2.3. Національне законодавство України щодо її відносин з міжнародними фінансовими організаціями

Джерела національного права, що регулюють взаємовідносини України з МФО

Норми національного права України щодо її відносин з міжнародними фінансовими організаціями представленні цілою низкою законів, декретів, указів Президента та постановами Кабінету Міністрів України. Зокрема, Конституція України (1996 р.), як основоположний закон країни, визначає основи її взаємовідносини з міжнародними організаціями. Згідно з Конституцією України (ст. 9) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (тобто ратифіковані договори), є частиною її національного законодавства. Конституція зазначає, що зовнішньоекономічна діяльність країни має спрямовуватися на забезпечення національних інтересів та безпеки України шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18).

Важливим джерелом права у відносинах України з міжнародними фінансовими організаціями стали нормативні акти, що закріпили її членство у відповідних міжнародних організаціях:

• У червні 1992 р. було прийнято Закон України "Про вступ України до Міжнародного Валютного Фонду, Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку, Міжнародної Фінансової Корпорації, Міжнародної Асоціації Розвитку та Багатостороннього Агентства Гарантування Інвестицій".

• 14 липня 1992 р. Президент підписав Указ "Про членство України в Європейському Банку Реконструкції та Розвитку".

• 17 червня 1997 р. було схвалено Закон України «Про ратифікацію Угоди про заснування Чорноморського банку торгівлі і розвитку».

• 16 березня 2000 р. було прийнято Закон України «Про ратифікацію Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами», яким Україна підтверджувала своє приєднання до Міжнародного Центру Врегулювання Інвестиційних Спорів (ICSID).

Важливими нормативними актами з питань регулювання взаємовідносин України з міжнародними організаціями є її Закон "Про зовнішньоекономічну діяльність" (1991 р.), у якому визначаються ключові поняття міжнародної інвестиційної діяльності, принципи зовнішньоекономічної діяльності, дається перелік можливих суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, види цієї діяльності та інше.

У лютому 1993 р. було прийнято декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю", у якому було зафіксовано режим здійснення валютних операцій на території України, визначені загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, а також відповідальність за порушення валютного законодавства.

Спеціальні норми законодавства України з питань бюджету, податків, кредиту, фінансових послуг, фондового ринку тощо також регулюють взаємовідносини суб’єктів України з міжнародними фінансовими організаціями у відповідних сферах діяльності.

Ціла низка нормативних документів регулює порядок ініціювання, підготовки, реалізації та моніторингу проектів, що фінансуються міжнародними фінансовими організаціями в Україні. Окремі нормативні акти присвячені регулюванням такого виду діяльності міжнародних фінансових організацій в Україні, як технічна допомога. Вони визначають порядок та процедури залучення, використання та моніторинг міжнародної технічної допомоги (див. Розділ 6).

Повноваження державних та урядових органів України у сфері її фінансових відносин з МФО

Повноваження окремих державних та урядових органів у сфері фінансових відносин України з міжнародними фінансовими організаціями закріплені у Конституції України і розподілені наступним чином:

• До повноважень Верховної Ради України належать: визначення засад внутрішньої та зовнішньої політики, а також надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів¹.

• Повноваження Президента України у відносинах країни з міжнародними організаціями є наступними: Президент: (а) представляє державу в міжнародних відносинах, (б) здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, (в) веде переговори та укладає міжнародні договори України, (г) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України при міжнародних організаціях².

• До повноважень Кабінету Міністрів України віднесена організація та забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України та митної справи³.

У доповнення та уточнення до вищезазначених повноважень державних та урядових органів щодо взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями Закон, прийнятий у червні 1992 р. про набуття членства України у IMF та деяких організаціях Групи Світового Банку, зазначив наступне:

• всі питання, що стосуються вступу України до Міжнародного Валютного Фонду, Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку, Міжнародної Фінансової Корпорації, Міжнародної Асоціації Розвитку та Багатостороннього Агентства Гарантування Інвестицій, вирішує Кабінет Міністрів України;

• Міністерство фінансів України здійснює всі фінансові операції пов’язані з діяльністю цих організацій в Україні;

• Національний банк України виступає як банк-депозитарій Міжнародного Банку Реконструкції та Розвитку.

Основні терміни і поняття

Базові принципи міжнародного права, група двадцяти, Міжнародне фінансове право, міжнародні звичаї та традиції, міжнародний договір, повноваження державних та урядових органів України у сфері її фінансових відносин з міжнародними фінансовими організаціями, похідний (вторинний) суб'єкт міжнародного права, право міжнародних організацій, правоздатність міжнародних фінансових організацій, реєстрація міжнародних договорів.

Контрольні запитання

1. Чим визначаються права та повноважень міжнародних фінансових організацій?

2. У чому полягає договірна правоздатність міжнародних фінансових організацій?

3. Що є джерелами міжнародного дипломатичного та економічного права?

4. Що належить до джерел міжнародного фінансового права в частині, що регулює фінансову діяльність МФО?

5. Якими є базові принципи міжнародного права, що лежать в основі діяльності МФО?

6. У статутах яких міжнародних організацій закріплені основні принципи сучасного міжнародного фінансового права?

7. Які міжнародні конвенції регулюють правовідносини, що виникають у разі укладання міжнародних угод, суб'єктами (учасниками) яких є держави та міжурядові організації?

8. Яку роль відіграють рішення (акти) міжнародних конференцій та нарад у правовому регулювання діяльності міжнародних фінансових організацій?

9. Якими є повноваження державних та урядових органів України у сфері її фінансових відносин з МФО?

Література

1. Установчі акти міжнародних фінансових організацій.

2. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С.Шемет та ін.; за ред. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 784 с., Частина VII.

3. Фінанси: Підручник /За ред.. С.І.Юрія, В.М.Федосова. – К.: Знання, 2008, Розділ. 4.

4. Кравчикова Э.С. основы теории права межународных организаций. –М.: МГИМО, 1979 г.

5. Шибаева Е.А., Поточный М., Правовые вопросы структуры и деятельности международных организаций. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986 г.

6. Зайцева О.Г. Международные межправительственные организации. – М.: Наука, 1983 г.