- •Глава 1. Технології роботи з сім'ями різного типу. 2
- •Глава 2. Технології соціальної роботи з людьми, що мають функціональні обмеження. 101
- •Глава 3. Технології соціальної роботи з військовослужбовцями 134
- •Глава 4. Технології соціальної роботи з дезадаптивними дітьми та молоддю. 156
- •Глава 5. Соціальна робота з дітьми вулиці. 222
- •Глава 6. Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми. 252
- •Глава 7. Технології соціальної роботи з клієнтами різного віку. 282
- •Розділ II. Технології соціальної роботи. Глава 1. Технології роботи з сім'ями різного типу.
- •1. Соціально-виховна робота з молоддю як умова підготовки до сімейного виховання.
- •Особливості виховання у батьківській сім'ї як умова підготовки молоді до сімейного життя.
- •Роль і місце матері у вихованні дитини.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •2. Проблема батьків і дітей у сучасній сім'ї.
- •Метод батьківських груп.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •3. Психолого-педагогічна допомога молодій сім'ї.
- •Консультування молодої сім'ї.
- •Профілактична робота з батьками молодого подружжя.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •4. Соціально-педагогічна робота з дітьми, які зазнали сімейного насилля.
- •Особливості психолого-педагогічної роботи з дітьми, які зазнали сімейного насильства.
- •Робота з батьками щодо попередження та подолання насильства над дітьми.
- •Технології соціально-педагогічної роботи з випадками насилля в сім' стосовно дітей.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки/
- •5. Деякі технологічні аспекти соціальної роботи у дитячих будинках сімейного типу.
- •Сфери діяльності людини.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •6. Превенція насильства у сім'ї як комплексна проблема соціальної педагогіки. Аналіз вітчизняної правової бази захисту від насилства у родині.
- •Насильницькі та образливі моделі поведінки і дій.
- •Головні поняття, форми сімейного насильства та типи насильників.
- •Шляхи превенції насильства.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 2. Технології соціальної роботи з людьми, що мають функціональні обмеження.
- •1. Концептуальний підхід до соціально-педагогічної реабілітації дітей з обмеженими функціональними можлиовостями.
- •2. Моделі соціальної реабілітації дітей з функціональними обмеженнями.
- •3. Вивчення стану та діагностика дитячої інвалідності.
- •4. Зміст реабілітації дітей з функціональними обмеженнями.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 3. Технології соціальної роботи з військовослужбовцями
- •1. Соціальна зумовленість роботи з військовослужбовцями.
- •2. Форми соціальної роботи.
- •3. Організація соціальної роботи.
- •4. Етапи соціальної роботи з військовозобов'язаною молоддю.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 4. Технології соціальної роботи з дезадаптивними дітьми та молоддю.
- •1. Соціальна реабілітація дітей з девіантною поведінкою.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •2. Особливості соціальної роботи з неповнолітніми, які повертаються з місць позбавлення волі
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •3. Соціально-педагогічні заходи протидії вживанню наркогенних засобів молоддю.
- •4. Принципи підбору психокорекцийних методик та методів.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 5. Соціальна робота з дітьми вулиці.
- •1. "Діти вулиці"... Та їх шлях до вулиці.
- •2. Соціально-правові основи захисту дітей, що потребують соціально-педагогічної допомоги.
- •3. Причини появи соціального явища — "діти вулиці".
- •4. Технології соціальної роботи з "дітьми вулиці" та соціально незахищеними дітьми та підлітками.
- •5. Робота з кризовими сім'ями як попередження появи "дітей вулиці" і соціально незахищених дітей.
- •6. Вулична соціальна робота.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 6. Технології соціальної роботи з обдарованими дітьми.
- •1. Характеристика творчої обдарованості дитини.
- •2. Типологія обдарованості.
- •3. Особливості творчої обдарованості та її проблеми у дитини.
- •4. Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми і їх батьками.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •Глава 7. Технології соціальної роботи з клієнтами різного віку.
- •1. Соціальна робота з клієнтами зрілого віку.
- •2. Соціальна робота з клієнтами похилого віку.
- •Соціальний захист літніх і старих людей.
- •Література.
- •Питання для сапоперевірки.
- •Глава 8. Технології соцально-правового захисту клієнтів.
- •1. Основні напрямки соціально-педагогічної діяльності фахівців.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
- •2. Зміст і організаційно-правові форми роботи з дітьми та молоддю шкільного віку.
- •Література.
- •Питання для самоперевірки.
Питання для самоперевірки/
1. Розкрити причини сімейного насилля.
2. Види насильства над дітьми.
3. Особливості психолого-педагогічної роботи з дітьми, які зазнали сімейного насильства.
4. Назвати загальні індикатори, що свідчать про те, що дітина зазнала насильства.
5. Напрями щодо попередження насильства у сім'ї.
5. Деякі технологічні аспекти соціальної роботи у дитячих будинках сімейного типу.
Дитячі будинки сімейного типу (ДБСП) почали створюватися в Україні в 1989 році і за цей період пройшли чималий шлях свого розвитку. По-перше, розроблена законодавча і нормативна база в Україні, які регулюють діяльність ДБСТ; по-друге, здійснено вивчення сучасного вітчизняного досвіду ДБСТ; по-третє, поступово відбувається впровадження досягнень зарубіжної науки і досвіду функціонування ДБСТ.
Аналіз першої позиції дозволяє стверджувати, що в Українському законодавстві формується правова соціально-захисна концепція дитячих будинків сімейного типу, суть якої полягає у визначенні ДБСТ як системи, спрямованої на мінімізацію суперечностей, які з'являються при визначенні економічного і правового статусу вихованців.
Діюча сьогодні в Україні система державної опіки над дітьми сиротами і дітьми, які залишились без батьківського піклування, функціонує понад 80 років. Створювалась вона за радянських часів і, звичайно, була зорієнтована на колективні форми виховання дітей. Толовий принцип такої виховної концепції передбачав наявність розгалуженої мережі інтернатних закладів, що фінансувалися державою. Кількість дітей в одному такому інтернаті становила від 100 до 400 осіб, і дитячі колективи у таких закладах формувалися за віковим принципом.З трансформацією політичної, соціальної та економічної системи українського суспільства становище дітей в інтернатних закладах принципово змінилося. Перш за все, значно погіршилися матеріальні умови утримання дітей. Держава через великий дефіцит бюджету не виділяє достатньо коштів на необхідні потреби дітей, які утримуються та виховуються в інтернатних закладах.
Основними законами, що регулюють питання соціального захисту дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків є: Конституція України, Кодекс про шлюб та сім'ю, Закони України "Про освіту", "Про державну допомогу сім'ям з дітьми". Останніми роками прийнято низку Указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, а саме:
— Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (№ 226 від 5 квітня 1994 р.):
— Про затвердження Порядку передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами проживання у сім'ях усиновителів (№ 775 від 20 липня 1996 р.);
— Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу (№ 267 від 27 квітня 1994 р.);
Соціальний захист дітей-сиріт і дітей, які залишились без піклування батьків, забезпечують також відомчі документи, насамперед:
— Положення про навчально-виховні заклади для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків (затверджено наказом Міністерства освіти України № 137 від 13 травня 1993 р.);
— Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України (затверджено наказом Міністерства освіти України № 98 від ЗО березня 1996 р.);
— Про введення нових норм харчування в дитячих будинках-інтер-натах (наказ Міністерства соціального захисту населення України № 34 від 1 березня 1996 р.).
У зв'язку із загострення проблем сирітства, насамперед соціального, недостатніми умовами розвитку, повноцінної освіти і виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, видано Указ Президента України № 1153 від 17 жовтня 1997 р. "Про затвердження заходів щодо поліпшення становища дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків". Заходи, окреслені Указом положення реалізуються за такими напрямами: запобігання соціальному сирітству; поліпшення умов розвитку, виховання та освіти дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; створення умов для соціальної адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування; нормативно-правове та науково-методичне забезпечення охорони прав цієї категорії дітей. Передбачається, що однією з основних умов, які забезпечуватимуть подальше удосконалення цієї діяльності, буде посилання уваги до роботи шкіл-інтернатів, будинків дитини тощо.
Кодекс про шлюб та сім'ю України акцентує значну увагу на проблемі захисту дітей і передбачає кілька форм утримання та виховання дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування:
— усиновлення (удочеріння);
— передача їх під опіку (піклування);
— виховання в сім'ї громадян України;
— повне державне утримання в навчально-виховних закладах. Дитячий будинок сімейного типу — окрема сім'я, що створюється за бажанням родини або окремої особи, яка не перебуває в шлюбі, і бере на виховання і загальне проживання не менше 5 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Функціонування таких сімей здійснюється відповідно до Положення про дитячий будинок сімейного типу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 564 від 26 квітня 2002 року.
Влаштування у прийомну сім'ю або дитячий будинок сімейного типу дитини, позбавленої можливості виховуватися в біологічній родині, спрямовано на реалізацію права дитини рости в сімейному оточенні. Діти, які виховуються в дитячих будинках сімейного типу і прийомних сім'ях, не позбавляються статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Це передбачає збереження за ними пільг, що гарантуються державою таким категоріям неповнолітніх. За вихованцями зберігається право на житло і майно, що їм належить, за його збереження до досягнення дитиною повноліття відповідають органи опіки і піклування.
Затверджене тимчасове положення про дитячі будинки сімейного типу передбачало подальше посилання державної допомоги дітям — сиротам і дітям, які залишилися без батьківської опіки. Завдяки поєднанню суспільних, колективних і сімейних форм виховання, а також закріплялася юридична основа ДБСТ — сім'я, яка взяла на виховання не менш п'яти дітей — сиріт чи дітей, що залишилися без опіки батьків, регламентувався порядок влаштування дітей на виховання; вперше визначені права й обов'язки батьків-вихователів; порядок соціального і матеріального забезпечення ДБСТ.
Аналіз документів засвідчує, що у правовій соціальио-захисній концепції системноутворюючим фактором ДБСТ є вихідна мета, суть якої полягає у соціальному захисті й охороні права та інтересів дітей, в умовах, наближених до домашніх, але різних за складом учасників виховного процесу, правовими відносинами між ними, управлінською структурою, функціонування яких безпосередньо впливає па життєдіяльність ДБСТ. Це обумовлює особливість державної політики стосовно ДБСТ: 1) ДБСТ — це один із об'єктів соціальної політики; 2) держава розробляє правові основи ДБСТ і надає їм соціальні гарантії і пільги, визначені законодавством України і доповнені та розвинені виконавчими органами на регіональних рівнях; 3) держава зацікавлена у максимально широкій участі органів місцевого самоврядування у проведенні політики у цій сфері; 4) держава надає допомогу і підтримку ДБСТ у виконанні ними своїх функцій. Хоча при цьому простежується недосконалість щодо диференціації сфер компетенції органів владами стосовно ДБСТ, яка іноді діє за принципом, коли "у сімох няньок — дитина без ока".
Водночас практиків радує той факт, що останнім часом з'явилися дослідження, які концептуально обґрунтовують особливості і характер функціонування ДБСТ як соціального інституту, як соціально-педагогічної системи.
В Україні за підтримки ЮНІСЕФ, МОМ України, Державного комітету у справах сім'ї та молоді, Державного центру ССМ було проведено кілька семінарів для майбутніх батьків — вихователів, для працівників ССМ, котрі мають супроводжувати такі сім'ї. Все це в сукупності дозволяє говорити, що на сьогодні в Україні сформувалась організацій-но-педагогічна концепція, яка дозволяє сприймати ДБСТ як "сімейиопо-дібну" систему влаштування дітей, що залишилися без батьків. Це обумовлює деякі соціальні особливості розвитку ДБСТ:
— рівноправність груп — сімей;
— їх малу чисельність;
— возз'єднання дітей — родичів;
— автономність і суверенітет груп — сімей в організації своєї життєдіяльності;
— відкритість ДБСТ, що сприяє налагодженню широких зв'язків з іншими соціальними інституціями;
— комфортність життєвого середовища;
— педагогічна позиція соціальної взаємодії батьків-вихователів з вихованцями.
При цьому, слід зазначити, що сьогодні уже визначені основні напрями життєдіяльності ДБСТ:
1) зміцнення й захист фізичного й психічного здоров'я дітей шляхом створення доцільного особистісно-орієнтованого режиму дня і змістовної розробки всіх його аспектів;
2) забезпечення наступності між сферами соціального становлення дитини;
3) створення оптимальних умов для розширення соціальних контактів вихованців.
Цікавим підходом у технології організації життєдіяльності дітей у ДБСТ є використання ідей соціального виховання шляхом включення їх у колективні сімейні справи. Це, зокрема, можуть бути:
а) організація життєдіяльності кількох ДБСТ на основі щоденної гуманпоспрямоваиої виховної роботи і в результаті участі вихованців у соціально значущих справах (наприклад, "Очистимо джерело", "Подарунки друзям", "Полікуймо книжку", "Концерт для дитячого садка", "Мамин день" тощо);
б) організація діяльності вихованців як суспільно-значущої, цікавої, творчої для кожної особистості (наприклад, "Моя хатинка для птахів", "Подарунок мамі — своїми руками", "Конкурс па найкращий квітник " та ін.);
в) змоделювати самоуправління в ДБСТ на принципах змінності організаторів, що дозволяє включати усіх вихованців в активну діяльність (скажімо, один тиждень одна особа виступає "керуючим" справами по наданню допомоги батькам, а інший відповідає за якість підготовки домашніх завдань, хтось дбає про порядок у подвір'ї, а надалі функції можуть змінюватись);
г) налагодження таких відносин між кількома ДБСТ, щоб усі були зацікавлені у долі й успіхах кожного члена різних сімей.
Звичайно, організація різних видів діяльності дітей потребує і вирішення деяких важливих питань, на які зобов'язаний звернути увагу соціальний працівник. Це стосується: 1) умов для самоорганізації індивідуального життєвого середовища вихованця; 2) умов для колективної життєдіяльності; 3) умов для розвитку трудових навичок дітей; 4) умов для творчих занять; 5) умов для занять спортом; 6) умов для медичних і гігієнічних процедур.У роботі з вихованцями ДБСТ привертає увагу психологічний аспект, який передбачає психологічну реабілітацію дітей, що залишились без опіки батьків, їх психологічну адаптацію в нових соціальних умовах, психічний розвиток вихованців дитячого будинку. В цьому плані в умова сімейного дитячого будинку, на нашу думку, помітно стимулюється розвиток емоційної, мотиваційної вольової та інтелектуальної сфери дітей.
Вітчизняні та зарубіжні науковці (Г. Бевз, Л. Галагузова, І. Пеша, І. Трухін, С. Мещерякова) розробили систему психологічного розвитку дитини, який базується на встановленні ефективно-особистісних зв'язків дітей з дорослими та іншими людьми. А це потребує того, щоб:
1) ДБСТ був пристосований для постійного проживання в ньому дітей від часу приходу аж до повноліття;
2) кількість дітей на одного дорослого була обмеженою трьома-п'ятьма вихованцями;
3) функціонування різновікових груп дітей (від немовлят до підлітків);
4) вихованці повинні бути включені в реальне життя і побут людей не лише в сім'ї, але й поза дитячим будинком.
Особливо важливим аспектом у виховному процесі ДБСТ є прояв гуманістичних засад у діяльності батьків — вихователів, які не повинні "імітувати" сім'ю, а жити повноцінним життям справжньої сім'ї. З цією метою психолог (із соціальної служби чи з опікунської ради, або з управління освіти) повинен організовувати психопрофілактичну, діагностичну, розвиваючу, психокорекційну і консультативну діяльність. Це забезпечує реалізацію професійного підходу, який попереджує небезпеку "гри в сім'ю".
Безперечно, щоб розгорнути у ДБСТ професійну і цілеспрямовану роботу, слід проаналізувати чотири основні групи проблем, які з перших днів з'являються у такій сім'ї:
1) матеріальне забезпечення ДБСТ;
2) відносини в сім'ї між батьками — вихователями і дітьми, між дітьми (рідними і прийомними);
3) охорона психічного і соматичного здоров'я дітей;
4) взаємовідносини з органами опіки і піклування. Усвідомлення соціальними працівниками і органами опіки означених
проблем дозволяє робити батьків вихователями, а не обслуговуючим персоналом, які на основі взаємодії допомагають формуванню у вихованців життєво важливих навичок.
Зважаючи на те, що у світі існує кілька концепцій щодо вирішення проблем дітей, які залишаються без опіки батьків, науковці пропонують різні підходи при вирішенні долі таких дітей.
Таблиця 1. Концептуальні підходи щодо влаштування і захисту дітей
|
|
Концептуальний підхід |
Зміст означеного підходу |
1 .Соціально-захисна концепція |
Педагогічна система, спрямована на мінімалізацію протиріч, які з'являються в економічному і правовому статусі виховання |
2. Організаційно-педагогічна концепція |
Педагогічна система, спрямована на сімейно-подібні чи сімейне влаштування дітей, що залишилися без опіки батьків |
3. Психологічна концепція |
Педагогічна система, спрямована на психологічну реабілітацію дітей, що залишилися без сім'ї |
4.Концепція дитячого містечка |
Педагогічна система, спрямована на соціальну реабілітацію дітей в умовах, наближених до сімейних, під патронажем матері-виховательки |
5. Концепція сім'ї Фостера (США, Україна, Німеччина) |
Педагогічна система, спрямована на соціальну реабілітацію дітей, що залишилися без опіки батьків, в умовах реальної сім'ї |
6. Концепція дитячого будинку сімейного типу (Чехія, Україна) |
Педагогічна система, спрямована на соціальну реабілітацію дітей, позбавлених опіки батьків, в умовах групової сім'ї під керівництвом батьків-вихователів |
Аналіз вітчизняних і зарубіжних концептуальних підходів показав що поступово створювалася педагогічна структура ДБСТ, суть якої проявляється у взаємозв'язку інваріантної сукупності: вихованці — вихователі — цілі виховання — зміст виховання — процеси виховання — організаційні форми реалізації цього процесу. Цю систему можна представити наочно у моделі (рис. 1).
Зміст, організація і процеси базуються принципах: гуманізму, соціальної захищеності, соціальної реабілітації, віативності, цілісності, що в цілому дозволяє досягати оптимальних результатів у становленні дитини.
Адекватність включення дитини у нове соціальне середовище — ДБСТ — потребує комплексного вивчення дитини. З цією метою можна використати методику вивчення особистості через її уявлення про себе як суб'єкта діяльності, куди включено такі основні складові.