4. Коефіцієнта теплопровідності - Вт/м*К. Тиску - Па (Паскаль).

5. Описати метод визначення параметрів гармонічного коливання пружинного маятника.

Білет

1. Хвильова природа світла. Інтерференція світла.

Хвильова оптика - розділ оптики, в якому вивчаються закони поширення світла на основі уявлення про нього як про хвилю. У явищі інтерференції проявляються хвильові властивості світла.Інтерференція належить до явищ, дослідження яких відіграло істотну роль у розвитку вчення про природу світла. Завдяки йому була підтверджена хвильова природа світла та доведено, що електромагнітні хвилі поперечні. Для хвиль правильний принцип суперпозиції. Цей принцип справедливий для лінійних середовищ. Він свідчить про можливість підсумовування хвиль, які одночасно надійшли у певну точку. Інтерференцією називають явище підсумовування хвиль, що надійшли у дану точку різними шляхами або від декілька! когерентних джерел. Якщо дві (або більше) хвиль надходять у дану точку у фазі (протифазі), то у цій точці спостерігається збільшенні (зменшення) амплітуди, тобто конструктивна (деструктивна) інтерференція.

- інтенсивність світла- залежить від ризниці фаз між коливаннями. .

досягає максимуму , коли , тоді досягає мінімуму , коли , тоді Як бачимо сусідні та знаходяться на відстанях у

2. Хвилі де Бройля.

Хвилі де Бройля - основний компонент корпускулярно- хвильового дуалізму Луї де Бройля, котрий в середині 20-х років 20- го століття спробував побудувати альтернативну аксіоматичну квантову теорію відмінну від концепції, що базується на рівнянні Шредінгера. Основна думка де Бройля полягає в розповсюдженню основних законів квантової теорії світла (вірніше випромінювання Планка - Ейнштейна) на рух матеріальних частинок певної маси. З рухом всякої вільної частинки, яка має енергію E та імпульс , де Бройль зв'язує плоску хвилю , де де - радіус- вектор частинки, що вільно рухається, t- час. Частота цієї хвилі ω та її хвильовий вектор зв'язані з енергією та імпульсом частинки такими ж рівняннями, що справедливі і для квантів світла, тобто: Це і є основні рівняння де Бройля.

3. Дати визначення переміщення.

Переміщення – векторна величина, тобто величина, яка характеризує модуль переміщення, напрям та точку прикладення. Вектор, який може бути відкладений з будь-якої точки простору, називають вільним вектором. Або відрізок прямої, проведеної з початкового положення частинки в кінцеве з напрямом з початкового у кінцеве, має назву переміщення. Якщо відомий закон, що задає залежність положення точки від часу , то переміщення дорівнює , де t₀ - початковий момент часу.

4. Коефіцієнта дифузії – м*м/с. Періоду коливань - с.

5. Описати метод визначення коефіцієнта в’язкості речовини.

Мета роботи: опанувати один із методів визначення в’язкості рідини, визначити коефіцієнт в’язкості досліджуваної рідини.

Лабораторне устаткування: пробірка з наклеєною лінійною шкалою із в’язкою рідиною, залізні кульки, секундомір, мікрометр, термометр.

1. Визначити ціну поділки лінійної шкали, наклеєної на пробірку. Записати її. Виміряти відстань між верхньою та нижньою мітками h₁-h₂. Результат записати у табл. 2.

2. Мікрометром виміряти діаметр кульки кілька разів, повертаючи її. Знайти середнє значення. Розрахувати середнє значення радіуса кульки. Результат записати у рядок з номером досліду 1.

3. Спрямовуючи погляд перпендикулярно осі пробірки на рівні верхньої мітки, піднести кульку до осі пробірки і відпустити її. У момент проходження кульки повз верхню мітку запустити секундомір. Спрямовуючи погляд перпендикулярно осі пробірки на рівні нижньої мітки, у момент проходження кульки повз неї зупинити секундомір. Відлік за секундоміром визначить час t проходження кулькою відстані h₁–h₂. Записати результат у рядок із відповідним номером досліду (табл. 2).

4. Аналогічно до п. 2–3 виконати вимірювання для другої та третьої кульок. Результати записати у табл. 2 у рядок із номерами дослідів 2 та 3 .

5. Для кожного номера досліду розрахувати коефіцієнт динамічної в’язкості за формулою . 6.Знайти середнє значення _сер й записати його окремим рядком.

6. Записати результат у вигляді . 9.Виміряти температуру повітря в лабораторії. Результат записати окремим рядком.

7. Знайти значення динамічної в’язкості касторової олії за формулою при виміряній температурі повітря в лабораторії, або з графіку залежності , побудованому за даними табл. 1. Записати його окремим рядком.

8. Порівняти виміряне значення  зі знайденим у попередньому пункті.

Білет