- •1.Педагогіка як наука, її предмет, об’єкт і сучасні напрямки розвитку. Місце в системі наук
- •3.Основні педагогічні категорії
- •4. Рівні та методи науково-педагогічних досліджень
- •5. Філософські основи педагогічного процесу. Цінності консерватизму та цінності розвитку у педагогічному процесі. Ідеологія виховання
- •6. Особливості використання понять «особа», «індивід», «особистість», «індивідуальність» у педагогіці
- •7. Сучасні наукові уявлення про процес розвитку особистості
- •8.Фактори розвитку особистості
- •9. Поняття віку, теорії вікового розвитку особистості
- •10. Підходи до аналізу процесу розвитку особистості: описовий, психоаналітичний
- •11.Виховний ідеал – мета виховання – завдання виховання
- •12. «Виховний ідеал» г. Ващенка
- •14. Психологічний зміст виховання – система відношень особистості. Традиційні напрями розгляду виховання
- •15 .Опірність виховання. Загальні наслідки, що супроводжують непродуктивний педагогічний процес
- •23.Технологія особистісно орієнтованого виховання-особливості
- •22. Поняття зон розвитку і допомагаючих взаємин у організації виховання
- •16. Закономірності виховного процесу. Принципи виховання та умови, що забезпечують їх реалізацію
- •17. Структура процесу виховання
- •18.Психічні механізми процесу виховання – соціалізації, індивідуалізації, персоналізації
- •20. Моделювання поведінки. Програми внутрішнього і зовнішнього підкріплення
- •21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
- •24.25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
- •26.Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
- •28. Поняття і класифікація форми організації виховання.
- •29. Виховуючи середовище групи. Потенціал дитини у групі – «я», «Ми», «Інакший»
- •30. Інтеграція дитини у соціальний простір групи.
- •31. Педагогічні аспекти поняття малої групи, її основні ознаки
- •33.Закономірності та розвиток номінальної групи у високорозвинену
- •34. Етапи розвитку дитячої групи у авторській праці педагогічної діяльності
- •35. Актив як орган управління групою, їх функції і умови ефективної діяльності
- •49. Сутність процесу навчання
- •54.Етапи формування уявлень, методика формування наук.Понять.
- •36. Педагог як професія. Функції педагогічної діяльності
- •1) Гуманне спрямування діяльності вчителя
- •2) Загальні та педагогічні здібності:
- •3) Професійна компетентність:
- •39. Типологія конфліктів.
- •37.Поняття педагогічного спілкування, його функції
- •38.Рівні, бар’єри та стилі у педагогічному спілкуванні
- •40.Способи розв’язання конфліктних ситуацій у педагогічній діяльності
- •41. Загальне поняття дидактики як теорії освіти і навчання.
- •42.Понятійний апарат сучасної дидактики. Зміна поглядів на процес учіння
- •43. Історія становлення основних рис суч.Дидактики
- •46. Зміст освіти в сучасній школі, його компоненти.
- •48. Навчальні підручники і посібники, вимоги до них.
- •50. Поняття про процес навчання як діяльнісний, його компоненти.
- •52. Поняття про процес навчання як пізнавальний, його структура.
- •53. Процес навчання як специфічна форма пізнання. Функції процесу навчання.
- •58. Технологія проблемного навчання
- •59. Технологія продуктивного навчання.
- •60.Поняття методів навчання як способів взаємодії вчителя та учня у процесі навчання. Функції та обумовленість методів навчання.
- •61.Проблема класиф методів навч. Зовн і внутр. Сторона.
- •62.Класифікація методів навчання за: джерелом передачі і сприйняття навчального матеріалу:
- •63. Класифікація методів навчання на основі:
- •64. Форми навчання
- •65. Історія розвитку форм організації навчання. Сучасні тенденції.
- •66.Форми організації навчання в сучасній середній школі. Урок як основна форма організації навчання.
- •67. Класифікація типів уроків. Структура типів уроку класифікованих за критерієм основної дидактичної системи.
- •68. Поняття контролю як засобу регулювання навчально виховного процесу. Функції та основні вимоги до контролю.
- •69.Оцінка і облік успішності учнів. Критерії і системи оцінювання.
21. Когнітивна технологія виховання – особливості та акценти
Підхід когнітивний – модель «вуличний рух»
Дитину виховують пояснюючи правила поведінки, показуючи наслідки, ставлячи в умови, коли виробляється «досвід водіння». Навчаючи правилам «безаварійної поведінки» батьки вважають, що кожна «нормальна» дитина не хоче собі неприємностей, тому прагне зрозуміти правила.
Плюси та мінуси моделі:
+ діти є соціально адаптовані, тому їм треба лише знати, хто диктує правила;
- феномен смислового бар’єру; дитина чує звернені до неї вимоги, але не шукає ніякої вартості;
- батьки рідко живуть самі за тими правилами, які диктують дітям.
Дитина сприймає не лише «писані», а і «неписані» правила, при цьому діє принцип вибірковості; серед запропонованих правил, дитина вибирає найвигідніші для неї.
Когнітивні моделі особистості розробляли – Піаже, Брунер.
Суть – розробити таку модель педагогічного впливу, де він буде іти не всупереч, а поруч із природними тенденціями розвитку дитини.
24.25. Поняття методів виховання як способів взаємодії вихователя і вихованця. Класифікація методів виховання
Методи вихованя – це передусім цілеспрямована і змістовно організована д-сть. Однією з актуал.проблем суч.теорії вихов.є проблема класифік.м-дів вихов. У 50-х р.20ст. у вітчизн.педагоціці була така класифік., за якою м-ди вих.поділ.на 3 гр.:
1.Методи-словесні(розповідь, бесіда, диспут, лекція, приклад). 2. М-ди-привчання(тренув.,доручення, гра. праця. 3. М-ди-заохочення, покарання.
Г.Щукіна виокремл. такі групи м-дів:
1. Методи формув.свідомості особистості.
2.М-ди організац.д-сті і формув.досвіду сусп.поведінки.
3. М-ди стимулювання поведінки д-сті. З вищезазначеного методи вих.класиф. так:
1. М-ди безпосереднього вихов.впливу.
3. М-ди самовиховання.
До методів безпосереднього вихов.впливу належати переконання, приклад, вправи, заохочення і примус. Особливо схильні до застосув.цих м-дів ті вихователі, які погано волод.основами педагогіки та псих-ї, мають небагатий арсенал вихов.впливів на вихованців.
Щодо методів опосередкованого виховн. впливу Макаренко підкресл., що не можна вихов.мужню люд., якщо не ств.для неї таких умов, за яких вона змогла би проявити мужність, все одно в чому – в стриманості, прямому відкрит.
слові, терпеливості, сміливості.Будь-яке вих.відбув. у соц.середовищі, де на вихованця мають вплив умови, які можна згрупув. так: 1. сусп.умови, різновиди яких є колектив, ритуали, сусп.робота.
2. матеріально-фіз., різновидами яких є матеріально-техн.умови навчання, вихов., відпочинку.
У методі самовиховання має бути поступове спрямування вихованця на самовиховання.
26.Методи самоконтролю та самооцінки рівня вихованості. Поняття про два рівні вихованості психічної якості
До основних методів контролю відносяться: педагогічне спостереження за учнями; бесіди, направлені на виявлення вихованості; опити (анкетні, усні); аналіз результатів суспільно корисній діяльності, діяльності органів учнівського самоврядування; створення ситуацій для вивчення поведінки виховуваних. Педагогічне спостереження характеризується безпосереднім сприйняттям діяльності, спілкування, поведінки особи в цілісності і динаміці їх зміни. Розрізняють різноманітні види спостереження - безпосереднє і опосередковане, відкрите і приховане, безперервне і дискретне, монографічне і вузьке.. Бесіди з вихованцями допомагають педагогам з'ясувати ступінь інформованості що вчаться в області етичних проблем, норм і правил поведінки, виявити причини відхилень від виконання цих норм, коли вони спостерігаються.. Все частіше в класних колективах застосовуються психологічні опитувальники, які виявляють характер відносин між членами колективу, товариські прихильності або, навпаки, негативні відносини до тих або інших членів його. Досвідчені вихователі для контролю за ходом виховання школярів застосовують і такий складніший метод, як свідоме включення учнів в такі види діяльності і спілкування, в яких вони можуть найповніше проявити ті або інші сторони своєї вихованості Про результативність виховання свідчать такі показники: сформованість у основ світогляду, що вчаться, уміння оцінювати події, що відбуваються в наший країні і за кордоном; засвоєння ними норм моралі, знання і дотримання законів, зокрема правил для учнів; суспільна активність, колективізм, участь в учнівському самоврядуванні; ініціатива і самодіяльність вихованців; естетичний і фізичний розвиток.