38. Місце і роль інвестиційного менеджменту в стратегії антикризового управління

Інвестиційний менеджмент це процес управління всіма аспектами інвестиційної діяльності компанії.

Головною метою інвестиційного менеджменту є забезпечення найбільш ефективних шляхів реалізації інвестиційної стратегії компанії на окремих етапах її розвитку.

Для забезпечення успіху антикризової інвестиційної політики важливо забезпечити зв'язок між стратегічними і тактичними рішеннями в галузі інвестицій. Основною метою антикризової інвестиційної стратегії держави є структурна перебудова економіки. Тактичні інвестиційні рішення націлені на підтримку ефективної діяльності підприємств, здійснення державної фінансової підтримки неплатоспроможних підприємств для відновлення платоспроможності чи фінансування реорганізаційних заходів. Тактичні і стратегічні інвестиційні рішення розрізняються масштабами фінансових вкладень і ступенем невизначеності результатів прийнятих рішень, що зумовлює різний ступінь фінансових ризиків. На подолання негативних явищ в економіці України повинна бути спрямована антикризова інвестиційна стратегія. В управлінні інвестиційним процесом необхідно спиратися на визначення наступних важливих моментів: має бути чітко накреслена мета інвестування (створення нових підприємств; технічне переозброєння і реконструкція діючих підприємств, модернізація устаткування і т.д.); необхідно вибрати об'єкти інвестування відповідно до позначених пріоритетів. Так, у сучасних умовах переважним напрямком використання бюджетних засобів є створення невеликих проектів з високою швидкістю обороту капіталу і швидкою віддачею. В умовах кризи в інвестиційній сфері особливу значимість набуває такий принцип фінансування, як одержання максимального ефекту при мінімумі витрат; 3) варто виявити реальні джерела інвестицій і з врахуванням визначених можливостей створити законодавчу базу для здійснення і розвитку інвестицій, у тому числі іноземних. Ці базові умови повинні сприяти розв'язанню основного завдання антикризової інвестиційної стратегії на рівні держави — забезпечити процес нагромадження для відновлення основного капіталу, для довгострокового інвестування в реальний сектор економіки.

39.Державне регулювання проблеми розвитку кризових явищ і діяльності сг

Розвиток кризових явищ у діяльності окремого підприємства, його неможливість розрахуватися по своїх боргах не є його особистою справою, а потребує створення державного механізму розв'язування проблем, що пов'язані з фінансово-майновим становищем. Таким механізмом є інститут банкрутства, що має багатовікову історію використання та розвитку. Законодавче визначення терміну „банкрутство" вперше в Україні було зафіксовано в Законі „Про банкрутство", який було прийнято в 1992 р. Відповідно до ст.1 під банкрутством розуміється пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - задовольнити у встановлений для цього термін подані до нього з боку кредиторів вимоги і виконати зобов'язання перед бюджетом. Прийнята в червні 1999 р. нова редакція Закону забезпечила просування вперед у становленні цієї життєво важливої інституції. Сама назва Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " свідчить про зміни орієнтації Закону на державному рівні. Становлення та розвиток інституту банкрутства в ринковій економіці визначається цілями та завданнями, які повинна вирішувати ця інституція.