- •Глава 1. Технології роботи з сім'ями різного типу. 2
- •Глава 2. Технології соціальної роботи з людьми, що мають функціональні обмеження. 101
- •Глава 3. Технології соціальної роботи з військовослужбовцями 134
- •Глава 4. Технології соціальної роботи з дезадаптивними дітьми та молоддю. 156
- •Глава 5. Соціальна робота з дітьми вулиці. 222
- •Глава 6. Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми. 252
- •Глава 7. Технології соціальної роботи з клієнтами різного віку. 282
- •Розділ II. Технології соціальної роботи. Глава 1. Технології роботи з сім'ями різного типу.
- •1. Соціально-виховна робота з молоддю як умова підготовки до сімейного виховання.
- •Особливості виховання у батьківській сім'ї як умова підготовки молоді до сімейного життя.
- •Роль і місце матері у вихованні дитини.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •2. Проблема батьків і дітей у сучасній сім'ї.
- •Метод батьківських груп.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •3. Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї.
- •Консультування молодої сім'ї.
- •Профілактична робота з батьками молодого подружжя.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •4. Соціально-педагогічна робота з дітьми, які зазнали сімейного насилля.
- •Особливості психолого-педагогічної роботи з дітьми, які зазнали сімейного насильства.
- •Робота з батьками щодо попередження та подолання насильства над дітьми.
- •Технології соціально-педагогічної роботи з випадками насилля в сім' стосовно дітей.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки/
- •5. Деякі технологічні аспекти соціальної роботи у дитячих будинках сімейного типу.
- •Сфери діяльності людини.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •6. Превенція насильства у сім'ї як комплексна проблема соціальної педагогіки. Аналіз вітчизняної правової бази захисту від насилства у родині.
- •Насильницькі та образливі моделі поведінки і дій.
- •Головні поняття, форми сімейного насильства та типи насильників.
- •Шляхи превенції насильства.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 2. Технології соціальної роботи з людьми, що мають функціональні обмеження.
- •1. Концептуальний підхід до соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими функціональними можлиовостями.
- •2. Моделі соціальної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями.
- •3. Вивчення стану та діагностика дитячої інвалідності.
- •4. Зміст реабілітації дітей з функціональними обмеженнями.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 3. Технології соціальної роботи з військовослужбовцями
- •1. Соціальна зумовленість роботи з військовослужбовцями.
- •2. Форми соціальної роботи.
- •3. Організація соціальної роботи.
- •4. Етапи соціальної роботи з військовозобов'язаною молоддю.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 4. Технології соціальної роботи з дезадаптивними дітьми та молоддю.
- •1. Соціальна реабілітація дітей з девіантною поведінкою.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •3. Соціально-педагогічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів молоддю.
- •4. Принципи підбору психокорекцийних методик та методів.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 5. Соціальна робота з дітьми вулиці.
- •1. "Діти вулиці"... Та їх шлях до вулиці.
- •2. Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги.
- •3. Причини появи соціального явища — "діти вулиці".
- •4. Технології соціальної роботи з "дітьми вулиці" та соціально незахищеними дітьми та підлітками.
- •5. Робота з кризовими сім'ями як попередження появи "дітей вулиці" і соціально незахищених дітей.
- •6. Вулична соціальна робота.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 6. Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми.
- •1. Характеристика творчої обдарованості дитини.
- •2. Типологія обдарованості.
- •3. Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини.
- •4. Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми і їх батьками.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 7. Технології соціальної роботи з клієнтами різного віку.
- •1. Соціальна робота з клієнтами зрілого віку.
- •2. Соціальна робота з клієнтами похилого віку.
- •Соціальний захист літніх і старих людей.
- •Література.
- •Питання для сапоперевірки.
- •Глава 8. Технології соцально-правового захисту клієнтів.
- •1. Основні напрямки соціально-педагогічної діяльності фахівців.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •2. Зміст і організаційно-правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
Головні поняття, форми сімейного насильства та типи насильників.
Необхідно також визначити й інші поняття, що стосуються цієї проблематики.
— Залежний член сім'ї — неповнолітній член родини; член сім'ї, нездатний внаслідок похилого віку, інвалідності, хвороби, матеріальної залежності від інших членів родини захистить себе від насильства.
— Насильство у сім'ї — усякі навмисні дії одного члена сім'ї по відношенню до іншого, якщо ці дії порушують конституційні права та свободи члена сім'ї як громадянина і шкодять його фізичному, психічному чи моральному здоров'ю, а також розвитку дитини.
Насильство у сім'ї може мати форми фізичного, сексуального, психічного та економічного впливу і приневолення.
1. Фізичне насильство у сім'ї — навмисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену із його родинного оточення побоїв, тілесних ушкоджень; позбавлення волі, житла, їжі, одягу та інших нормальних умов життя, Що можуть викликати у постраждалого смерть, порушення фізичного й психічного здоров'я, нашкодити його честі та гідності.
2. Сексуальне насильство у родині — посягання одного члена родини на статеву недоторканість іншого члена, а також інші дії по відношенню до неповнолітнього, які порушують його психосексуальний розвиток.
3. Психічне насильство у сім'ї — навмисне приниження одним членом родини честі та гідності Іншого або спонукання його шляхом погроз образ, шантажу до скоєння дій, які являють собою небезпеку для життя потерпілого, шкодять його здоров'ю чи призводять до порушенні психічного розвитку неповнолітнього члена сім'ї.
4. Примус — фізичний чи психічний вплив на члена сім'ї з метою змусити його нашкодити своєму життю, здоров'ю, погодитись на порушенні його статевої недоторканості, скоїти протиправні дії, які принижують його честь та гідність .
5. Об'єкти захисту від насильства у родині — життя, фізичне та психічне здоров'я, статева недоторканість осіб, які є членами родини, а також розвиток дитини.
6. Попередження насильства у сім'ї — система соціальних і спеціальних заходів по усуненню причин та умов, які сприяють скоєнню насильства у родині (профілактика), заходів із припинення насильства, яке готується або яке уже розпочалось (припинення), притягнення до відповідальності осіб, які винні у скоєні насильства у родині, а також їх наступна реабілітація.
7. Реальна загроза скоєння насильства у сім'ї — загроза скоєння одним членом родини по відношенню до іншого члена навмисних дій, якщо є реальні підстави небезпеки виконання такої загрози.
8. Сім'я — це група осіб, пов'язаних між собою шлюбом, народженням, фактом усиновлення (удочеріння) та іншими формами прийняття дітей на виховання, котрі разом мешкають, ведуть спільне господарство та мають взаємні права та обов'язки.
До членів сім'ї належать:
— подружжя; батьки;
— батьки (мати, батько) та дитина (діти);
— усиновителі (усиновитель) та усиновлений (узята за дочку);
— дід (бабуся) та внук (онука);
— вітчим (мачуха) та пасинок (пасербиця);
— брати і сестри;
— фактичні вихователі та вихованці.
Членами родини визнаються також й інші особи, які разом мешкають, ведуть спільне господарство, турбуються один про одного.
У найпростішому вигляді можна змоделювати таку структуру акту насильства:
1. Об'єкт, що скоює насильство (його важливі характеристики: стан та причини, які спонукають до насильницької поведінки; актуальні потреби);
2. Об'єкт, на який спрямоване насильство (у тому числі стан та причини, котрі спонукають до віктимної поведінки актуальні потреби);
3. Конфліктне джерело, як предмет, що належить об'єкту насильства, на який спрямовані "потреби" об'єкта насильства;
4. Ситуація, яка відображає об'єктивні та суб'єктивні умови насильства;
5. Безпосередньо акт насильства;
6. Продукти та наслідки насильства.
Якщо говорити про аморальні, протиправні форми насильства, то це форми людської поведінки, котрі мають неадекватні форми розв'язання протиріч на тих же рівнях, що І вказані джерела насильства. В залежності від рівня актуального конфлікту суб'єкта насильства, рівня причин, які призводять до насильства, можна виділити такі "типи" насильників:
1. "Насильник-мораліст", який керується надмірними Індивідуальними та особистіспими мотивами при скоєнні насильства. До цього типу належать "соціально виправдані" випадки насильства (воїнський при виконанні бойового завдання, поліцейський при виконанні спеціального завдання і т. ін.). Соціально неприйнятні форми насильства відзначаються в тому випадку, якщо трапляється заміна суб'єктів (хтось бере на себе роль захисника, месника, борця превенції за свободу і т. ін.). Основою такого насильства є, перш за все, усвідомлення власне ідентифікація із потребами групи та її правами (держави, народу, нації, етносу набутим у класу і т. ін.);
2. Насильник — цинік", який керується постійними егоцентричними-мотивами при скоєнні насильства. Соціально виправданих форм насильства у цьому випадку не існує. Такий насильник має надто критичний розум, щоб усвідомлювати задумане та скоєне. Але егоцентризм не дає можливості розвитку морально-ціннісиих структур. Це тип, який здатний добре маскувати свої дії. Глибинними причинами такого насильства є проблеми ідентифікації, власної самореалізації та соціалізації;
3. "Насильник — маргінал", який керується гедоністичними та маргінальними мотивами при скоєнні насильства. Це соціально невиправдані форми насильства. Глибинними суб'єктивними причинами такого типу насильства є дезадаптація, нездатність до толерантності, глибокої ем-патії, рефлексії, глибокий егоцентризм і певна інфантилізація. До такого типу належать особистості — деграданти із редукованими цінностями, а регуляторами соціальної поведінки насильства є дезадаптація, нездатність до толерантності, глибокої емпатії, рефлексії, глибокий егоцентризм і певна інфантилізація і т. ін. До такого типу належать особи — деграданти із редукованими цінностями і регуляторами соціальної поведінки: алкоголіки, наркомани, побутові насильники, примітивні садисти й т.іи.
4."Патологічний насильник", який здійснює насильницькі дії під впливом головної психопатологічної детермінанти (маніяки-насильиики із глибокими иатологіями особистісного, емоційного та інтелектуального розвитку — розумово відсталі, егалектоїдні, експлозивні, істеричні, ши-зоїдні форми психопатії, відповідні форми психіатричних захворювань і т. ін.) або уявлення про тип насильника дає можливість усвідомити шляхи походження потенційних насильників, а отже, і шляхи нейтралізації, превенції насильства. Таким чином, розрізнивши первинне насильство як патологічний процес від тваринного насильства, яке є засвоєним та соціальний ситуації розвитку та життєдіяльності людини, можна виявити головні шляхи превенції насильства.