50. Експерементальне визначення одноіменних клем обмоток ад.

Для цього дві довільні фази з’єднують послідовно і включають на знижену напругу мережі змінного струму. До третьої, вільної, фази підключають вольтметр змінного струму. Якщо перші дві фази з’єднані однойменними виводами вольтметр покаже наявність напруги. Аналогічно маркують виводи третьої(3) фази.

58 Монтаж повітряних ліній напругою вище 1000в

1. Огляд стану траси правильності встановлення опор наявності контурів заземлення

2. Підготовка для монтажу проводів, розвезення по трасі барабанів з проводами та тросами, ізоляторів, лінійної арматури за попередньою складеною схемою

3. Монтаж ізоляторів

4. Піднімання проводів на опори

5. Натягування проводів. Після піднімання на проміжні опори проводи і троси вільно звисають

   1. Кріплять провід на трос до 1 анкерної опори

   2. Переходять до 2 анкерної опори та перетягують провід до певної величини стріли провисання що контролюється візуванням

   3. На витягнутому проводі відмічають місця кріплення натяжних затискачів

6. Закріплення проводів на проміжніх опорах

Порядок виконання роботи

1 зібрати підвісну герляндуізоляторів

1. оглянути ізолятори для виявлення сколів, металевих вкраплень і тд

2. Зєднати стержні ізоляторів з арматурою, для цього стержні ізоляторів вставити в гнізда вушок та закрити замком

3. В гніздо шапки верхнього ізолятора вставити головку серги тазакрити М подібним замком

1. Зібрану гірлянду ізолятора піднят и на опору

   1. На траверсі біля місця кріплення ізоляторів підвісити монтажний блок

   2. Через блок пропустити тяговий трос та прикріпити його 1 кінцем для гірлянди ізоляторів

   3. До нижнього ізолятора гірлянди замість підтримувального затискача закріпити ролик для розкочування

   4. Підняти гірлянду закріпити на траверсі вставлюячи в гніздо шапки верхнього ізолятоа сергу, яка підвішена заздалегідь Після цього блок перевішують на інші траверси та підіймають на опору проводи що залишились . Принято такий порядок: спочатку підіймають грозозахисні троси а потім послідовно проводи на верхню середню і нижню траверси

46 Конструкція та принцип дії аснихронного двигуна

Асинхронним називається двигун, у якого швидкість обертання ртора не дорівнює швидкості обертання магнітного поля статора.

Основними частинами будь-якого асинхронного двигуна являються: нерухома частина, що називається статором, і обертова частина, що називається ротором. Статор і ротор розділені повітряним проміжком, величина якого коливається від 0,1 мм в двигунах малої потужності до 1,5 мм в двигунах великої потужності. Нерухомий корпус має вигляд труби, виконаної з сталі або алюмінію. В корпусі розташовується феромагнітний сердечник — пакет сталі статора.

Поле статора при обертанні перетинає провідники обмотки ротора і наводить в них ЕРС. Так як обмотка ротора замкнена, то в провідниках цієї обмотки виникають струми. Струм в кожному з провідників обмотки ротора, взаємодіючи з полем статора, створює електромагнітну силу Fем .Сукупність Fемстворює електромагнітний момент М, який приводить ротор в обертання з частотою n2 в напрямку обертового поля. Таким чином, електрична енергія, яка поступає з мережі в обмотку статора, перетворюється в механічну енергію обертання ротора.

Обмотки статора з’єднуємо зіркою або трикутником в залежності від напруги, вказаної у паспорті.