Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповід до екзам.docx
Скачиваний:
19
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
168.56 Кб
Скачать

27. Трудовий договір: поняття, відмінність від цивільно-правових договорів.

За юридичною природою трудовий договір це угода про працю між роботодавцем і найманим працівником. Ця основна його ознака характерна для всіх видів трудового договору.

ст. 21 КЗпП України, трудовий договір — це угода між працівником і влас­ником підприємства, установи, організації, уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внут­рішньому трудовому розпорядку, а власник, уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати праців­никові заробітну плату і забезпечувати необхідні для виконання роботи умови праці, передбачені законодавством про працю, ко­лективним договором і угодою сторін.

29. Сторони та зміст трудового договору.

Зміст трудового договору формулює взаємні зобов'язання йо­го сторін.

Найбільш загально про зміст трудового договору можна суди­ти з огляду на ст. 21 КЗпП України, яка передбачає, що «праців­ник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові», та обов'я­зок роботодавця «виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, пе­редбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін».

Права і обов'язки сторін, що складають зміст трудового дого­вору і які ще називаються його умовами, встановлюються за вза­ємною згодою працівника і роботодавця. Проте розрізняють і та­кі умови трудового договору, що визначені законодавством. Це, як правило, умови-гарантії, які передбачають мінімальний розмір заробітної плати, мінімальну тривалість відпустки тощо, їх де називають нормативними умовами.

Основну частину змісту трудового договору усе ж складають договірні (погоджувальні) умови, тобто ті умови, які встановлюються за взаємною домовленістю сторін. Як правило, вони стосую­ться трудової функції, місця роботи, прав і обов'язків працівни­ка, прав і обов'язків роботодавця, розміру оплати праці, доплат і надбавок, заохочувальних виплат, режиму робочого часу, трива­лості щорічної відпустки, умов підвищення кваліфікації, со­ціально-побутового обслуговування та ін. У трудовому договорі можуть міститись також умови про встановлення випробуваль­ного терміну, про нерозголошення комерційної таємниці тощо.

За трудовим правом умови трудового договору, що становлять його зміст, прийнято поділяти на два види: необхідні (обов'язко­ві) та факультативні (додаткові). Перші — це такі умови, які по­винні бути обов'язково відображені у трудовому договорі. Без них трудовий договір не можна укласти взагалі. Факультативні ж умови можуть і не включатися до змісту трудового договору, тобто його можна укласти і за відсутності таких умов.

Відомий їх перелік: місце роботи, трудова функція, час початку роботи, оплата праці працівника — це лише результат доктринального тлумачення ст. 21 Кодексу законів про працю, яка дає визначення трудового договору і при цьому наголошує на окремих правах і обов'язках його сторін. Тому вважається, що саме через свою необхідність для договорів даного виду ці умови є істотними при укладенні трудового договору