3. Предмет та завдання курсу

Предмет дисципліни «Міжнародні фінансові організації»

Предметом вивчення даної дисципліни є сукупність фінансових відносин міжнародних фінансових організацій, засновниками (учасниками) яких є держави. До цієї сукупності фінансових відносин входять:

По-перше, фінансові відносини при формуванні власного капіталу МФО. Всі МФО створені у формі акціонерних товариств. Їхні акції не обертаються на фінансовому ринку, а розподіляються лише серед держав-членів. У разі виходу держави зі складу акціонерів МФО, її частка у статутному капіталі повертається до міжнародної організації. Величина частки держави у статутному капіталі МФО як правило залежить від: (а) так би мовити, «економічної ваги» країни, що вимірюється обсягом її зовнішньоторгових операцій, величиною валового внутрішнього продукту, тощо, (б) її політичного впливу.

Окрім внесків у статутний капітал, деякі держави (зазвичай це економічно високорозвинені держави) перераховують у МФО додаткові кошти для фінансування її проектів у країнах-реципієнтах.

Залежно від положень, закріплених в установчих документах міжнародних організацій, статутні внески держав-членів здійснюються повністю або частково у твердій (ринковій, конвертованій) валюті (здебільшого це долар США та євро), решта сплачується національною валютою; є приклади, коли статутний капітал формується і за рахунок монетарного золота. Наприклад, у IMF 25 % номіналу акцій країна має внеси у конвертованій валюті, решту – у національній. Зазвичай від держав-членів при набутті ними членства у міжнародній організації не вимагається повної сплати їхніх часток; передбачається, що повна сума сплачується лише у разі фінансової потреби у цьому даної міжнародної організації. Зокрема, у IBRD сплачений статутний капітал становить лише трохи більше 6 % номінальної вартості акцій.

Незважаючи на те, що основна мета діяльності міждержавних фінансових організацій аж ніяк не полягає в отриманні прибутку, а спрямована перш за все на вирішення питань соціально-економічного розвитку країн, за фактом фінансовий результат діяльності цих організацій як правило позитивний. Отримані прибутки МФО не розподіляють між державами-учасницями у формі дивідендів, а завжди реінвестують, фінансуючи спільні з країнами проекти та програми.

По-друге, фінансові відносини МФО, що виникають у ході їхньої діяльності на фінансових ринках. Ці організації залучають величезні обсяги ресурсів на міжнародних фінансових ринках, використовуючи їх для фінансування проектів держав-учасниць. За оцінками провідних рейтингових агентств (Fitch, Standard & Poor’s та Moody’s) цінні папери МФО є надійними, і їм присвоюється найвищі кредитні рейтинги (AAA, Aaa). Це дозволяє їм залучати на міжнародних ринках найдешевші ресурси.

Свої облігації ці міжнародні інституції продають по найнижчих відсоткових ставках - тих, що складаються на міжнародних фінансових ринках між першокласними банками (зокрема, ставка LIBOR, London Interbank Offered Rate). Обсяги їхніх разових запозичень на фінансових ринках варіюються від 10 млн дол. США до 10 млрд дол. США.

По-третє, фінансові відносини, що складаються при наданні позик МФО. Позики бувають наступні:

(а) для фінансування різноманітних структурно-перебудовних програм та інвестиційних проектів урядів держав-членів (у цьому разі кошти міжнародних організацій проходять по відповідних статтях державних бюджетів);

(б) фінансуються проекти місцевих органів влади, що передбачають соціально-економічний розвиток регіонів;

(в) значна частина коштів надається безпосередньо приватному сектору; при цьому, залежно від вимог міжнародної організації, кредитування приватного сектору може здійснюватися як під гарантії уряду, так і без них. Малий та середній бізнес також отримує підтримку від міжнародних фінансових організацій, але не шляхом прямого кредитування, а у вигляді кредитів місцевих комерційних банків, які надаються за рахунок коштів кредитних ліній, відкритих для них міжнародними організаціями.

Позики міжнародних фінансових організацій надаються на більш тривалий період, ніж кредити звичайних комерційних банків, та за значно нижчими відсотками. Окрім відсотків, позичальник здебільшого має сплатити ще й комісійні, наприклад, за резервування коштів, за їх перерахування та за дострокове погашення боргу. Беручи до уваги тривалість позики, наявність пільгового (граційного) періоду та рівень відсотків і комісійних а також обсяги кредитування, одержання позикових коштів від міжнародних фінансових організацій є дуже привабливим для позичальника.

Надання позик міждержавними фінансовими організаціями супроводжується необхідністю виконання певних вимог, спрямованих на формування в країні умов для її стабільного соціально-економічного розвитку. Ці умови можуть стосуватися (а) необхідності прийняття законодавства в тій чи іншій сфері діяльності, (б) відмови держави від певних нераціональних на даному етапі (з точки зору експертів міжнародної організації) бюджетних витрат, (в) належного розвитку програм пенсійного забезпечення в країні тощо. Практика свідчить, що не всі країни-позичальники готові у повній мірі виконувати такі умови, що звичайно ж перешкоджає їхньому розвитку.

По-четверте, фінансові відносини у ході інвестування коштів МФО у власний капітал підприємств. МФО не є стратегічними інвесторами і ніколи не володіють контрольною часткою у статутному капіталі, а через певний час завжди «виходять» з нього. Під час укладання угоди про інвестування міжнародні фінансові організації заздалегідь окреслюють можливі сценарії такого виходу. Це може бути:

(а) продаж акцій на відкритому ринку за ціною, що складається на момент продажу;

(б) реалізація цінних паперів стратегічному інвестору за узгодженою з ним ціною;

(в) викуп акцій існуючими власниками (власником) підприємства.

По-пяте, фінансові відносини, що виникають у ході надання міжнародними організаціями гарантій за позитками, які надходять державам-членам та їх суб’єктам господарювання від третіх осіб.

По-шосте, фінансові відносини у ході надання грантів МФО. Гранти надаються державам-учасницям для фінансування проектів технічної допомоги та окремих етапів робіт у межах великих кредитних та інвестиційних проектів. Гранти, як і інші форми фінансування з боку міжнародних фінансових організацій, завжди мають цільовий характер. Кошти для грантів мобілізуються міжнародному фінансовому ринку міжнародною організацією, або надаються окремими держав-членами, що виконують функцію донорів. Держава-донор надає кошти (фонди) міжнародній фінансовій організації під конкретний проект. Останній довіряється функція управління виділеними фондами. До держав-донорів належать країни з розвиненою ринковою економікою, зокрема США, Канада, Велика Британія, Японія, Швеція, Німеччина, Голландія та інші. У цих країнах для таких цілей у державних бюджетах та/або позабюджетних фондах передбачаються кошти по статтях програм розвитку.

По-сьоме, фінансові відносини, що виникають у ході реалізації політики стимулювання (заохочення) діяльності МФО в економіці держави-члена. Ці заохочення можуть бути у вигляді особливих податкових режимів. Наприклад, пільгове оподаткування репатріації одержаних в країні доходів; пільги по податку на додану вартість у разі імпорту закуплених за рахунок коштів міжнародних організацій машин, обладнання та інших активів. Комерційним банкам, що залучають кредити міжнародних організацій, у деяких країнах дозволено зменшувати норму обов’язкового резервування за цими кредитами. Кредити міжнародних організацій у разі банкрутства підприємств-позичальників, як правило, є одними з перших на погашення тощо.

Існують також фінансові відносини між МФО та фізичними особами, що є її найманими працівниками, але вони не входять до предмета вивчення даної дисципліни.

Завдання дисципліни «Міжнародні фінансові організації»

Завдання дисципліни полягають у вивченні:

• ролі міжнародних фінансових організацій у: (а) процесі міжнародного руху капіталів, (б) функціонуванні міжнародних фінансових ринків, (в) формуванні сучасної міжнародної валютної системи, (в) регулюванні платіжних балансів;

• діяльності МФО на фінансових ринках при залучені ними фінансових ресурсів;

• особливостей функціонування окремих МФО;

• фінансових продуктів, що пропонуються МФО державам-учасницям та їх підприємствам;

• економіко-правових основ взаємовідносин України з МФО та їхньої ролі у її соціально-економічному розвитку.

Основні терміни і поняття

Економічна глобалізація, економічна інтеграція, міждержавна фінансова організація, міжнародна фінансова організація, трансграничний рух капіталів, трансграничний перерозподіл фінансових ресурсів, фінансові ресурси.

Контрольні запитання

1. У чому полягає сутність процесів економічної інтеграції та економічної глобалізації сучасності і яка роль у цьому процесі міжнародних фінансових організацій?

2. Що належить до фінансових ресурсів у системі міжнародних фінансових відносин?

3. Що є предметом вивчення дисципліни «Міжнародні фінансові відносини»?

4. Для чого вивчається дисципліна «Міжнародні фінансові організації»?

5. Які завдання стоять перед міжнародними фінансовими організаціями на сучасному етапі?

6. За якими ознаками класифікуються міжнародні фінансові організації?

7. Які міжнародні фінансові організації належать є загальносвітовими?

8. Які міжнародні фінансові організації є регіональними?

9. Як класифікуються міжнародні фінансові організації залежно від сфери їхньої діяльності?

Література

1. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко, Т.С.Шемет та ін.; за ред. О.І.Рогача. – К.: Либідь, 2003. – 784 с., Частина VII.

2. Фінанси: Підручник /За ред.. С.І.Юрія, В.М.Федосова. – К.: Знання, 2008, Розділ.1, 16.

3. Основы международных валютно-финансовых и кредитных отношений: Учебник / ред. В.В. Круглов – М.: ИНФРА-М, 2000. – 432 с.

4. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учебник / ред. Л.Н. Красавина. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 608 с.

5. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник для студ. вузів / С.Я. Боринець. – 5-ге вид., переробл. і допов. – К.: Знання, 2008. – 583 с.

6. Міжнародні організації: навч. посібник / М-во освіти і науки України, Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, Ф-т міжнар. відносин; за ред. О.С. Кучика. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2007. – 749 с.

7. Моисеев С.Р. Международные валютно-кредитные отношеният: учебное пособие / С.Р. Моисеев. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Дело и Сервис, 2007. – 816 с.

8. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: пер. с фр./ М. Пебро; общ. ред. Н.С. Бабинцевой – М.: Прогресс, Универс, 1994. – 496 с.

9. Циганкова Т.М. Міжнародні організації: Навч. посібник / Т.М. Циганкова, Т.Ф. Горжєєва. – 2-ге вид., переробл. і допов. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с.