52. Мета та принципи ризик-менеджменту

Важлива роль у визначенні допустимого рівня ризику, прогнозуванні імовірності настання ризикових подій та своєчасній нейтралізації їх негативних наслідків відводиться ризик-менеджменту.Ризик-менеджмент — це система заходів щодо виявлення, оцінки, профілактики та страхування ризиків і включає стратегію і тактику управлінських дій.

Стратегія ризик-менеджменту є сукупністю обраних підприємством управлінських заходів, спрямованих на досягнення поставленої мети управління ризиком і допомагає сконцентрувати зусилля і ресурси на найоптимальніших варіантах рішення.

Основною стратегічною метою управління ризиком можна визначити як завдання захисту підприємства від несприятливого впливу факторів зовнішнього середовища, так і завдання оптимізації внутрішнього середовища і т. ін.

Об'єктами ризик-менеджменту є ризикові вкладення капіталу і система фінансових відносин. У процесі управління фінансові менеджери цілеспрямовано впливають на об'єкти управління в межах своїх управлінських функцій.

До основних функцій суб'єкта ризик-менеджменту відносять планування, організацію, мотивацію і контроль.

У випадку, коли рівень фінансового ризику точно виміряти не вдається, процес обґрунтування доцільності управлінських рішень має базуватися на загальних принципах прийняття рішень в умовах ризику.

1Ризикувати можна лише в межах власного капіталу.

2Необхідно зважувати можливі негативні наслідки ризику.

3Не можна ризикувати великими сумами капіталу, якщо очікуваний результат занадто малий.

4Необхідно паралельно розглядати інші альтернативні варіанти рішень, які можуть виявитися менш ризикованими.

53. Методи оцінки фінансових ризиків

Правильною вважається оцінка, яка містить конкретне висловлення щодо подальшої поведінки (наприклад, вартості цінного паперу), яке згодом підтвердилося. Враховуються також оцінки, у формулюванні яких міститься частка невизначеності двоїстості, які, однак можна віднести до числа умовно правильних. Такі оцінки враховуються з коефіцієнтом 0,5. Коефіцієнт правильності прогнозів розраховується за формулою

К = ( Кс + 0,5Кум) - Кн , де Кс - кількість правильних

Кум - кількість умовно правильних прогнозів;

Кн - кількість неправильних прогнозів.

Економіко-статистичні методи оцінки ризику передбачають вивчення статистики втрат і прибутків на цьому або аналогічному підприємстві за попередні періоди. На базі масиву зібраного статистичного матеріалу визначають величину і частоту отримання вигоди та виникнення фінансових втрат. При цьому активно використовують такі інструменти статистичного методу як: дисперсія, стандартне (середньоквадратичне) відхилення, коефіцієнт варіації. Дисперсія — це середньозважена величина з квадрата відхилень дійсних фінансових результатів від середніх і визначається за формулою

де а2 — дисперсія; xt — значення можливого фінансового результату; х — середнє значення можливого фінансового результату; Pt — імовірність виникнення можливого фінансового результату. Середньоквадратичне (стандартне) відхилення (s) визначається за формулою

Економічний зміст середньоквадратичного відхилення з погляду теорії ризиків полягає в характеристиці максимально можливого коливання досліджуваного параметра від його середнього очікуваного значення.