Відеокарта (відеоадаптер)

Разом з монітором відеокарта (рис.4) утворює відеопідсистему персонального комп'ютера.

Рис. 4. Відеокарта

Фізично відеоадаптер (відеокарта) виконаний у вигляді окремої дочірньої плати, що вставляється в один зі слотів материнської плати і називається відеокартою. Відеоадаптер узяв на себе функції відеоконтролера, відеопроцесора і відеопам'яті.

Звукова карта

Звукова карта (рис.5) стала одним з найбільш пізніх удосконалень ПК. Вона підключається до одного зі слотів материнської плати у вигляді дочірньої карти і виконує обчислювальні операції, пов'язані з обробкою звуку, мови, музики. Звук відтворюється через зовнішні звукові стовпчики, що підключаються до виходу звукової карти. Спеціальний розйом дозволяє відправити звуковий сигнал на зовнішній підсилювач. Існує також розйом для підключення мікрофона, що дозволяє записувати мову або музику і зберігати їх на жорсткому диску для наступної обробки і використання.

Рис. 5. Звукова карта

Основним параметром звукової карти є розрядність, що визначає кількість бітів, які використовуються при перетворенні сигналів з аналогової в цифрову форму і навпаки. Чим вище розрядність, тим менше похибка, пов'язана з оцифровкою, тим вище якість звучання. Мінімальною вимогою сьогоднішнього дня є 16 розрядів, а найбільше поширення мають 32-розрядні і 64-розрядні пристрої.

Накопичувачі на гнучких магнітних дисках

Гнучкі магнітні диски (дискети) використовують для оперативного переносу невеликих обсягів інформації, яка не використовується постійно на комп’ютері, створення архівних копій інформації, що міститься на жорсткому диску.

З фізичної точки зору, інформація записується на концентрично розташовані доріжки (треки), які для зручності та прискорення знаходження поділяються на сектори. Сектором вважається мінімальна ділянка диска, на яку можна записати інформацію, або зчитати з неї.

Інформацію, що міститься на дискеті, можна захистити від випадкового стирання: для цього необхідно встановити у положення „відкрито” перемикач захисту запису. Основними параметрами гнучких дисків є: технологічний розмір (вимірюється в дюймах), щільність запису (вимірюється в кратних одиницях) і ємність. Дискета 3,5 має ємність 1,44 Мбайт. Для того, щоб розпочати роботу з дискетою, її необхідно вставити у спеціальний пристрій — дисковод. Прийомний отвір дисковода знаходиться на лицьовій панелі системного блоку. Правильний напрямок подачі гнучкого диска відзначено стрілкою на його пластиковому корпусі.

Накопичувачі на жорсткому диску

Накопичувачі на жорсткому диску призначені для постійного збереження інформації, яка використовується під час роботи з комп’ютером: програми операційної системи, пакети прикладних програм, документи і т.д.

Накопичувач на жорсткому диску має схожі фізичні принципи запису інформації з тими, що використовуються в гнучких дисках. Конструктивно він є захищеним від зовнішніх впливів корпусом, в якому розміщена група співвісних дисків, що мають магнітне покриття й обертаються з високою швидкістю. Зовнішній вигляд жорсткого диску показано на рис. 6

Рис. 6. Жорсткий диск

Таким чином, цей «диск» має не дві поверхні, як повинно бути у звичайному плоскому диску, а 2*n поверхонь, де n – число окремих дисків. Диски обертаються навколо спільної вісі та обслуговуються власною магнітною голівкою. Магнітна голівка, що ковзає по поверхні диска, зовсім не доторкається до нього, а зчитує інформацію, знаходячись на відстані близько 1 мм. Це значно підвищує термін працездатності та надійність приладу. Керування роботою жорсткого диска виконує спеціальний апаратно-логічний пристрій — контролер жорсткого диска.

За допомогою спеціальних програмних засобів диски великої ємності можуть розділятися на логічні диски, тобто ніби-то на декілька дисків. Це дозволяє працювати з даними дисками як з декількома пристроями.