75. Накладання пов’зок

Пов’язка - перев’язочний матеріал, яким закривають рани. Процес накладення пов’язки на рани називають перев’язкою. Пов’язка складається з двох частин: внутрішньої, яка прилягає до рани, й зовнішньої, що закріплює й утримує пов’язку на рані. Голова На рани волосистої частини голови накладають «пов’язку-чепчик», яку закріплюють смужкою бинта за нижню щелепу. У разі поранення шиї, гортані чи потилиці накладають хрестоподібну пов’язку. Якщо рани голови великі й розташовані ближче до обличчя, доцільно накладати пов’язку у вигляді «вуздечки». На груди накладають спіральну чи хрестоподібну пов’язку. Якщо у потерпілого великі опіки голови чи грудей, найдоці-льнішою є косиночна пов’язка. Невеликі непроникаючі рани живота, фурункули закривають наклейкою, використовуючи клей або лейкопластир. На верхні кінцівки накладають спіральні, колосоподібні та хрестоподібні пов’язки. На плече й передпліччя накладають спіральні пов’язки, бинтуючи знизу вгору, періодично перегинаючи бинт.

-------------------------------------------------------------

77. Синдром травматичного токсикозу

Під час значних катастроф і землетрусів люди можуть потрапити у завали й отримати ураження у вигляді тривалого здавлювання м’яких тканин окремих частин тіла, нижніх або верхніх кінцівок, внаслідок чого розвивається синдром травматичн токсикозу - всмоктування у кров токсичних речовин - продуктів розпаду роздавлених м’яких тканин. Симптоми: біль у місцях ушкодження, нудоту, головний біль, спрагу. На ураженій ділянці тіла видно садна й ум’ятини, що повторюють обриси виступаючих частин предметів. Шкіра бліда, місцями синюшна, холодна на дотик. Ушкоджена кінцівка через 30-40 хв після її звільнення починає швидко набрякати. Періоди: ранній (після травми й упродовж 2 годин постраждалий збуджений, не втрачає свідомості, намагається звільнитись із завалу, кличе на допомогу), проміжний (в організмі наростає інтоксикація, він стає відносно спокійним, подає про себе сигнали, відповідає на запитання, однак періодично впадає в дрімотний стан, відчуває сухість у роті, спрагу, загальну слабкість) і пізній (з’являються порушення, неадекватна реакція на все, що його оточує, порушується свідомість, з’являються марення).

------------------------------------------------------

86. Правила поводження з опіковими міхурами.

Не можна проколювати пухирі, торкатися руками опікової поверхні, змазувати її жиром, маззю та іншими речовинами. На опік накладають стерильну пов’язку. Можна використати спеціальні контурні протиопі­кові пов’язки, заздалегідь заготовлені для обличчя, грудей, спини, живота, стегна, які повторюють контури границь цих ділянок тіла, стерилізують і просочують спеціальним розчином. Фіксують їх за допомогою тасьми. Якщо у постраждалого великі опіки нижніх і верхніх кінцівок, роблять їх іммобілізацію шинами чи підручними засобами.

78. Допомога при тривалому здавлюванні і закритих ушкодженнях

На рани й придушення накладають стерильну пов’язку. Якщо шкіра синюшного кольору, сильно ушкоджені кінцівки, на них вище місця здавлювання накладають джут. Це призупинить усмоктування токсичних речовин з роздавлених м’яких тканин у кровоносне русло. Джут не повинен бути надто тугим, щоб не порушити надходження крові до пошкоджених кінцівок. Якщо кінцівки теплі на дотик й ушкоджені не дуже сильно, на них накладають тугу пов’язку. Після накладення джута чи тугої бинтової пов’язки за допомогою шприц-тюбика потерпілому вводять знеболюючий засіб, а якщо стан залишається стабільним, дають випити 50 мл горілки.

Унаслідок травм голови можливе ушкодження головного моз-ку, ознаками чого є головний біль, нудота, а іноді й блювота, од-нак постраждалий залишається при свідомості. Струс головного мозку супроводжується втратою свідомості, нудотою й блювотою, сильними головними болями, запамороченням. Перша допомога у разі ушкодження голови та струсу головного мозку — дати пост-раждалому повний покій і покласти на голову лід.