Cемінарсько-практичне заняття № 5

Тема: Мистецтво академічного виступу та культура дискусії.

Частина 1. Мистецтво академічного виступу

Доповіді за питаннями:

• Мовленнєвий етикет та лінгвистична культура оратора. Умови доцільного застосування слів та груп слів, що виходять за рамки літературної норми

• Основні складові комплексної системи невербального спілкування оратора з аудиторією

• Моделювання аудиторії та методи активізації її уваги

Основна література:

1. Горелов И.Н., Енгалычев В.Ф. Безмолвный мысли знак. Рассказы о невербальной коммуникации.- М., 1991.

2. Крейдлин Г.Е. Невербальная семиотика: Язык тела и естественный язык.- М., 2004.

3. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 2003.- 311 с.

4. Петрова Е.А. Знаки общения.- М., 2001

5. Сагач Г.М. Риторика: Навч.посібник для студентів серед.і вищ.навч.закладів. – Вид. 2-гн, перероб. І дооп. – К., 2000. – 568с.

Додаткова література

1. Александров Д.Н. Риторика: Учебное пособие – М.:Флинта: Наука, 2002. – 624 с.

2. Абрамович С.Д. та ін. Риторика загальна та судова: Навч. посіб.- К.: Юринком Інтер, 2002.- С.182-277.

3. Браун Л. Имидж – путь к успеху.- Спб, 2000.

4. Гурвич С.С., Погорілко В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К., 1998.

5. Дементьев В.В. Непрямая коммуникация и ее жанры.- Саратов, 2000.

6. Молдован В.В. Судова риторика:Навч.посібник. – К.:Заповіт, 1996.– 319 с.

7. Пиз А. Язык телодвижений.- Нижний Новгород, 1992.

8. Сорины, сестры. Язык одежды, или как понять человека по его одежде.- М., 1998.

9. Фаст Дж. Знак чувства бессловесный / ниренберг Дж., Калеро Г. Словно раскрытую книгу, прочти человека.- Минск, 1996.

Частина 2 : « Культура дискусії »

Форма: Ділова гра - дискусія за проблемою : « Сім’я, школа та засоби масової комунікації як фактори морально-естетичного та інтелектуального виховання дітей та молоді »

Мета: закріплення теоретичних основ еристики та практикум діалогового красномовства у дискусії

Завдання з підготовки до участі у занятті

З метою якісної підготовки до активної участі у семінарсько-практичному занятті:

1. Вивчити матеріали до теми з навчальних посібників:

• Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 2003.- С.21-73.

• Колотілова Н.А. Риторика. Навч. посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007.- С.64 - 71.

• На основі вивчення матеріалів навчальних посібників та інших наукових джерел підготуйте доповідь за темою практичного заняття з викладенням ілюстративних прикладів стосовно дотримання правил еристики та типових помилок у практиці діалогового спілкування, а також свідомих порушень таких правил з метою маніпуляції ходом дискусії щодо суперників та цільової аудиторії ( напр., слухачів-спостерігачів діалогу, виборчого електорату тощо) .

2.Осмислити задану тему дискусії « Держава, сім’я, школа та засоби масової комунікації як фактори морально-естетичного та інтелектуального виховання та розвитку: проблема відповідальності ” та визначити власну позицію щодо актуальності теми дискусії , складу існуючих у її просторі сучасних проблем ( соціальних, педагогічних, філологічних, політичних, комерційних ) та головних шляхів їх подолання .

3.Викласти основні тези та аргументи, відповідні власній позиції щодо проблемної сфери, що буде обговорюватися, а також сформулювати власні прогностичні уявлення стосовно сутності існуючих протилежних поглядів та їх аргументації суперниками у дискусії.

Завдання для участі у практичному занятті:

1.Взяти участь у дискусії у якості доповідника-апологета власної позиції, секунданта основних доповідників або експерта ( члена жюрі) стосовно оцінки ораторського мистецтва доповідників.

2.Для доповідників: виконати аналіз власного академічного виступу за опитівальним листом № 1 (див. додаток до плану семінарсько-практичного заняття)

3.Взяти участь в експертному аналізі виступів студентів за опитувальним листом № 2 та у підсумковому оцінюванні майстерності аргументації, культури поведінки в дискусії, відповідності вимогам мовного етикету кожного з учасників ділової гри.

Основна література:

1. Абрамович С.Д. та ін. Риторика загальна та судова: Навч. посіб.- К.: Юринком

2. Александров Д.Н. Риторика: Учебное пособие – М.:Флинта: Наука, 2002. – 624 с.

3. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології.- Л., 2000.

4. Бернацкий Г.Г. Культура политической дискуссии.- Л., 1991.

5. Колотілова Н.А. Риторика. Навч. посібник.- К.: Центр учбової літератури, 2007.- С.64 - 71.

6. Культура парламентской речи.- М., 1994

7. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 2003.- С.3-73; 186-190.

Додаткова література:

1. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации.- К., 1997.

2. Блакар Р.М. Язык как инструмент социальной власти // Психология влияния / Сост. А.В. Морозов.- СПб, 2000.- С.42-67.

3. Бредемайер К. Черная риторика: Власть и магия слова.- М., 2006.

4. Вайнрих Х. Лингвистика лжи // Язык и моделирование социального взаимодействия.- М., 1987.- С.44-87.

5. Доценко Е.Л. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита.- М., 2000. Інтер, 2002.- С. 3-14.

6. Корнилова Е.Н. Риторика – искусство убеждать.- М., 1998.

7. Павлова К.Г. Спор, дискуссия, полемика.- М., 1991

8. Панкратов В.Н. Манипуляции в общении и их нейтрализация.- М., 2000.

9. Перельман Х., Олбрехт- Тытека Л. Новая риторика: трактат об аргументации.- М.,1987.

10. Сидоренко Е.В. Личностное влияние и противостояние чужому влиянию // Психология влияния / Сост. А.В. Морозов.- СПб, 2000.- С.11-31.

11. Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1999.

12. Шопенгауэр А. Эристика, или искусство спорить.- СПб., 1990.

13. Шостром Еверетт. Анти-Карнеги, или Человек- Манипулятор.- Минск, 1992

Додаток до плану семінарсько-практичного заняття № 5

ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ № 1

ДЛЯ САМОАНАЛІЗУ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

Оратору слід відповісти на такі запитання:

1. Чи вдалось захопити увагу аудиторії?

2. Чи вдалось утримати увагу протягом всього виступу?

3. Чи дотримано регламенту?

4. Чи все було сказане з того, що хотів?

5. Чи підкреслив у завершенні головне?

6. Чи не ухилявся від теми? ,

7. Чи впевнено почувався на місці оратора?

8. Чи хотілося б ще виступити перед цією аудиторією?

Відповіді даються за десятибальною шкалою: так— 10, ні — 1, інші оцінки у проміжку від 10 до 1.

Якщо оратор набрав менше 50 балів, тоді виступ слід оцінити як невдалий.

ОПИТУВАЛЬНИЙ ЛИСТ № 2

ДЛЯ ЕКСПЕРТНОГО АНАЛІЗУ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПУ

Експертам пропонується дати відповіді на такі запитання:

1. Чи був вдалим початок виступу?

2. Чи є драматизм у викладі?

3. Чи є вдалими приклади?

4. Чи є адекватною гучність?

5. Чи є адекватним темп?

6. Чи є адекватними мова і стиль виступу?

7. Чи є вдалим завершення?

8. Чи дотримався оратор регламенту?

9. Чи добре тримався оратор?

10. Чи є цікавим виклад теми?

11. Чи є оригінальним стиль викладу?

12. Чи є ясною головна думка виступу?

13. Чи є виступ переконливим?

Відповіді даються за десятибальною шкалою: так — 10, ні — 1, інші оцінки у проміжку від 10 до 1. Вдалим вважається виступ, який набрав не менше двох третин можливих балів, тобто не ме­нше 86.

►Ретельно вивчіть, запом’ятайте та враховуйте при підготуванні до семінарсько-практичного заняття № 5 такі практичні поради:

Передусім слід пам’ятати про таке:

• Ніколи не треба дискутувати чи сперичатися з приводу тем, понять, що є аксіомами і не потребують доведення. Слід обирати теми, що “потребують роботи думки” (Арістотель).

• Основною і найкращою метою всіх без винятків суперечок є змусити супротивника (або слухачів як цільову аудиторію) думати так, як ви, прийняти вашу позицію. Ця висока і, на ваш погляд благородна мета потребує від вас детально продуманої стратегії і тактики.

• Ніколи не треба викладати відразу всі положення, тези чи аргументи. На початку дискусії не потрібні довгі монологі. Ніби намацуючи дорогу, доцільно вибрати одне, але добре сформульоване положення. Послідовно додаємо по одному тези й аргументи та пам’ятаємо, що завжди треба мати про запас що сказати.

• Вгамуємо надлишкове хвилювання, невпевненість (страх поразки), роздратованість, гнів, бо інакше вони пригальмують вашу думку. Особливо це стосується зовнішнього проявлення переліченого. Надлишкова емоційність висловлювань може викликати у суперника думку про вашу уразливість і, значить, слабкість. Для демонстрування емоційної стійкості, стриманості, доброзичливості, щирості у пошуку істини як важливих факторів наступного успіху у свідомості цільової аудиторії часто необхідною стає активізація справжнього артистизму (інтелігентна посмішка, вміння терпляче вислухати суперника тощо), а потім спокійне, чітке, добре сформульоване висловлення власних позицій, аргументоване спростовання положень та аргументів суперників. Пам’ятаємо: чим більше хвилюємося, тим гірше думаємо та говоримо.

• Необхідно бути уважними до опонентів, запам’ятовуючи не тільки те, що він каже, а й-те, що казав раніше. Помітивши суперечність у його висловлюваннях, повертаємося до раніше сказаного ним та вже забутого і методом сократівської іронії занежимо у кут: ставимо запитання, поки він не стане сам собі заперечувати. Акцентуємо увагу суперника (або цільової аудиторії) на суперечливості і, відповідно, слабкості або фальшивості його затверджень.

• Не підмінюйте теми суперечки і не дозволяйте опонентові це робити, якщо сперечаєтеся чесно. Нечесні учасники суперечки часто застосовують такий прийом, коли намагаються піти від невигідною для їхнього іміджу відповіді на запитання, за умовою відсутності переконливої аргументації на захист висунутого положення, ствердження. Перескакуючи з однієї теми на іншу, жодної не розглянете вичерпно, і не буде з чого робити висновки.

• Не треба намагатися абсолютно все у ствердженнях опонентів жорство заперечувати. Доцільно використовувати прийом умовного (часткового) схвалення, при якому можна погодитися з певними положеннями суперників, стати ніби на його позицію, але потім заперечити йому у найсуттєвішому. Так ви пом'’кшите йому біль за втраченою позицією, продемонструєте інтелігентність та поважність до опонентів.

• Слід уникати від суперечок про те, чого ви добре не знаєте, щоб не виглядати некомпетентними. Вчіться вчасно переводити розмову на добре відомі вам аспекти проблеми. Скажить, що той чи інший аспект доцільно розглянути іншим разом окремо після додаткового його вивчення.

• Доречно використовуйте гумор, але не смійтеся зі своїх жартів, хай інші з них сміються.

• Будьте завжди готовими не тільки до кроку вперед, алей до кроку назад, не соромтеся вибачитися, перепросити. Заспокойте себе тим, що, добре підготувавшись, ви іншим разом надолужите втрачене.

• Якщо дискусія чи полеміка публічна, треба увесь час пом’ятати про аудиторію, залучати її до паритету (колеги знають, слухачі відтвердять, люди пам’ятають, що…), але дуже шанобливо і без висловлювання різких негативних оцінок.

• Треба намагатися основні положення, доведення повторювати у різних контекстах кілька разів з тим, щоб ваша позиція запам’яталася і закріпилася у свідомості цільової аудиторії. (слухачів та опонентів).

• Слід чітко розуміти, що, як і в монологічній промові, головним у діалогічному спілкування є тези й аргументи. При цьому для діалогу вони мають бути дуже короткими, точними і “ударними”. Тези формулюються за принципом актуального членування речення: тема (дане) – рема (нове, що виходить з теми,базується на неї, є її логічним наслідком, результатом).

• Аргументація має будуватися на причиново-наслідкових зв’язках і законах формальної логіки: це є так тому-то…; якщо це є таким, то…, дане підтверджується такими фактами…

• Найкращими аргументами у суперечці є доказові положення, точні факти і цифри, наукові дані, конкретні явища, події. Не дозволяйте опонентам перебивати вас при викладенні аргументів. Якщо суперник щось викрикує, щоб не дати аудиторії почути ваші докази ( на жаль, такий нечесний, маніпулятивний прийом часто спостеригається в сучасних вітчізняних політичних ток-шоу), демонстративно зупиніться, стримано дочекайтеся, коли він вичерпається, чітко поставте вимогу не перебивати вас і знову наполегливо викладайте вашу аргументацію. Якщо суперник повторює свій нечесний прийом, викрийте його справжні наміри перед цільовою аудиторією.

• Завжди починайте розмову якомога приємнішим, спокійнішим і тихішим тоном, щоб був простір для наростання суперечки і щоб завжди відчували, що є можливість підвищення тону, але ніколи не підходьте до межі емоційності, роздратованості, не зривайтеся на крик, бо виглядатимете слабким, уразливим і навіть смішним в очах присутніх. А саме цього і домагається ваш суперник ! Як у боксі, тримайте удар ! Будь-яка суперечка – це змагання не тільки у словах, але і в емоційній стійкості, впевненості. У гострих випадках “неспортивної” (безкультурної, відверто маніпулятивної, провокаційної ) поведінки суперників зробіть очевидну паузу і, якщо не зможете приємним, то хоча в байдужим тоном обов’язково завершіть розмову ( на жаль, Ви мене не зрозуміли; шкода, що ми не домовилися; продовжимо розмову наступним разом тощо).

• У розпалі суперечки, коли можуть злетіти з уст недобрі, злі, останні слова, негайно зупиніться (глибоко дихайте носом). Пам’ятайте, що після будь-якого конфлікту з суперником доведеться миритися і щось прощати, тоді самому буде незручно за різні слова. Коли настрій поганий, краще не дискутувати. Відкладіть обговорення на інший час, коли всі учасники будуть у більш врівноваженому стані.

• Дискутуйте за змістом проблеми, а не займатеся “з’ясуванням стосунків”, помстою, гранічними звінуваченнями, намаганнями спричинити емоційну травму. Це тупиковий шлях, що не допомагає розв’язати проблему, а загострює її. У суперечці, що стає скандалом (або, навіть, бійкою !) немає переможців !

• Продумайте і тактику відступу, відкладання на потім – на випадок неуспіху чи поразки, коли супернику не вдалося вас переконати, але і ваші докази не виявилися достатньо переконливими, зокрема, для цільової аудиторії слухачів. (Сьогодні справді ще не час, але…; Ми до цього ще повернемося пізніше; Ви самі з часом переконаєтеся…).

• У разі ж справжньої поразки треба вести себе чемно і гідно. Нерозумно проявляти упертість, заперечуючи очевидну переконливість тез та аргументів суперника, якщо ви чесно шукали істину, тобто вели дискусію, а не чисту полеміку. Висловіть своє задоволення про досягнення певних домовленостей, кращого розуміння між вами, прогресу у пошуку оптимальних та ефективних шляхів розв’язання проблеми обговорення. Якщо ваші аргументи не вичерпані, запропонуйте продовжити дискусію після ще більш детального вивчення і проблеми, і аргументів опонентів.

• В усіх випадках, навіть образливих для вас, пам’ятайте про мовний етикет. Мило привітавшись поширеним звертанням, зробіть опоненту комплімент, запевніть його у своїй повазі. У процесі дискусії не забувайте кулька разів звернутися до опонента ( на ім’я і по батькові, шановний друже, мій опонент, колега, шановний партнер), перепросіть, запропонуйте щось, висловіть свої наміри в бажальної формі ( я б хотів почути, чи міг би я спитати Вас…).Пам’ятайте про ввічливість і пошанні мовні формули навіть тоді, коли формально ви програли. У чесній и культурній дискусії не буває тих, що програли. Вміння із гідністю визнати переконливішою позицію суперника – це також одна з ваших моральних та риторичних перемог.