- •2. Аксіома потенційної небезпеки.
- •3. Біосфера. Ноосфера.
- •5. Адаптивні типи людини. Антропоекологічні системи і здоров'я.
- •4. Біогеоценоз.
- •6. Природ явища - джерела негативн факторів
- •7. Джерела негативних факторів побутового походження.
- •8. Поділ негативних факторів за характером дії на організм людини.
- •9. Біоакумуляція.
- •10. Поділ негативних факторів на групи за природою їх походження
- •11. Негативні фактори системи „людина - середовище її існування”.
- •12.Фізичні небезпечні фактори.
- •13.Хімічні небезпечні фактори.
- •14.Біологічні небезпечні фактори.
- •16. Визначення гранично-допустимого рівня небезпечного фактору.
- •17. Небезпечні хімічні речовини.
- •18. Шляхи надходження небезпечних хім речовин в організм людини.
- •19. Комбінована дія небезпечних хім речовин.
- •20. Принципи нормування небезп хім речовин.
- •21. Механічні коливання та їх вплив на людину.
- •22. Шум. Дія шуму на організм людини.
- •23. Інфразвук як негативний фактор.
- •24. Ультразвук.
- •25. Поняття про іонізуючі випромінювання.
- •26. Рентгенівські промені.
- •27. Гамма - кванти: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •28. Бетта - частинки: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •29. Дія на організм альфа - випромінюваня.
- •30. Ефект іонізації біологічної тканини.
- •31. Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз.
- •32. Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.
- •33. Хімічна дія іонізуючого випромінювання.
- •34. Радіочутливість живих організмів.
- •35. Джерела радіоактивної небезпеки
- •36.Основні уражаючі фактори аварій з викидом у навк середовище радіоактивних матеріалів.
- •38. Критерії оцінки небезпеки радіоактивного зараження місцевості
- •39. Принцип поділу місцевості, що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.
- •40. Принципи захисту людини, що діє на радіоактивно-зараженій території.
- •42. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хно
- •43. Класи аварій на хно.
- •45.Поняття стійкості нхр.
- •46.Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хно.
- •47. Уражаючі фактори при пожежах та вибусі на підп-вах промисловості.
- •48. Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.
- •49. Особливості сучасного тероризму.
- •Вибух як засіб терору.
- •51. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.
- •52. Характерні риси сучасної війни.
- •53. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерної зброї.
- •54. Профілактика ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.
- •55. Хімічна зброя як засіб ведення сучасних бойових дій. Уражаючі фактори хім зброї.
- •56. Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких можуть бути використані у якості спорядження біологічних боєприпасів
- •57. Сибірська виразка
- •58. Чума
- •59. Холера
- •60. Профілактика ураження та захист від дії отруйних речовин.
- •61. Принципи захисту від біологічної зброї.
- •62. Призначення засобів колективного захисту. Класифікація. Типи сховищ. Простіші засоби колективного захисту.
- •63. Призначення засобів індивідуального захисту. Класифікація за принципом дії.
- •64. Призначення медичних засобів захисту людини у надзвичайній ситуації.
- •65. Засоби медичного захисту при ураженні організму іонізуючими променями.
- •66. Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
- •Поняття про протибактеріальні засоби.
- •71. Рана: класифікація, інфікування ран.
- •72. Поняття про кровотечі. Принципи припинення кровотечі. Види. Наслідки. Характер кровотечі при ушкодженні різних органів.
- •73. Тимчасова зупинка кровотечі. Тривалість припинення постачання крові у кінцівки. Правила накладання джуту (закрутки).
- •75. Накладання пов’зок
- •77. Синдром травматичного токсикозу
- •86. Правила поводження з опіковими міхурами.
- •78. Допомога при тривалому здавлюванні і закритих ушкодженнях
- •79. Використання простіших засобів при здавлюванні
- •81. Причина виникнення та характеристика переломів кісток.
- •82. Травматичний шок: Фази розвитку, профілактика.
- •76. Введення протибольового препарату
- •87. Клінічна смерть
- •88. Перша допомога при припиненні дихання і серцевої діяльності
- •91. Тепловий удар
- •92. Непритомність
- •93. Утоплення
- •94. Отруєння при укусах отруйних тварин і комах. Перша допомога
- •2. Аксіома потенційної небезпеки.
26. Рентгенівські промені.
Рентгенівські промені належать до електромагнітних хвиль. Вони мають найбільш коротку довжину хвилі і найбільшу частоту електромагнітних коливань. Залежно від механізму виникнення розрізняють гальмівне рентгенівське проміння і характеристичне. Гальмівне виникає при різкому гальмуванні рухомих заряджених частинок і характеризується неперервним спектром частот. Характеристичне виникає після іонізації атома з викиданням електрона однією з його внутрішніх оболонок. Ця іонізація може бути результатом зіткнення атома з швидкою частинкою (первинне рентгенівське проміння) або поглинання атомом фотона (флуоресцентне рентгенівське проміння). Характеристичне рентгенівське проміння має лінійчастий спектр частот, характерний для атомів кожного елемента. Найпоширенішими джерелами рентгенівського проміння є рентгенівські трубки (двохелектродні електровакуумні прилади, в яких рентгенівське проміння отримують, бомбардуючи анод швидкими електронами) і синхротрони. Природні джерела рентгенівського проміння – деякі радіоактивні ізотопи, Сонце та ін. космічні об’єкти. Дозу випромінювання рентгенівського проміння вимірюють у рентгенах. Рентгенівське проміння реєструють за допомогою іонізаційних камер, лічильників Гейгера-Мюллера, сцинтиляційних лічильників та ін. пристроїв.
-----------------------------------------------------------
27. Гамма - кванти: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
Гамма-промені належать до електромагнітних хвиль. Вони мають найбільш коротку довжину хвилі і найбільшу частоту електромагнітних коливань. Га́мма-ква́нт - порція енергії (квант) гамма-випромінювання, фотон дуже високої енергії. Позначається грецькою літерою γ. Утворюються в ході ядерних реакцій і при розпаді багатьох радіоактивних речовин. Їхня енергія може мати значення від десятків тисяч до мільйонів електрон-вольт. Для розпаду кожної радіоактивної речовини характерна властива їй енергія гамма-квантів, що випромінюються.
Фізичні властивості рентгенівських і гамма-променів і, що дуже важливо, їхня біологічна дія на живі організми однакові.
Гамма-квант не має заряду, а тому набагато слабше взаємодіє з речовиною, ніж альфа- чи бета-частинки. Довжина проникнення гамма-квантів у речовину значна. Існують три механізми взаємодії:
- фотоефект
- комптонівське розсіювання
- утворення електрон-позитронних пар.
При фотоефекті та утворення пар гамма-квант не втрачає енергію поступово, не залишає за собою треку, а поглинається одразу ж цілком і повністю. При цьому вивільняється велика енергія, що може призвести до появи цілого каскаду заряджених часток. При малих енергіях гамма-квантів основним механізмом поглинання є фотоефект. При збільшенні енергії починає відігравати роль комптонівське розсіювання, а при енергіях, що перевищують дві маси електрона (приблизно 1 МеВ), починається утворення електрон-позитронних пар.
28. Бетта - частинки: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
Бе́тта-части́нки - електрони й позитрони, що їх випускають атомні ядра деяких радіоактивних речовин. Це заряджені частинки, а тому інтенсивно взаємодіють з речовиною на всій довжині свого пробігу.
Належать до числа легких ядерних частинок.
Бета-частинки по своїй фізичній природі не відрізняються від електронів, що знаходяться на оболонках атомів та їх античастинок – позитронів.
Бета-частинки (електрони, позитрони), на відміну від електромагнітних випромінювань (рентгенівських і гамма-променів), відхиляються від свого шляху в електричному і магнітному полях.
Вони здатні проходити як крізь папір, так і крізь живу тканину. Тому бета-радіація може спричинити опіки шкіри
Серед джерел такого випромінювання виділяють стронцій та ітрій в процесі свого розпаду. Дія іонізуючого випромінювання на організм не відчутно людиною. Тому це небезпечно. У результаті впливу іонізуючого випромінювання порушується нормальний плин біохімічних процесів і обмін в організмі. Різні ферментні системи реагують на опромінення неоднозначно. Активність одних ферментів після опромінення зростає, інших - знижується, третіх - залишається незмінною. Важливим фактором при впливі іонізуючого випромінювання на організм є час опромінення. Зі збільшенням потужності дози вражаюча дія випромінювання зростає. Чим молодше людина, тим вище його чутливість до опромінення, особливо висока вона в дітей. Доросла людина у віці 25 років і більше найбільш стійка до опромінення..
-----------------------------------------------------