Тема 3. Основоположні розділи та закони класичної риторики Основний зміст лекції

Основоположні розділи класичної риторики: поняття, сутність , головні завдання :

1. інвенція ( лат. inventio – винахід, вигадка ) - це перший розділ класичної риторики, в якому здійснюється розробка задуму, концепції, намірів, ідей, формулювання гіпотези майбутнього виступу з урахуванням особливостей конкретної аудиторії. На цьму етапі промовець має систематизувати власні знання про реальні предмети, явища чи абстракції в обраній галузі, що стануть предметом промови, потім зіставити їх зі знаннями про інші і визначитись, який предмет і в якому обсязі промовець може представити у промові. Основне в інвенції – вдало, доречно вибраний предмет розмови і намір його представити та розкрити так, щоб досягти здійснення задуму у спілкуванні з конкретною аудиторію.

2. диспозиція (лат.dispositio, від dispono – розташовую, розміщую) – це другий розділ риторики, в якому формулюються основні поняття про предмет виступу і визначаються правила оперування поняттями, формулюються основні тези, положення, аргументи виступу, алгоритми їх викладення, визначення логічних операцій, що забезпечують ефективність аргументації.

3. елокуція та елоквенція ( лат. eloguor - висловлююсь, викладаю) – це третій, центральний та власно красномовний розділ класичної риторики, в якому розкриваються закони мовного вираження предмета спілкування. Елоквенція - підрозділ елокуції, в якому досліджуються фігури слова (тропи) і фігури думки (риторичні фігури), що прикрашають мову, надають тексту виступи особливої промовистості у викладенні ідеї. Розробки першого і другого етапів – інвенції і диспозиції – в елокуції та, зокрема, у елоквенції набувають мовного фігурального вираження ( напр., метафори, алегорії, іронія, гумор, риторичне запитання, риторичне порівняння тощо ) і в результаті – додаткових змістових, оцінних, емоційних, вольових ефектів. Якщо перший і другий етапи підготовки промови підпорядковані суворій логіці операцій, то на третьому етапі – елокуції – зміст промовци входить у зону паралогіки, яка допускає використання слів і виразів у переносному (фігуральному) значенні. Такі порушення, зміщення логіки (паралогіка), що часом викликають ефекти неймовірної сили, підкреслюють, посилюють смисли основних положень промови, допомагають кращому закріпленню їх у свідомості, почуттевій сфері та пам’яті слухачів і, далі, сприяють більшому впливу на волю, тобто вибір наступних дій цільової аудиторії.

Основні критерії до словесного виразу промови: правильність, ясність, краса, доречність. Форми мовленнєвого впливу: пряма форма мовленнєвого впливу – використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі лише їх буквальне значення, лише те, що він говорить; непряма форма мовленнєвого впливу – використання оратором мовних виразів, коли він має на увазі не тільки те, що він говорить, а й щось більше або навіть протилежне.

4. меморія (лат. memoria – пам’ять, згадка) –розділ риторики, призначення якого – допомогти оратору на основі опанування методами мнемотехніки запам’ятати зміст промови так, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, деталі, що стимулюють зацікавленість аудиторії.

5. акція (лат. actio – дія, дозвіл) - розділ класичної риторики, призначенням якого є підготування оратора зовнішньо і внутрішньо до виступу, реалізація сценарного задуму та мети впливу оратора, його самоконтроль та своєчасна змістовно-сценарна і технологічна корекція виступу; релаксація (від лат. relaxatio – зменшення, ослаблення) – необхідний додатковий етап критично-аналітичної, корективної та прогностично-планувальної роботи оратора після завершення виступу і природного ослаблення фізичного й інтелектуально-психологічного напруження, що сприяє об’єктивності оцінки результатів проведеної акції та визначенню шляхів подальшого самовдосконалення.

Перелік та сутність основних законів риторики :

1.Закон ступеневої послідовності – основний та найзагальніший закон риторики, що проявлюється у системності, етапній (ступеневої) послідовності діяльності оратора від появи ідеї через втілення її у мовний матеріал, підготовку – і до виголошення промови та одержання очікуваного ефекту від неї:

• Винайдення задуму, ідеї, мети (інвенція);

• Добір і розташування відповідного матеріалу (диспозиція);

• Втілення змісту у мовні форми вираження (елокуція і елоквенція);

• Тренування оперативної пам’яті, запам’ятування (меторія);

• Виступ, публічне виголошення промови (акція);

• Критичний самоаналіз власних успехів та невдач у риторичному виступі (релаксація).

2.Концептуальний закон – є базовим для першого етапу ідеомовленнєвого (риторичного) циклу і відповідно першого розділу риторики – інвенції. Дотримання цього закону означає, що всім етапам підготовчої роботи до виступу мають передувати задум, ідея і створення концепції , яка б проклала мисленно-мовленнєву “стежку” до досягнення головної (стратегічної) мети виступу.

3.Закон моделювання аудиторії потребує від оратора вивчення соціально-демографічних, суспільно-психологічних та індивідуально-особистісних ознак аудиторії з метою наступного забезпечення успішного контакту з аудиторією в процесі виступу.

4.Стратегічний закон потребує, щоб уся діяльність оратора протягом виступу логічно підпорядковувалася його концептуальній цілеспрямованості. Термін стратегія ( від гр. strategia – stratos військо + ago веду) виник у віськовій сфері, а нині став загальнонауковим і означає варіативне мистецтво цілеспрямованого керівництва чим-небудь, що грунтується на визначених, правильних і довготривалих прогнозах, гіпотезах та підсумкових бажаних цілях виступу.

Для реалізації однієї концепції можна розробити кілька стратегій залежно від конкретної мети, вихідних позицій, ситуації і умов спілкування, особливостей аудиторії слухачів. Стратегія виступу складається з кількох компонентів: визначення цільової настанови, виділення основних питань предмета мовлення і формулювання тез.

5.Тактичний закон полягає в конкретизації дій для подальшої реалізації стратегії. “Тактика” за походженням такий військовий термін ( від гр. taktike – шикування військ). У загальнонауковому сенсі він означає а) засоби, методи, що забезпечують стратегічний успіх; б) прийоми, засоби досягнення будь-якої мети; лінія поведінки кого-небудь.

6. Мовленнєвий закон – означає вимогу ретельної роботи оратора над створенням дієвої словесної форми промови. Такої форми мовлення можна досягти, знаючи комунікативні функції мови та працюючи над культурою власного мовлення.Основними ознаками комунікативно якісного мовлення є його правильність, логічність, доцільність, точність, виразність, ясність, етичність, естетичність.

7. Закон ефективної комунікації потребує від оратора знань з психології спілкування, вмінь створювати всіма вербальними та невербальними складовими виступу (текстом промови, зовнішнім виглядом, манерою спілкування, жестами, рухами, поглядами тощо) бажаний власний образ (образ оратора) у сприйнятті слухачів, врахування особливостей аудиторії, вміння досягати її прихільності та подолання можливого опору або байдужості.

8.Системно-аналітичний закон вимагає від оратора організовувати всю риторичну діяльність як цілісну систему, в основі якої перманентний всебічний аналіз предмету, концепції, стратегії і тактики виступу, особливостей аудиторії та комунікативної ситуації, об’єктивного осмислення досягнутих результатів і формування планів подальшого самовдосконалення.