- •2. Аксіома потенційної небезпеки.
- •3. Біосфера. Ноосфера.
- •5. Адаптивні типи людини. Антропоекологічні системи і здоров'я.
- •4. Біогеоценоз.
- •6. Природ явища - джерела негативн факторів
- •7. Джерела негативних факторів побутового походження.
- •8. Поділ негативних факторів за характером дії на організм людини.
- •9. Біоакумуляція.
- •10. Поділ негативних факторів на групи за природою їх походження
- •11. Негативні фактори системи „людина - середовище її існування”.
- •12.Фізичні небезпечні фактори.
- •13.Хімічні небезпечні фактори.
- •14.Біологічні небезпечні фактори.
- •16. Визначення гранично-допустимого рівня небезпечного фактору.
- •17. Небезпечні хімічні речовини.
- •18. Шляхи надходження небезпечних хім речовин в організм людини.
- •19. Комбінована дія небезпечних хім речовин.
- •20. Принципи нормування небезп хім речовин.
- •21. Механічні коливання та їх вплив на людину.
- •22. Шум. Дія шуму на організм людини.
- •23. Інфразвук як негативний фактор.
- •24. Ультразвук.
- •25. Поняття про іонізуючі випромінювання.
- •26. Рентгенівські промені.
- •27. Гамма - кванти: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •28. Бетта - частинки: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •29. Дія на організм альфа - випромінюваня.
- •30. Ефект іонізації біологічної тканини.
- •31. Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз.
- •32. Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.
- •33. Хімічна дія іонізуючого випромінювання.
- •34. Радіочутливість живих організмів.
- •35. Джерела радіоактивної небезпеки
- •36.Основні уражаючі фактори аварій з викидом у навк середовище радіоактивних матеріалів.
- •38. Критерії оцінки небезпеки радіоактивного зараження місцевості
- •39. Принцип поділу місцевості, що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.
- •40. Принципи захисту людини, що діє на радіоактивно-зараженій території.
- •42. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хно
- •43. Класи аварій на хно.
- •45.Поняття стійкості нхр.
- •46.Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хно.
- •47. Уражаючі фактори при пожежах та вибусі на підп-вах промисловості.
- •48. Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.
- •49. Особливості сучасного тероризму.
- •Вибух як засіб терору.
- •51. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.
- •52. Характерні риси сучасної війни.
- •53. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерної зброї.
- •54. Профілактика ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.
- •55. Хімічна зброя як засіб ведення сучасних бойових дій. Уражаючі фактори хім зброї.
- •56. Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких можуть бути використані у якості спорядження біологічних боєприпасів
- •57. Сибірська виразка
- •58. Чума
- •59. Холера
- •60. Профілактика ураження та захист від дії отруйних речовин.
- •61. Принципи захисту від біологічної зброї.
- •62. Призначення засобів колективного захисту. Класифікація. Типи сховищ. Простіші засоби колективного захисту.
- •63. Призначення засобів індивідуального захисту. Класифікація за принципом дії.
- •64. Призначення медичних засобів захисту людини у надзвичайній ситуації.
- •65. Засоби медичного захисту при ураженні організму іонізуючими променями.
- •66. Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
- •Поняття про протибактеріальні засоби.
- •71. Рана: класифікація, інфікування ран.
- •72. Поняття про кровотечі. Принципи припинення кровотечі. Види. Наслідки. Характер кровотечі при ушкодженні різних органів.
- •73. Тимчасова зупинка кровотечі. Тривалість припинення постачання крові у кінцівки. Правила накладання джуту (закрутки).
- •75. Накладання пов’зок
- •77. Синдром травматичного токсикозу
- •86. Правила поводження з опіковими міхурами.
- •78. Допомога при тривалому здавлюванні і закритих ушкодженнях
- •79. Використання простіших засобів при здавлюванні
- •81. Причина виникнення та характеристика переломів кісток.
- •82. Травматичний шок: Фази розвитку, профілактика.
- •76. Введення протибольового препарату
- •87. Клінічна смерть
- •88. Перша допомога при припиненні дихання і серцевої діяльності
- •91. Тепловий удар
- •92. Непритомність
- •93. Утоплення
- •94. Отруєння при укусах отруйних тварин і комах. Перша допомога
- •2. Аксіома потенційної небезпеки.
76. Введення протибольового препарату
Щоб ввести знеболюючий засіб, правою рукою беруть шприц-тюбик за корпус, лівою — за ребристий обідок капсули, корпус повертають до упору. Знімають ковпачок, що захищає голку. Не торкаючись руками голки, вводять її в м’які тканини верхньої третини зовнішньої поверхні стегна, верхньої третини плеча зза-ду, у зовнішній верхній квадрант сідниці. Сильно стискаючи паль-цями корпус шприц-тюбика, видавлюють його вміст і, не розтискаючи пальців, витягають голку. Використаний шприц-тюбик приколюють до одягу потерпілого на грудях, що на наступних етапах евакуації вказуватиме на те, що було введено саме цей знеболюючий засіб.
85. Перша мед допомога при опіках очей.
Перша медична допомога людям, що отримали опіки очей, полягає в накладенні на очі стерильної пов’язки й забезпеченні спокою. (щоб світло не подразнювало око).
Протипоказано промивання водою чи іншими рідинами. Щоб не було додаткового пошкодження та занесення інфекції. -----------
Надаючи першу медичну допомогу ураженим напалмом та іншими займистими речовинами, необхідно передусім припинити їх горіння, поклавши змочену у воді пов’язку на палаючі ділянки або зануривши постраждалого у воду. Спроба збити полум’я лише призводить до розмазування вогню-суміші по тілу й інтенсивнішому її горінню. Після припинення горіння на опікову поверхню накладають стерильну чи спеціальну протиопікову пов’язку.
--------------------------------------------------------
87. Клінічна смерть
Унаслідок раптового припинення серцевої діяльності й зупин-ки дихання настає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж присту-пити до непрямого масажу серця й штучного дихання, то іноді вдається врятувати людині життя.
Раптова зупинка дихання й припинення серцевої діяльності можуть статися внаслідок ураження електрострумом, утоплення, здавлювання, закупорки дихальних шляхів і в інших випадках. Найефективнішим у цьому разі є використання для штучного ди-хання спеціальних апаратів, за допомогою яких до легенів пода-ється повітря. Якщо таких апаратів немає, штучне дихання роб-лять різними способами, з яких найпоширенішим є спосіб «з роту у рот».
Розрізняють дві фази смерті - клінічну та біологічну. Тривалість клінічної смерті 5…7 хвилин. Незворотні явища протягом цього часу ще не настають, організм можна повернути до життя.
Ознаки:
- пульс не визначається
- дихання відсутнє
- зіниця ока широка, на світло не реагує
- рефлекс рогівки ока відсутній (при доторканні кінчиком носової хустинки повіки не здригаються)
88. Перша допомога при припиненні дихання і серцевої діяльності
Унаслідок раптового припинення серцевої діяльності й зупинки дихання настає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж приступити до непрямого масажу серця й штучного дихання, то іноді вдається врятувати людині життя. Штучне дихання роблять різними способами, з яких найпоширенішим є спосіб «з роту у рот». Перш ніж почати штучне дихання, треба покласти потерпілого на спину й переконатися, що його дихальні шляхи вільні від сторонніх предметів, для цього його голову закидають назад. Очистити серветкою ротову порожнину від слини, блювотних мас і приступити до штучного дихання: на відкритий рот ураженого слід покласти серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притиснути губи до губ потерпілого і з силою вдихнути повітря йому в рот. Повітря має надходити до легень потерпілого ритмічно – 16-18 разів на хвилину аж до повного відновлення природного дихання.
Штучне дихання припиняють, якщо достовірно встановлено ознаки смерті.
89. Штучне дихання і порядок його застосув.
Унаслідок раптового припинення серцевої діяльності й зупинки дихання настає стан клінічної смерті. Якщо відразу ж приступити до непрямого масажу серця й штучного дихання, то іноді вдається врятувати людині життя. Штучне дихання роблять різними способами, з яких найпоширенішим є спосіб «з роту у рот». Перш ніж почати штучне дихання, треба покласти потерпілого на спину й переконатися, що його дихальні шляхи вільні від сторонніх предметів, для цього його голову закидають назад. Очистити серветкою ротову порожнину від слини, блювотних мас і приступити до штучного дихання: на відкритий рот ураженого слід покласти серветку (носову хустинку), затиснути йому ніс, зробити глибокий вдих, щільно притиснути губи до губ потерпілого і з силою вдихнути повітря йому в рот. Повітря має надходити до легень потерпілого ритмічно – 16-18 разів на хвилину аж до повного відновлення природного дихання.
Штучне дихання припиняють, якщо достовірно встановлено ознаки смерті.
Існують також способи Сильвестра та Каллістова. 90. Відмороження
Людина найчастіше відморожує обличчя, ніс, вуха, кисті рук і стопи. Є 4 ступені відмороження: І - хворобливе відчуття холоду в потерпілого змінюється онімінням, а уражена ділянка тіла стає блідою, нечутливою. Після зігрівання тіла з'являється почервоніння і синюшність, набряклість шкіри; II - поява на уражених ділянках після зігрівання пухирів, наповнених прозорою рідиною, великою набряклістю; III - змертвіння епітелію шкіри; IV – змертвіння шкірних тканин, що лежать глибше.
Допомога: Хворого перевести в тепле приміщення, дати теплого чаю, кави. Відморожену частину обережно розтирають чистими руками. Коли відновиться кровообіг, з'являться чутливість, почервоніння, відчуття тепла, уражену ділянку протирають спиртом чи одеколоном і накладають стерильну пов'язку. Відморожену ділянку, на якій є пухирі, змертвіння шкіри, розтирати не можна, слід тільки накласти стерильну пов'язку.