- •2. Аксіома потенційної небезпеки.
- •3. Біосфера. Ноосфера.
- •5. Адаптивні типи людини. Антропоекологічні системи і здоров'я.
- •4. Біогеоценоз.
- •6. Природ явища - джерела негативн факторів
- •7. Джерела негативних факторів побутового походження.
- •8. Поділ негативних факторів за характером дії на організм людини.
- •9. Біоакумуляція.
- •10. Поділ негативних факторів на групи за природою їх походження
- •11. Негативні фактори системи „людина - середовище її існування”.
- •12.Фізичні небезпечні фактори.
- •13.Хімічні небезпечні фактори.
- •14.Біологічні небезпечні фактори.
- •16. Визначення гранично-допустимого рівня небезпечного фактору.
- •17. Небезпечні хімічні речовини.
- •18. Шляхи надходження небезпечних хім речовин в організм людини.
- •19. Комбінована дія небезпечних хім речовин.
- •20. Принципи нормування небезп хім речовин.
- •21. Механічні коливання та їх вплив на людину.
- •22. Шум. Дія шуму на організм людини.
- •23. Інфразвук як негативний фактор.
- •24. Ультразвук.
- •25. Поняття про іонізуючі випромінювання.
- •26. Рентгенівські промені.
- •27. Гамма - кванти: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •28. Бетта - частинки: природа, джерела, механізм негативної дії на біологічну тканину.
- •29. Дія на організм альфа - випромінюваня.
- •30. Ефект іонізації біологічної тканини.
- •31. Поняття про дози іонізуючого випромінювання. Одиниці виміру доз.
- •32. Відносна біологічна активність іонізуючих випромінювань, еквівалентна доза.
- •33. Хімічна дія іонізуючого випромінювання.
- •34. Радіочутливість живих організмів.
- •35. Джерела радіоактивної небезпеки
- •36.Основні уражаючі фактори аварій з викидом у навк середовище радіоактивних матеріалів.
- •38. Критерії оцінки небезпеки радіоактивного зараження місцевості
- •39. Принцип поділу місцевості, що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.
- •40. Принципи захисту людини, що діє на радіоактивно-зараженій території.
- •42. Уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хно
- •43. Класи аварій на хно.
- •45.Поняття стійкості нхр.
- •46.Особливості проведення рятувальних робіт при аваріях на хно.
- •47. Уражаючі фактори при пожежах та вибусі на підп-вах промисловості.
- •48. Шляхи припинення горіння паливних матеріалів.
- •49. Особливості сучасного тероризму.
- •Вибух як засіб терору.
- •51. Деякі аспекти забезпечення безпеки населення при терористичних актах.
- •52. Характерні риси сучасної війни.
- •53. Поняття про ядерну зброю. Уражаючі фактори ядерної зброї.
- •54. Профілактика ураження та захист від дії уражаючих факторів ядерного вибуху.
- •55. Хімічна зброя як засіб ведення сучасних бойових дій. Уражаючі фактори хім зброї.
- •56. Біологічна зброя. Захворювання людини, збудники яких можуть бути використані у якості спорядження біологічних боєприпасів
- •57. Сибірська виразка
- •58. Чума
- •59. Холера
- •60. Профілактика ураження та захист від дії отруйних речовин.
- •61. Принципи захисту від біологічної зброї.
- •62. Призначення засобів колективного захисту. Класифікація. Типи сховищ. Простіші засоби колективного захисту.
- •63. Призначення засобів індивідуального захисту. Класифікація за принципом дії.
- •64. Призначення медичних засобів захисту людини у надзвичайній ситуації.
- •65. Засоби медичного захисту при ураженні організму іонізуючими променями.
- •66. Медичні засоби першої допомоги при ураженні людини отруйними речовинами.
- •Поняття про протибактеріальні засоби.
- •71. Рана: класифікація, інфікування ран.
- •72. Поняття про кровотечі. Принципи припинення кровотечі. Види. Наслідки. Характер кровотечі при ушкодженні різних органів.
- •73. Тимчасова зупинка кровотечі. Тривалість припинення постачання крові у кінцівки. Правила накладання джуту (закрутки).
- •75. Накладання пов’зок
- •77. Синдром травматичного токсикозу
- •86. Правила поводження з опіковими міхурами.
- •78. Допомога при тривалому здавлюванні і закритих ушкодженнях
- •79. Використання простіших засобів при здавлюванні
- •81. Причина виникнення та характеристика переломів кісток.
- •82. Травматичний шок: Фази розвитку, профілактика.
- •76. Введення протибольового препарату
- •87. Клінічна смерть
- •88. Перша допомога при припиненні дихання і серцевої діяльності
- •91. Тепловий удар
- •92. Непритомність
- •93. Утоплення
- •94. Отруєння при укусах отруйних тварин і комах. Перша допомога
- •2. Аксіома потенційної небезпеки.
82. Травматичний шок: Фази розвитку, профілактика.
Травматичний шок — небезпечне для життя ускладнення, що характеризується розладом діяльності центральної нервової системи, кровообігу, обміну речовин та інших життєво важливих функцій. Причиною шоку можуть бути одноразові чи повторні важкі травми. Особливо часто шок виникає під час великих кровотеч, узимку — під час охолодження пораненого. Залежно від часу появи ознак шоку він може бути первинним і вторинним. Первинний шок виникає в мить отримання травми або незабаром після неї. Вторинний шок може настати після надання допомоги потерпілому й недбалого його транспортування, а також поганої іммобілізації у разі переломів. Розрізняють дві фази травматичного шоку— порушення й гальмування. Фаза порушення розвивається відразу після травми як певна реакція організму на сильний больовий подразник. При цьому постраждалий виявляє занепокоєння, борсається від болю, кричить, благає про допомогу. Ця фаза короткочасна (10—20 хв), її не завжди можна виявити під час надання першої медичної допомоги. Далі настає фаза гальмування, коли за повної свідомості постраждалий не просить про допомогу, він загальмований, байдужий до того, що відбувається, усі життєво важливі функції пригнічені: тіло холодне, обличчя бліде, пульс слабкий, дихання ледь помітне. Залежно від важкості розрізняють чотири ступені травматичного шоку: легкий, середньої тяжкості, важкий шоковий стан, украй важкий шоковий стан. Основними засобами профілактики шоку є: зменшення болю після отриманої травми, зупинка кровотечі, недопущення переохолодження, правильне виконання прийомів першої медичної допомоги й дбайливе транспортування. Надаючи першу медичну допомогу потерпілому, який перебуває в стані шоку, необхідно передусім зупинити небезпечну для життя кровотечу, ввести шприц-тюбиком знеболюючий засіб, укрити чимось теплим, а за наявності переломів провести іммобілізацію.
------------------------------------------------------
83. Види та ступені опіків.
Опіки виникають під час впливу на людину високих температур. Особливо багато потерпілих може бути у осередках ядерного удару, де опіки поєднуються з травмами й радіаційним ураженням.
Опіки від світлового випромінювання, полум’я, окропу й гарячої пари називаються термічними. Під час дії на шкіру й слизові оболонки кислот і лугів виникають хімічні опіки. Кислоти та луги викликають не тільки місцеві опіки, а й загальне отруєння організму. Важкими є опіки від напалму та інших запалювальних і легкозаймистих речовин. Напалм прилипає до шкіри, одягу й, продовжуючи горіти, уражає не тільки шкіру, а й підшкірну клітковину, м’язи, утворюючи глибокі опіки. Тривалий вплив на шкіру й слизуваті оболонки радіоактивних речовин також викликають опіки, які називають радіаційними. Наслідки всіх видів опіків залежать від глибини ураження тканин і площі опіку. Залежно від глибини ураження шкіри й тканин розрізняють чотири ступені опіків: легкий (I), середньої важкості (II), важкий (III) і вкрай важкий (IV).
----------------------------------------------------
84. Опікова хвороба та опіковий шок. Перша допомога при опіках..
Великі опіки, що займають понад 10-15 % поверхні тіла, опіки II-III ступеня, призводять до опікової хвороби, що нерідко ускладнюється опіковим шоком. Особливістю опікового шоку є його тривалість (до 24—72 годин). Опікове ураження хар-зується гострою інтоксикацією, порушенням в організмі процесів водно-сольового обміну й часто ускладнюється запаленням легенів, порушеннями роботи печінки, нирок, гострими виразками шлунково-кишкового тракту. Допомога треба погасити палаючий одяг, накинувши на нього пальто чи ковдру. Обпалену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи його навколо опіку, залишаючи лише прилиплу до ураженої поверхні тканину. Не можна проколювати пухирі, торкатися руками опікової поверхні, змазувати її жиром, маззю. На опік накладають стерильну пов’язку. Якщо у постраждалого великі опіки нижніх і верхніх кінцівок, роблять їх іммобілізацію шинами чи підручними засобами.У разі великих опіків, що займають значну поверхню тіла, потерпілого загортають у чисте простирадло, проводять всі необхідні заходи щодо попередження шоку й терміново транспортують у найближчий лікувальний заклад.
------------------------------------------------------