22.Поняття колективного договору, його сторони.

Закон України “Про колективні договори та угоди” не тільки передбачає порядок укладення колективних договорів і угод, а і містить цілий ряд дифініційних положень.

У відповідності із ст. 1 цього Закону, колективний договір – це угода яка укладається на основі чинного законодавства і містить взаємні зобов’язання сторін з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин. Колективний договір є виразом узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів.

Сфера дії колективного договору обумовлена двома факторами, при наявності яких колективний договір повинен бути укладений:

1. наявність найманих працівників;

2. наділення підприємства, установи, організації яка використовує найману працю правами юридичної особи.

Виходячи із цього, ми можемо зробити висновок про те, що колективні договори укладаються на всіх підприємствах, установах, організаціях, наділених правами юридичної особи, які використовують найману працю на підставі трудового договору.

Недосконалість закону проявляється і у визначенні сторін колективного договору, виходячи із змісту ст.ст. 1 і 2 Закону, сторонами колективного договору є власник або уповноважений ним орган (роботодавець), а з другого боку, колектив найманих працівників. Стаття 3, яка називається “сторони колективного договору” вказує, що колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або декількома профспілковими чи іншими уповноваженими трудовим колективом органами, що суперечить змісту ст.ст. 1 і 2 Закону. Очевидно, що законодавець не розрізнив сторони колективного договору і їх представників. Профспілкові організації, інші уповноважені трудовим колективом органи, або навіть окремі особи є представниками колективу найманих представників, а не стороною колективного договору. Не має значення, кого уповноважує колектив найманих працівників на ведення колективних переговорів і підписання колективного договору – профспілковий комітет, декілька профспілкових комітетів при наявності різних профспілок чи інший спеціально уповноважений трудовим колективом орган (рада трудового колективу, група представників).

23. Порядок укладення, строк дії колективного договору та відповідальність сторін за його виконання.

Порядок укладення колективного договору передбачений Законом України “Про колективні договори і угоди” та відповідними статтями КЗпП України. Укладенню колективного договору, як це передбачено ст. 10 Закону передують колективні переговори. Будь-яка із сторін не раніше як за три місяці до закінчення строку дії попереднього колективного договору в письмовій формі повідомляє іншу сторону про початок ведення колективних переговорів.

Для цього кожна із сторін формує групи для ведення колективних переговорів. Інтереси колективу найманих працівників, як правило, представляють профспілкові комітети, або інші спеціально уповноважені органи. Власник або уповноважений власником орган для ведення колективних переговорів формує спеціальну групу із спеціалістів в галузі фінансового права, охорони праці, заробітної плати, будівництва, наказом по підприємству визначає їх повноваження і обов’язки, тобто утворюється так звана робоча комісія по підготовці проекту колективного договору.

Отримавши повідомлення однієї із сторін про початок ведення колективних переговорів, друга сторона протягом семи днів з дня отримання повідомлення повинна розпочати колективні переговори.

Кожна із сторін може відмовитись на початку переговорів від їх ведення, якщо:

1) пропозиція сторони ініціатора переговорів виражена в усній формі;

2) строки початку переговорів та порядок їх поновлення інші, про що безпосередньо вказано в попередньому колективному договорі;

3) повідомлення про ведення колективних переговорів направлено раніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії попереднього колективного договору.

В процесі ведення колективних переговорів робочі комісії залучають до участі якомога ширше коло працівників з метою підготовки найбільш досконалого проекту колективного договору. Для цього проводиться опитування працівників підприємства, здійснюється збір інформації, що може бути покладена в основу проекту колективного договору.

Закон не передбачає тривалості ведення колективних переговорів. Сторони за домовленістю самі визначають строки початку і закінчення переговорів.

Крім цього, переговори можуть перериватись. Це допускається в тих випадках, коли з певних умов колективного договору між сторонами між сторонами виникають розбіжності. При наявності розбіжностей складається протокол розбіжностей, до якого заноситься зміст положення з якого не досягнуто згоди, та вказуються пропозиції кожної сторони. Для усунення розбіжностей, що виникли в процесі ведення колективних переговорів використовуються примирні процедури.

Протягом трьох днів після складання протоколу розбіжностей, сторони проводять консультації, формують зі свого складу примирну комісію, а у разі недосягнення згоди звертаються до посередника обраного сторонами.

Усуненню розбіжностей в процесі ведення колективних переговорів повинні сприяти національна служба посередництва та примирення і її представництва на місцях. Саме вони рекомендують посередників і дають консультації примирним комісіям.

Примирна комісія або посередник в термін до 7 днів розглядають протокол розбіжностей і вносять рекомендації по суті спору. Рішення примирних комісій чи посередників носять рекомендаційний характер для сторін, що також не сприяє своєчасному укладенню колективного договору і захисту інтересів сторін. В новому законі доцільно було б вказати, що рішення примирних комісій повинно носити обов’язковий для сторін характер.

Після підготовки проекту колективного договору робочою комісією, він передається на обговорення трудового колективу. Після доопрацювання колективного договору з врахуванням зауважень та пропозицій, що поступили в процесі обговорення, проект колективного договору виноситься на обговорення та схвалення загальних зборів трудового колективу.

Збори трудового колективу вважаються правомочними, якщо на них присутні більше половини загальної кількості членів трудового колективу, а конференції – при наявності не менше 2/3 делегатів.

Збори або конференція можуть відхилити проект колективного договору в цілому, або окремі його положення, що вимагає повернення колективного договору на доопрацювання і повторного винесення на обговорення. Якщо ж трудовий колектив схвалює колективний договір, то представники сторін колективного договору зобов’язані в п’ятиденний строк з моменту його схвалення підписати колективний договір, якщо інше не передбачено самим колективним договором.