38. Критерії оцінки небезпеки радіоактивного зараження місцевості

Виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху під час її руху. Поступово осідаючи на поверхню землі, радіоактивні речовини створюють ділянку радіоакт зараження, яка наз радіоактивним слідом.

По ступені небезпеки для людини радіоактивний слід умовно поділяється на чотири зони: зону А – помірного зараження; Б – сильного зараження; В – небезпечного зараж; Г – надзвичайно небезпеч.

Про ступінь зараження (забруднення) радіоактивними речовинами поверхонь різних об'єктів, одягу людини і її шкірних покривів прийнято судити по величині потужності дози гамма-випромінювання над їхніми зараженими поверхнями, визначеної в мілірентгенах (мілірадах) за годину (мР/год., мрад/год.).

+ 39 – зони місцевості

---------------------------------------------------------

39. Принцип поділу місцевості, що заражена радіоактивними речовинами, на зони. Коротка характеристика зон радіоактивного зараження.

Визначення зон радіоактивного зараження необхідно для планування дій працюючих на об'єкті, поведінці населення, ступені захисту підрозділів МНС; визначення заходів щодо захисту контингентів людей; кількості потерпілих внаслідок аварії. Відповідно до вищевикладеного навколо АЕС встановлені наступні зони: санітарно-захисна – радіусом 3 км; можливого небезпечного забруднення – 30 км; зона спостереження – 50 км; 100-кілометрова зона для регламенту проведення захисних заходів.

По ступені небезпеки заражену місцевість по сліду викиду РР і поширення радіоактивної хмари поділяють на 5 зон:

зону М – зону радіаційної небезпеки; потужність поглиненої дози опромінювання (Рп) на її зовнішньому кордоні становить14 мрад за годину; зону А – зону помірного зараження, Рп на її зовнішньому кордоні дорівнює 140 мрад за годину; зону Б – зону сильного зараження, забруднена місцевість характеризується величиною Рп, що становить 1,4 рад за годину і більше; зону В – зону небезпечного зараження – на зовнішньому кордоні Рп = 4,2 рад/год.; зону Г – зону надзвичайно небезпечного зараження; у цій зоні Рп не менше 14 рад/год.

40. Принципи захисту людини, що діє на радіоактивно-зараженій території.

Для осіб, що працюють в зоні зараження, гранично допустима доза (ГГД) на все тіло = 5 бер/рік.

Для планування дій людей дій людей визначають зони радіоакт зараження.

Також створюється автоматизована система контролю радіаційної обстановки (АСКРО).

Налагоджується робота системи оповіщення персоналу.

Визначається перелік населених пунктів і чисельності наслення, що підлягає захисту, евакуації.

У тих населених пунктах і районах, де виявлено радіоактивне зараження, усі мешканці повинні надягнути респіратори, протипилові тканинні маски, ватно-марлеві пов'язки або протигази, взяти документи, запас їжі і води, медикаменти, предмети першої необхідності й піти до захисної споруди.Якщо ж люди опинилися в зоні зараження або їм потрібно залишити її, кожна людина повинна прийняти радіозахисний засіб. Складною і дуже відповідальною проблемою в таких умовах є харчування. Готувати їжу найкраще на незараженій території. В разі крайньої по­треби можна готувати на відкритій місцевості з рівнем радіації не вищим 1Р/год, а якщо рівень радіації - до 5Р/год, то у наметах. Коли радіація вища за 5Р/год - лише у закритих герметичних і дезактивованих приміщеннях або у захисних спорудах. Слід пам'ятати, що і після зняття обмежень треба додержувати заходів перестороги, оскільки частина радіоактивних речовин надовго залишається на ґрунті, рослинності, у воді, на поверхні будівель. Вони можуть потра­пити до організму з їжею і водою. Тому для приготування їжі придатні тільки ті продукти, що зберігалися у по­гребах, підстіллях, холодильниках, кухонних столах, шафах, закритому скляному посуді, були загорнуті в пилонепроникні матеріали. Щоб запобігти масовому радіаційному опроміненню (чи хоча б знизити його дози до допустимих норм), штаби ЦО у цих зонах запроваджують режими радіаційного захисту, тобто визначають час безперервного перебування людей у захисних спорудах, тривалість перебування у будинках і на відкритій місцевості. Якщо підприємство і в цих умовах продовжує свою діяльність, то для кожного цеху встановлюється час роботи, час відпочинку в захисних спорудах або житлових приміщеннях. Вибір режиму зале­жить від рівнів радіації, захисних властивостей сховищ, наявності протирадіаційних укриттів та інших умов.

41. ХНО.

ХНО – підп-ва нар госп-ва, які виробляють, зберігають та використовують у виробничому циклі небезпечні хім речовини (НХР).

До ХНО відносяться: підп-ва хім та нафто-переробної пром-ті; харчової, м'ясо-молочної; водоочисні спорудження, де використовується в якості дезинфікуючої речовини хлор; залізничні станції, які мають колії відстою рухомого складу зі СДОР; залізничні станції вивантаження і навантаження СДОР; склади і бази з запасами отрутохімікатів, речовин для дезінфекції.

В процесі розвитку аварії на ХНО формується осередок хім зараження (0X3). Є 4 ступеня небезпеки хім об'єктів: I ступінь – у зону можливого зараження потрапляють більше 75 000 людей; II – 40 000…75 000 осіб; III – уражених менше 40 000; IV ступінь – зона можливого хім зараження не виходить за межі об'єкта.

Наслідки аварій на ХНО визначаються як ступенем небезпеки підприємств, так і токсичністю і небезпекою самих хім речовин, які діляться на 4 класи: 1-й – надзвичайно небезпечні; 2-й – високо шкідливі; 3-й – помірно шкідливі; 4-й – мало шкідливі.

-------------------------------------------------------