3.3. Роль Міжнародного Валютного Фонду в регулюванні платіжних балансів

Обсяги експортно-імпортних операцій, та їхнє відображення у балансах міжнародних розрахунків

На сучасному етапі обсяги експортно-імпортних операцій у світі становлять десятки трильйонів доларів США (табл. 3.1). За даними Міжнародного Валютного Фонду, загальний обсяг експорту всіх країн (включаючи експорт товарів, послуг, інвестицій тощо) зріс з початку ХХІ сторіччя майже в два рази і досяг у 2006 році 18,5 трлн дол. США.

Таблиця 3.1. Експортно-імпортні операції у світі (млрд дол. США)⁵.

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Товари
Експорт	6347,5	6087,3	6380,5	7457,2	9085,2	10355,8	11978,1
Імпорт	6357,3	6103,5	6359,7	7398,4	9034,8	10294,0	11845,3
Сальдо торгового балансу	-9,8	-16,2	20,8	58,8	50,4	61,8	132,8
Послуги
Експорт	1523,7	1528,7	1646,1	1894,8	2282,5	2544,6	2816,3
Імпорт	1540,6	1559,3	1657,6	1886,6	2245,4	2482,7	2710,2
Сальдо балансу послуг	-16,9	-30,6	-11,5	8,2	37,1	61,9	106,1
Інвестиції
Експорт	1434,1	1333,6	1270,0	1482,8	1862,7	2338,9	2949,4
Імпорт	1520,8	1404,7	1358,3	1551,6	1886,0	2383,0	3025,9
Сальдо балансу доходів та платежів за закордонними інвестиціями	-86,7	-71,1	-88,3	-68,8	-23,3	-44,1	-76,5
Поточні перекази
Експорт	367,3	392,0	437,4	512,4	603,4	677,1	721,8
Імпорт	403,6	410,0	455,0	523,6	620,0	691,5	724,5
Сальдо рахунка поточних переказів	-36,3	-18,0	-17,6	-11,2	-16,6	-14,4	-2,7
Разом
Усього експорт	9672,6	9341,6	9734,0	11347,2	13833,8	15916,4	18465,6
Усього імпорт	9822,3	9477,5	9830,6	11360,2	13786,2	15851,2	18305,9
Усього сальдо	-149,7	-135,9	-96,6	-13,0	47,6	65,2	159,7

Для узагальнення інформації щодо обсягів та структури грошових зобов’язань та вимог резидентів країни стосовно нерезидентів застосовують баланси міжнародних розрахунків. Вони представляють собою статистичні таблиці, які у гро­шовій формі показують стан міжнародних відносин країни з іншим світом, відображаючи обсяги вимог і зобов'язань, надходжень і платежів резидентів до нерезидентів. Баланси міжнародних розрахунків відображають перерозподіл суспільного продукту, масштаби, структуру і характер зовнішньоекономічної діяльності країни, її участь у світовому господарстві та міжнародному розподілі пра­ці, віддзеркалюють її позиції на світових ринках фінансових і ма­теріальних активів.

1924 року Ліга Націй опублікувала баланси міжнародних роз­рахунків 13 країн, що поклало початок роботі з уніфікації статистики міжнародних розрахунків (платежів). Уже 1927 року вона запропонувала країнам-членам складати платіжні баланси, що включали дві частин: поточні та капітальні операції. Всі операції мали відображатися як по кредитових (вивіз, експорт), так і дебетових (ввезення, імпорт) рахунках.

Роль Міжнародного Валютного Фонду у розвитку механізму платіжних балансів

Створений у 1944 р. Міжнародний Валютний Фонд окрім питань формування механізму сучасної валютний системи був покликаний опікуватися питаннями платіжних балансів держав-членів. На цю міжнародну фінансову організацію покладені наступні завдання з розвитку механізму платіжних балансів:

• удосконалення методики складання платіжних балансів;

• уніфікація платіжних балансів держав-членів;

• збір та аналіз інформації по платіжних балансах держав-членів;

• оприлюднення результатів аналізу платіжних балансів держав-членів;

• допомога державам-членам у регулюванні їхніх платіжних балансів.

У січні 1948 р. Міжнародний Валютний Фонд опублікував свій перший «Довідник балансу платежів» (Balance of Payments Manual), який згодом неодноразово доопрацьовувався. Си­стема класифікації статей платіжного балансу за методикою IMF використовується державами-членами як основа при роз­робці національної класифікації, що сприяє уніфікації платіжних балансів держав та забезпечує зіставність їхніх показників.

Методика складання балансу міжнародних розрахунків та класифікація його статей постійно удосконалюється. На сучасному етапі, з розширенням обсягів міжнародної інвестиційної діяльності, виникла потреба у виокремленні інформації щодо міжнародних інвестиційних потоків із загального обсягу трансграничного руху фінансових ресурсів. Міжнародний Валютний Фонд запропонував державам-членам відображати в окремій звітній формі інформацію щодо міжнародної інвестиційної позиції (international investment position, IIP), яка потім має бути узагальненою ним у світовому масштабі.

У грудні 2008 року Міжнародний Валютний Фонд запропонував на розгляд держав-членів проект шостої редакції довідника зі складання балансів міжнародних розрахунків – «Довідник балансу платежів та міжнародної інвестиційної позиції» (Balance of Payments and International Investment Position Manual (BPM6). Statistics Department IMF, December 2008).

Складання платіжного балансу та визначення інвестиційної позиції країни за методикою Міжнародного Валютного Фонду

Таблиці платіжного балансу відо­бражають співвідношення грошових вимог і зобов'язань резидентів даної краї­ни до нерезидентів за певний період. Оскільки у платіжному балансі наводяться вимоги та зо­бов'язання країни в іноземній валюті, по яких настав термін по­гашення, цей баланс визначає попит і пропозицію щодо іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку на певний момент або за визначений період. Стан пла­тіжного балансу впливає на динаміку валютних курсів, на валют­ну політику країни. Аналіз даних платіжних балансів окремих країн та динаміки світових показників платіжних балансів має важливе значення для оцінювання валютного становища країни, прогнозування валютних курсів та економіки в цілому.

Під час складання платіжних балансів виникає потреба у визначенні, зокрема, таких понять як резидент, нерезидент та економічна територія. Згідно з політикою Міжнародного Валютного Фонду поняття резидента та нерезидента при складанні платіжних балансів не відрізняється від того, що прийнято у системі національних рахунків. Резидентом вважається особа, що функціонує на території даної країни і має на ній центр економічного інтересу упродовж більше ніж одного року. Це особа, що веде господарську діяльність у межах країни і має наміри продовжувати цю діяльність.

Поняття економічної території охоплює географічну територію, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої робоча сила, товари та капітал можуть вільно переміщуватись. При цьому економічна територія згідно з положеннями Міжнародного Валютного Фонду включає повітряний простір, територіальні води та частину континентального шельфу, на яку країна має виключне право володіння, а також територіальні анклави, що розташовані в інших країнах (тобто території дипломатичних установ, військових баз тощо). До економічної території країни не входять територіальні анклави, що використовуються урядами інших країн або міжнародними організаціями, що розташовані в географічних кордонах цієї країни. Економічна територія не обов’язково збігається з кордонами, які визначені політично, вона складається з території, що адмініструється урядом конкретної країни.

Побудова платіжного балансу базується на принципах бухгалтерського обліку, тобто кожна економічна операція має подвійний запис - за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У разі безоплатного надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операції у платіжному балансі подвійним записом використовується окрема стаття “Трансферти”.

Міжнародний Валютний Фонд включає до складу платіжного балансу три розділи:

(1) Рахунок поточних операцій (Current Account),

(2) Рахунок операцій з капіталом (Capital Account),

(3) Рахунок фінансових операцій (Financial Account).

По кожній із статей перших двох розділів платіжного балансу ведеться облік експорту (кредитові записи) та імпорту (дебетові записи). Статті третього розділу обліковуються у розрізі нетто-сум придбаних фінансових активів (net acquisition of financial assets) та нетто-сум понесених зобов’язань (net incurrence of liabilities). За методикою IMF платіжний баланс будується наступним чином (табл. 3.2).

На рахунках руху товарів (Торговий баланс) відображається співвідношення між екс­портом та імпортом товарів. Стан торгового балансу віддзерка­лює економічне становище країни, ступінь залежності її від зов­нішніх товарних ринків. Його активне сальдо (+) не завжди свідчить про економічне благополуччя країни. Наприклад, в країнах, що розвиваються, позитивне сальдо торгового балансу здебільшого супроводжується негативним сальдо платіжного балансу в цілому, оскільки для них характерною є хронічна зовнішня заборгованість.

На рахунку руху первинних доходів (primary income) відображаються суми вимог та зобов’язань як платежі нерезидентам за тимчасове використання трудових, фінансових та природних ресурсів. Тут обліковуються: суми компенсацій найманим працівникам; інвестиційні доходи (прямі та портфельні інвестиції, резервні активи та інше).

Рахунок вторинних доходів (secondary income) призначений для відображення перерозподілу поточних доходів, що не супроводжуються прямим зворотним рухом якої б то-небудь вартості. Сюди належать:

• особисті трансферти та поточна міжнародна допомога, що надаються на урядовому рівні (податки на доходи фізичних осіб, соціальні платежі, міжнародна співпраця тощо);

• особисті трансферти та поточна міжнародна допомога, що мають місце на рівні фінансових та нефінансових корпорацій, домогосподарств та неприбуткових громадських організацій.

Таблиця 3.2. Форма платіжного балансу за методикою IMF