Розділ 7. Фінансові взаємовідносини України з міжнародними фінансовими організаціями

7.1. Форми відносин України з міжнародними фінансовими організаціями

МФО, з якими Україна підтримує ділові стосунки.

Після здобуття Україною державної самостійності та початку формування ринкової економіки розпочався динамічний розвиток її відносин з міжнародними фінансовими організаціями. 1992 року Україна стала членом Міжнародного Валютного Фонду, Міжнародного Банку Реконструкції і Розвитку та Європейського Банку Реконструкції і Розвитку. Через рік (1993) – приєдналася ще до двох організацій: Міжнародної Фінансової Корпорації та Міжнародної Асоціації Розвитку, а у 1994 р. - до Багатостороннього Агентства Гарантування Інвестицій. 1997 року список міжнародних фінансових організацій, членом яких є Україна, поповнив Чорноморський Банк Торгівлі та Розвитку.

2000 року Україна приєдналася до Міжнародного Центру Врегулювання Інвестиційних Спорів.

Окрім членства у перелічених вище організаціях, 2005 року Україна уклала рамкові угоди про співробітництво з Європейським Інвестиційним Банком та Північним Інвестиційним Банком.

Роль міждержавних фінансових організацій у ринковій трансформації економіки України

Набуття Україною членства у міждержавних фінансових організаціях відкрило для неї широкі можливості доступу не тільки до довгострокових дешевих фінансових ресурсів, а й до світового досвіду управління ринковою економікою та фінансами, до найкращих зразків організації технологічних процесів у галузях виробництва товарів та послуг. Розвиток взаємовідносин з міжнародними фінансовими організаціями сприяє формуванню позитивного іміджу України на світовій арені, пришвидшує процеси її інтеграції у міжнародний соціально-економічний простір. Інвестиційна привабливість економіки нашої країни значною мірою зобов’язана саме співпраці з міжнародними організаціями.

Надання ними фінансових ресурсів супроводжується (а) наданням Україні передових знань з питань інституційної розбудови ринкової економіки, (б) створенням необхідної правової бази, (в) розвитком приватного сектору, (г) формуванням системи корпоративного управління, (д) забезпеченням економічної та фінансової стабільності, (е) удосконаленням системи соціального захисту тощо. Все це дозволяє створювати в Україні сприятливе середовище для її соціально-економічного розвитку, незважаючи на обмеженість країни у власних фінансових ресурсах та можливостях комерційних запозичень на зовнішніх ринках. За роки співпраці з міжнародними фінансовими організаціями переважна частина бюджетних інвестицій (проектів розвитку) в Україні здійснюється саме за рахунок пільгових кредитів IMF, IBRD та EBRD.

Згідно зі Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки, економіка нашої країни повинна мати відкритий характер, і перспективи її розвитку лежать у площині подальшої інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя. Співпраця з міжнародними інституціями, що базується на усталених принципах міжнародного права, поваги взаємних інтересів і позицій, має продовжуватися і поглиблюватися.

Згідно зі Стратегією співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями, затвердженою КМУ у 2006 р., свої зусилля у співпраці з цими міжнародними організаціями Україна має спрямовувати на досягнення цілей соціального та економічного розвитку, зокрема: підвищення конкурентоспроможності її економіки, забезпечення стабільних темпів зростання, розв’язання основних соціальних проблем та подолання бідності.

Система фінансових відносин України з МФО

Система фінансових відносини України з міжнародними фінансовими організаціями досить багатогранна і включає:

Перш за все, відносини щодо внесків у статутні капітали міжнародних організацій. Всі міжнародні організації створені у формі акціонерних товариств. При цьому їхні акції не обертатися на фінансовому ринку, і у разі виходу держави-члена зі складу акціонерів, вони передаються цій же організації.

Величина частки держави у статутному капіталі залежить від її: (а) економічної ваги, яка вимірюється обсягом зовнішньоторговельних операцій, величиною ВВП тощо, (б) політичного впливу. Докладнішу інформацію про частку України у статутних капіталах окремих міжнародних фінанаовимх організацій подано у додатках 1- 4.

Залежно від положень установчих документів міжнародних організацій внески держав-членів здійснюються повністю або частково у твердій (ринковій, конвертованій) валюті (здебільшого це долар США та євро), решта сплачується національною валютою. Наприклад, кожна держава-член IMF 25 % номіналу акцій має внести у конвертованій валюті, решту – у національній. Іноді статутний капітал може формуватися і за рахунок монетарного золота. Від держав-членів на момент набуття ними членства у міжнародній організації не вимагається повна сплата їхніх часток.

Отримані прибутки міжнародні фінансові організації не розподіляють між країнами-членами у формі дивідендів, а завжди реінвестують, фінансуючи спільні з країнами проекти та програми.

По-друге, міжнародні організації надають позики, що спрямовуються для фінансування:

(а) структурно-перебудовних програм та інвестиційних проектів урядів держав-членів. У цьому разі кошти міжнародних організацій проходять по відповідних статтях державних бюджетів;

(б) проектів місцевих органів влади, що передбачають соціально-економічний розвиток регіонів;

(в) проектів у приватному секторі економіки. Залежно від вимог міжнародної організації, кредитування приватного сектору може здійснюватися як під гарантії уряду, так і без них;

г) малого та середнього бізнесу. При цьому кредити надаються фінансовим установам-резидентам, а через них – малому та середньому бізнесу.

Міжнародні фінансові організації позичають кошти на триваліший період, аніж кредити звичайних комерційних банків, та за нижчими відсотками. Окрім відсотків мають сплачуватися комісійні, наприклад, за резервування коштів, за їх перерахування та за дострокове погашення боргу.

Надання позик з боку міждержавних фінансових організацій супроводжується необхідністю виконання певних вимог, спрямованих на формування в країні умов для її стабільного соціально-економічного розвитку, зокрема, розроблення та прийняття законодавства у тій чи іншій сфері діяльності.

По-третє, міждержавні фінансові організації інвестують кошти у власний капітал підприємств держав-членів. МФО не є стратегічними інвесторами для того чи іншого емітента, тому ніколи не володіють контрольним пакетом у статутному капіталі та через певний час завжди «виходять» з нього. Сценарії за ціною, що складається на момент продажу, (б) реалізація цінних паперів стратегічному інвестору за узгодженою з ним ціною, (в) викуп акцій існуючими власниками (власником) підприємства.

По-четверте, надання державам-членам грантів для фінансування як проектів технічної допомоги, так і окремих етапів робіт у межах великих кредитних та інвестиційних проектів. Гранти завжди мають цільовий характер.