна отримати завдяки листуванню з бать­ками, зі школою, підприємствами, військкоматами. Достовірність мето­дики підвищується завдяки розширенню джерел інформації і способів вивчення особистості.

Обов'язковою складовою робота з профілактики суїцидальних про­явів серед громадян обов'язковою є профілактична бесіда, необхідність якої виникає з моменту виявлення клієнтів, які перебувають у передсуїцидальному стані.

Для запобігання спроби самогубства важливо вчасно встановити з особою, яка потрапила у біду, людяний, довірливий контакт, вступити з ним у товариське спілкування.

Бесіди з клієнтом, який перебуває у стані психологічної кризи, — справа дуже тонка, специфічна і потребує старанної попередньої підго­товки. Така бесіда складається з кількох послідовних етапів, кожний з яких має своє специфічне завдання і передбачає використання специфіч­них прийомів, про що йшлося вище.

Військово-патріотичие виховання молоді, підготовка призовної мо­лоді до проходження служби у Збройних силах України, соціальна адап­тація військовослужбовців строкової служби, профілактика негативних явищ у військовому середовищі, сприяння змістовному дозвіллю військо­вослужбовців, адаптація молодих людей, які звільнилися з лав Зброй­них сил, до цивільного життя є на сьогодні актуальними аспектами в системі реалізації соціальної молодіжної політики.

Соціальна робота центрів соціальних служб для молоді з призовною молоддю, військовослужбовцями та членами їхніх сімей є комплексною та інтегративною. Водночас із вирішенням специфічних проблем, пов'я­заних із проходженням молоддю військової служби, соціальні працівни­ки впроваджують систему заходів соціальної профілактики негативних явищ (схильності до девіантпої, адитивної, деліквентної поведінки, роз­повсюдження хвороб, що передаються статевим шляхом, та ВІЛ/СШДу), злочинності та правопорушень, пропагують здоровий спосіб життя, вир­ішують питання змістовного відпочинку, дозвілля, вторинної зайнятості допризовної та призовної молоді, військовослужбовців та юнаків, які звільнилися з лав Збройних сил, надають психолого-консультативну, інфор­маційну допомогу військовозобов'язаній молоді та членам їхніх сімей, а також науково-методичну та практичну допомогу офіцерам з питань ви­ховної роботи.